ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 р.  Справа № 2а/0470/2230/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.  

при секретарі судового засіданняТроценко О.О.

за участю представників сторін:

Від позивача:      Онасенко О.М.

Від відповідача:    Колот В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБОР», який є  ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕНЕРГІЯ»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання утриматись від вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБОР», яке є ініціюючим кредитором та ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕНЕРГІЯ», звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить:

- визнати дії державного податкового інспектора відділу перевірок відшкодування ПДВ Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Давиденко Дениса Вікторовича щодо встановлення правопорушення з боку ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ» та складання акту перевірки за № 50/23-4/3376689 від 01.02.2011р. –протиправними;

- зобов’язати Дніпропетровську МДПІ утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ» від 01.02.2011р. № 50/23-4/3376689 та утриматись від направлення запитів до ДПІ за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ».

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині визнання дій протиправними  та просить визнати дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції щодо встановлення правопорушення з боку ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ», викладені в акті від 01.02.2011р. та складання даного акту перевірки за № 50/23-4/3376689 від 01.02.2011р. –протиправними, в іншій частині позовні вимоги  залишає  незмінними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2010р. господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № Б34/395-10 про банкрутство ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ». Постановою від 30.12.2010р. ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»визнано банкрутом. Ліквідатором по справі призначено ініціюючого кредитора  - ТОВ «Лібор». 14.02.2011р. позивачу стало відомо про  проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2010р. по 17.11.2010р. по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Е-Восток-Україна». За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією встановлено нікчемність правочину, який укладений між контрагентами.  Позивач вказує на те, що в акті  невиїзної документальної перевірки № 50/23-4/3376689 від 01.02.2011р. помилково вказано на порушення ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»вимог ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, оскільки  ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»зазначених вимог не порушувало, так як не мало правовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна», а включило суми  ПДВ до податкової декларації за серпень 2010р. помилково та у подальшому  самостійно  виправило цю помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку до декларації за серпень 2010р, яка прийнята податковим органом з поміткою «до відома». Позивач вважає, що викладені в акті висновки є незаконними та не відповідають дійсності, оскільки зроблені  без дослідження первинних документів, які свідчать про виникнення у  ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також права на податковий кредит у період, що перевірявся. Податковим органом не були досліджені  ні банківські,  ні оборотно-сальдові відомості,  ні інші документи. Позапланова невиїзна перевірка 01.02.2011р. проводиться за сукупними показниками діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, чого взагалі не було зроблено, що є порушенням п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429. Також,  позивач у позові вказує на те, що податковим органом порушено порядок проведення перевірки та не попереджено  ні позивача, ні боржника за 10 днів до початку проведення перевірки.  Крім того, порушено  п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України щодо проведення камеральної перевірки податкової декларації на протязі 30 календарних днів з дня, що настає за граничним терміном отримання податкової декларації поданої  за серпень 2010р. Позивач  зазначає, що відповідна перевірки поданої декларації уже була проведена податковим органом та за її результатами було складено акт від 25.10.2010р., яким було встановлено, що в порушення пп.7.4.5, п.7.4 та п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податкового кредиту –ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»у серпні 2010р. віднесено до податкового кредиту  суму податку на додану вартість у  розмірі 1 377 528 грн. 92 коп. від контрагента ТОВ «Е-Восток-Україна», який не є платником податку ПДВ. За результатами  цієї перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення  від 27.10.2010р. про збільшення платником податку –ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»до бюджету суми у розмірі 1337529 грн. та штрафні санкції в сумі 68 876 грн. 45 коп. Тобто, по даним правовідносинам за серпень 2010р. уже проводилася перевірки та податковим органом прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010р. При цьому, податкова інспекція звернулася 10.02.2011р. до ліквідатора ТОВ «БІО ЕЕРГІЯ»з листом про визнання грошових вимог в сумі 1 515 281 грн. 90 коп. і включення їх до реєстру вимог кредиторів. Заявою від 15.02.2011р. ліквідатором вказані вимоги  податкової інспекції були визнані та  вимоги податкової інспекції на суму 1 515 281 грн. 90 коп. були включені до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, на думку представника позивача, ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»понесло відповідальність за вказане правопорушення, а тому повторні висновки про наявність  тих же самих правопорушень з боку ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»у акті від 01.02.2011р. є незаконними та протиправними, оскільки чинним законодавством не передбачена подвійна відповідальність особи за одне й те саме правопорушення.

