ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
06.06.06 Справа№ 5/591-28/83а
15 год 00 хв
За позовом: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів
до відповідача 1: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Олекс Лтд”, м. Луцьк
про визнання недійсним господарського зобов”язання
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Сивак В.М. -головний державний податковий інспектор; Каспрук Ю.В.-завідувач сектору; Курило С.В.- головний державний податковий інспектор
Від відповідача 1: ОСОБА_2 -представник
Від відповідача 2: не з”явився
Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова до Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Олекс Лтд” про визнання недійсним господарського зобов”язання відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, яке виникло на підставі угоди про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.04 та оформлене накладною від 04.04.05 НОМЕР_1.
Ухвалою суду від 25.04.2006 року підготовче провадження у справі закінчено і призначено справу до судового розгляду на 18.05.2006 року, ухвалою від 18.05.2006 року розгляд справи відкладено на 06.06.2006 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просить його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що господарське зобов'язання, яке виникло на підставі угоди про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.2004р., відповідно до якої СПД ОСОБА_1 передано на зберігання ТзОВ „Олекс ЛТД” косметичні препарати, що оформлено накладною від 04.04.2005 року НОМЕР_1, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямоване на отримання бюджетного відшкодування. Зокрема, СПД ОСОБА_1 була придбана косметична продукція в ТзОВ «Лімниця», а суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару, заявлені до бюджетного відшкодування. Відповідно складення первинного документу про передачу товару на зберігання ТзОВ „Олекс ЛТД” підтверджує правомірність вимоги щодо бюджетного відшкодування. Зокрема, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.06 року по справі № 5/2074-12/346 задоволено позовні вимоги СПД ОСОБА_1 про стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 174 421 грн.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач 1 посилається на те, що згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, визначено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 216 ЦК України, лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, угода про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.2004 року відповідачем 1 повністю виконана, що підтверджується постановою господарського суду Львівської області від 24.11.05 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.06 року по справі № 5/2074-12/346. Також представник в усних поясненнях зазначає, що підставою для бюджетного відшкодування були податкові накладні, отримані від продавця товару, а не угода про тимчасове зберігання від 04.10.2004 р. із ТзОВ „Олекс ЛТД” чи накладна від 04.04.2005 року НОМЕР_1, тому господарське зобов'язання, яке виникло на підставі угоди про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.2004 р. і оформлене накладною від 04.04.2005 року НОМЕР_1, не може бути спрямованим на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідач 2 в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, пояснення по суті позовних вимог суду не надав. Суд розглядає справу в порядку ч.6 ст.71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (копії свідоцтв про державну реєстрацію, угоди про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.2004 року, накладної від 04.04.2005 року НОМЕР_1, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
В судовому засіданні 06.06.2006 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова у повному обсязі складена і підписана 13.06.2006 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач 1) та ТОВ „Олекс ЛТД” (відповідач 2) укладено угоду про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.2004 року. На виконання зазначеної угоди СПД ФО ОСОБА_1 передано на зберігання ТОВ „Олекс ЛТД” косметичні препарати вартістю 796285,36 грн, що оформлено накладною від 04.04.2005 року НОМЕР_1.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Позивач вважає господарське зобов'язання, яке виникло на підставі угоди про тимчасове зберігання матеріальних цінностей від 04.10.2004 року, відповідно до якої СПД ОСОБА_1 передано на зберігання ТзОВ „Олекс ЛТД” косметичні препарати, що оформлено накладною від 04.04.2005 року НОМЕР_1, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як таке, що спрямоване на отримання бюджетного відшкодування. В якості обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.06 року по справі № 5/2074-12/346, якою задоволено позовні вимоги СПД ОСОБА_1 про стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 174 421 грн.
Однак, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.06 року по справі № 5/2074-12/346 (якою залишено без змін постанову господарського суду Львівської області від 24.11.05 року у справі № 5/2074-12/346) встановлено правомірність вищезазначеного бюджетного відшкодування, здійсненого СПД ОСОБА_1 Таким чином, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено факт правомірності здійснення СПД ОСОБА_1 бюджетного відшкодування з ПДВ, і дана обставина не підлягає повторному доказуванню.
Вищенаведеним спростовується твердження позивача про те, що спірне господарське зобов'язання було вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд ухвалив відмовити в задоволенні викладеного в позовній заяві клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не подано доказів в підтвердження наявності обставин, які норма ст.117 КАС України визначає в якості підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.