Справа № 2-44/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого-судді Атаманюка Р.І.,з участю секретаря : Пантелюка P.M. позивача: ОСОБА_1
представників позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідача: ОСОБА_4 представника відповідача : ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_6, Ільцівської сільської ради про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.
В судовому засіданні подала заяву про збільшення позовних вимог, а саме про визнання права власності на спадкове майно.
Позивачка в своїх заявах зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7. Після його смерті в с Ільці Верховинського району залишився житловий будинок та господарські будівлі. Вона є спадкоємцем ОСОБА_7 , оскільки відповідно до рішення Верховинського районного суду від 12.04.2006 року встановлено факт батьківства ОСОБА_7 щодо неї та вона протягом дванадцяти років проживала разом з ним в його в житловому будинку і вела господарство. Під час оформлення документів на прийняття спадщини в Верховинській районій державній нотаріальній конторі їй стало відомо про існування заповіту ОСОБА_7 на користь відповідачки ОСОБА_4, який посвідчено 02.02.2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 Вважає даний заповіт незаконним, оскільки ОСОБА_7 за життя наголошував, що після його смерті все майно буде належати їй. ОСОБА_7 був неписьменний, а тому посвідчення заповіту мало відбутися при двох свідках. Однак у заповіті немає жодних даних, які б вказували на те, що він був підписаний громадянкою ОСОБА_8 в присутності свідків. Після смерті батька ОСОБА_7 вона вважається такою, що прийняла спадщину. За життя батько не оформив документи, що засвідчують право власності на спадкове майно. У зв'язку з наведеним просила позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну вимогу щодо визнання заповіту недійсним підтримала, а щодо вимоги про визнання права власності на спадкове майно подала заяву про залишення її без розгляду, оскільки на час судового розгляду у неї відсутні дані про конкретний склад спадкового майна, технічна документація на будівлі та їх оцінка. Суду
2
пояснила, що її батька ОСОБА_7 при складанні заповіту від 02.02.2004 року введено в оману, заповіт від його імені складений з порушення вимог закону, оскільки посвідчувався у відсутності двох свідків, вголос не оголошувався і порушує її спадкові права.
Відповідачка ОСОБА_4 заявлений позов не визнала, суду пояснила, що заповіт ОСОБА_7 відповідає його волевиявленню, нотаріально посвідчений у відповідності до закону. Також вказала на те, що ОСОБА_1 взагалі не являється дочкою померлого ОСОБА_7 Факт батьківства ОСОБА_7 відносно позивачки було встановлено рішенням суду від 12.04.2006 року вже після його смерті, коли ОСОБА_1 дізналася про існування заповіту. При розгляді справи про встановлення батьківства ОСОБА_1 було представлено суду сфальсифіковані докази. Вона як зацікавлена особа участі у розгляді цієї справи не брала, а тому вважає, що прелюдиційний характер цього рішення втрачено. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився. В надісланих до суду заявах, просив розглядати справу без його участі. Вказав, що позов не визнає, оскільки заповіт від 02.02.2004 року посвідчено ним відповідно до вимог діючого законодавства та цей заповіт повністю відповідав волевиявленні заповідача ОСОБА_7 Зміст заповіту було прочитано ОСОБА_7 вголос, оскільки він був неписьменний та на його прохання цей заповіт було підписано ОСОБА_8. На його пропозицію заповідачу запросити свідків він відмовився, мотивуючи бажанням зберегти таємницю заповіту.
Заслухавши пояснення позивачки, відповідачки, представників, показання свідків, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02 лютого 2004 .року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено заповіт ОСОБА_7, який зареєстровано в реєстрі за № 81. Із змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_7 все своє майно заповів ОСОБА_4. У зв'язку з неписьменністю заповідача на його особисте прохання та в присутності нотаріуса заповіт підписано ОСОБА_8 При цьому нотаріусом встановлено особу заповідача, перевірено його дієздатність та встановлено особу ОСОБА_8, яка підписала заповіт.
