ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/2048/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Троценко О.О.
за участю представників сторін:
Від прокурора Зіма В.Б.
Від позивача Третьякова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м. Павлограда Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Західно-Донбаської державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин»
про стягнення 221 976 грн. 05 коп., -
ВСТАНОВИВ:
14.02.2011 року Прокурор м. Павлограда Дніпропетровської області звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Західно-Донбаської державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин»та просить, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 28.02.2011р., стягнути з останнього на користь місцевого бюджету суму податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 221 976 грн. 05 коп.
В обґрунтування позову прокурор зазначає, що відповідач має податковий борг перед місцевим бюджетом в сумі 221 976 грн. 05 коп. по орендній платі за період з 30.07.2010р. по 30.11.2010р., який виник внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань по податковій декларації за 2010 рік в порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000р.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду факсом відзив на позов від 18.03.2011р. № 104-98, в якому заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за землю за період липень 2010р. –листопад 2010р. визнає повністю в сумі 221 976 грн. 05 коп. та з урахуванням визнання ним позову просить розглядати справу без участі представника відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, з урахуванням наданого ним клопотання згідно до вимог ч.3 ст.112 та п. 3 ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків –відповідачем у даній адміністративній справі –податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб виник до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи слід застосовувати норми раніше діючого законодавства, так як згідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Спеціальними законами, які визначають статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обов’язки платників податків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», чинного як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи, Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» зареєстровано рішенням виконкому Павлоградської міської ради від 04.08.1995р. за № 192-р за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Іскрівська, буд.1 як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та обов’язкових платежів у Західно-Донбаській об’єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію від 15.09.1998р., довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики від 04.08.1995р. та довідкою з Єдиного державного реєстру станом на 11.03.2010р. (а.с.8-13).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Законом України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що земельний податок є обов’язковим платежем, а платниками податків та зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) у встановлені законом строки.
Так, судом встановлено, що відповідачем 15.02.2010р. подано до податкової інспекції податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010р., в якій самостійно визначено відповідачем відповідно до умов договору оренди від 10.02.2010р., загальну суму орендної плати - 474 077 грн. 42 коп. із встановленою щомісячною платою в січні 2010р. –30125 грн. 32 коп., з лютого по грудень 2010р. – по 44 395 грн. 21 коп. щомісячно ( а.с. 15).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України № 2181-Ш, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Статтею 1 Закону України № 2181-Ш визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.
Відкрите акціонерне товариство «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин»в порушення вимог Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш, які були чинними на момент виникнення податкового боргу, з 30.07.2010р. має податковий борг по орендній платі перед місцевим бюджетом в розмірі 221 976 грн. 05 коп., що підтверджується розрахунком податкового боргу за період з 30.07.2010р. по 30.11.2010р.(а.с.7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Однак, виходячи з того, що відповідач з 2006р. знаходився у процедурі банкрутства, податковим органом на виконання вищенаведеної статті 6 Закону України № 2181-Ш були направлені податкові вимоги ще у 2001р., а саме: перша податкова вимога № 1/12 від 10.10.2001р., яка була вручена під розпис голові правління 10.10.2001р. та друга податкова вимога № 2/395 від 16.11.2001р. на суму 288 299,23 грн., яка була вручена голові правління особисто під розпис 21.11.2001р.
Зазначені податкові вимоги залишилися не сплаченими відповідачем.
Відповідно до норм Закону України № 2181-Ш у разі несплати попередніх податкових вимог, на новостворений податковий борг податкові вимоги не формуються.
Новостворений податковий борг по орендній платі в сумі 221 976 грн. 05 коп. виник у відповідача з 30.07.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком ( а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення податкового боргу, платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
У відповідності до п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів сплати податкового боргу суду не надав, однак направив на адресу суду відзив на позов, в якому суму податкового боргу по орендній платі у розмірі 221 976 грн. за період з липня 2010р. по листопад 2010р.визнав повністю.
Оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд вважає за необхідне прийняти повне визнання адміністративного позову відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення позову.
За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», чинних на момент виникнення податкового боргу, щодо своєчасності та сплати платежів до бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються. При цьому, враховується те, що прокурором та позивачем, при пред’явленні цього позову до суду, судові витрати не понесені.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 94,112, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора м. Павлограда Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Західно-Донбаської державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» про стягнення 221 976 грн. 05 коп. – задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» ( 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Іскрівська,1, код ЄДРПОУ 00222151, р/р № 26001050212550 КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305229) – на користь місцевого бюджету суму податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 221 976 грн.05 коп. (двісті двадцять одна тисяча дев’ятсот сімдесят шість грн. 05 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 22.03.2011р.
Суддя
С.О. Конєва