19 листопада 2005 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті в с Ільці Верховинського району залишився житловий будинок та господарькі будівлі.
Рішенням Верховинського районного суду від 12 квітня 2006 року встановлено факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1, яка з 24 жовтня 1994 року прописана в його житловому будинку.
Між сторонами виник спір щодо успадкування належного покійному ОСОБА_7 нерухомого майна.
ОСОБА_1 поставила вимогу про скасування заповіту ОСОБА_7 від 02.02.2004 року, вказуючи на його незаконність, а ОСОБА_4 заперечуючи позовні вимоги за їх необгунтованістю та бепідставністю крім цього заперечила сам факт того, що позивачка є дочкою ОСОБА_7, посилаючись на покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які в судовому засіданні стверджували, що батьком ОСОБА_1 є не ОСОБА_7, а інша особа, довідку церковного комітету церкви Святих апостолів Петра і Павла с Красноїлля від 11.12.2006 року про те, що в церковних книгах відсутні відомості про реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 із матір'ю ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за №620381, яким ствержується, що церква в с. Замагора була зареєстрована 29.11.2005 року.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 доводили , що ОСОБА_7 за життя визнавав ОСОБА_1 своєю дочкою,
-3-
вона проживала разом з ним в житловому будинку в с. Ільці Верховинського району . Той факт, що позивачка з 24.10.1994 року прописана в житловому будинку ОСОБА_7 та є його дочкою підтверджується також довідкою Ільцівської сільської ради за вих. №22 від 14.03.2006 року.
Ухвалою судді Верховинського районного суду від 12.04.2007 року відмовлено в прийнятті заяви представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.04.2006 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави ставити під сумнів чинне рішення Верховинського районного суду від 12.04.2006 року, яким встановлено факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 відсутні.
Мотивуючи свої позовні вимоги про скасування заповіту позивачка як спадкоємець померлого ОСОБА_7 вказала, що її батька ввели в оману і він при посвідченні заповіту не розумів, що робить розпорядження на все своє майно на користь відповідачки, так як був неписьменний.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона на прохання ОСОБА_7 була присутня 02.02.2004 року при оформленні нотаріусом заповіту від його імені та підписувала цей заповіт, оскільки заповідач був неписьменний. В цей час також були присутні ОСОБА_4 та її мати. Перед оформленням заповіту нотаріус проводив бесіду із ОСОБА_7наодинці. В її присутності, а також в присутності ОСОБА_7 зміст заповіту нотаріусом зачитувався вголос.
Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа сама не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Частиною 4 статті 207 ЦК України встановлено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. При цьому згідно абзацу 3 ч.2 ст. 1248 ЦК України посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Відповідно до ч.ч. 2,3,5 ст.1253 ЦК України у даному випадку присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Відповідно до ч.2 ст.13 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 18.06.1994
року № 18/15 ( діяла на момент посвідчення заповіту), якщо громадянин внаслідок фізичної
вади, хвороби або з інших причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший
документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса угоду, заяву чи
інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин,
заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у
посвідчувальному написі. Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії
неписьменний або сліпий, нотаріус, крім того, прочитує йому текст документа, про що
робиться відповідна відмітка.
Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням того , що ОСОБА_7, був неписьменним його заповіт, який нотаріально посвідчено 02.02.2004 року по формі та змісту не відповідає вимогам закону, оскільки він посвідчений у відсутності двох свідків та в заповіті відсутня відмітка про те, що його текст прочитаний заповідачу вголос.
Статтею 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, а тому заповіт від імені ОСОБА_7, посвідчений 02.02.2004 року приватним
-4
нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 слід визнати недійсним.
Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, ст.ст.207, 1247,1248,1251-1252,1253,1257 ЦК України, ст. 13 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерством Юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити. Заповіт від імені ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4, посвідчений 02 лютого 2004 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 81 визнати недійсним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-
Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягам 20 днів апеляційної скарги або в
порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.