Представник відповідача у  судовому засіданні проти позову заперечує,  у  письмових запереченнях на позов просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що дії податкової інспекції є  законними, оскільки під час проведення зазначеної перевірки було встановлено, що  на запит податкового органу ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»про надання інформації та  документального підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Е-Восток-Україна»первинних та інших документів ДПІ не надано у зв’язку з чим перевірку проведено за результатами баз даних Дніпропетровської МДПІ, АІС «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України». Відповідальною особою за подання звітності за період з 01.01.2010р. по 17.11.2010р. був директор ТОВ «БІО ЕЕРГІЯ»- Маслов Є.М. Правочини, нібито укладені між ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»та підприємством ТОВ «Е-Восток Україна»не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи з того, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки встановлено укладення цивільно-правових  відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Біо Енергія»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. При цьому, відповідач у запереченнях вказує на те, що для надання юридичної сили доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-ХІУ ( зі змінами та доповненнями). ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «БІО ЕНЕРГІЯ»за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. до перевірки не надано. Згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Біо Енергія»та підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Біо Енергія та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже,  на думку відповідача, зазначені правочини відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п.5 ст. 203 ЦК України   і в силу ст. 216 ЦК України  є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Тобто, на думку відповідача, у ТОВ «Біо Енергія»відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами постачальниками у розумінні ст. 185 ПК України та у відповідності до ст. 138 ПК України у ТОВ «Біо Енергія»відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками, оскільки відсутні акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Біо Енергія»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі,  з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про  необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.10.2010р. Дніпропетровською міжрайонною податковою інспекцією Дніпропетровської області було  проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р. по ТОВ «Біо Енергія».

За результатами зазначеної перевірки  податковою інспекцією було складено акт № 683/10/152/33766899 від 25.10.2010р., яким встановлено, що в порушення пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 та пп..7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) платником до складу податкового кредиту серпня 2010 року віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 1377528,92 грн. від контрагента –ТОВ «Е-Восток Україна», код 34478763, який не є платником ПДВ, з причин виключення його 05.05.2010 року з реєстру платників ПДВ ДПІ у Печерському районі м. Києва; згідно пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами…); згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»( зі змінами та доповненнями) «право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку…»; в порушення вимог п.4.4 розділу 4 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»№ 166 від 30.05.1997р. ( зі змінами та  доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97р. за № 250/2054 до податкового кредиту до р.10.1 ( придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%) декларації за серпень 2010 року віднесені податкові накладні з датою виписки липень 2010 року у розмірі 9264,72 грн., які необхідно було відобразити у р.16.1 декларації з ПДВ за серпень 2010 року (самостійне виправлення платником помилки) та у додатку 1 (розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ); доказовою базою неправомірності включення до складу податкового кредиту серпня 2010 року вищезазначеного платника є «Реєстраційна інформація по платнику»з Бази «Результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», Державного реєстру платників ПДВ. У зазначеному акті, податковий орган прийшов до висновку, що платником ТОВ «Біо Енергія»неправомірно завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму податку на додану вартість у розмірі 1377529,0 грн. у зв’язку з чим останньому на підставі п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до  бюджету у розмірі 1377529,0 грн. (а.с.49-51).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 27.10.2010р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 27.10.2010р.№ 0003731542/0, від 11.11.2010р. № 0003731542/1 та № 0004031542/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1 377529,0 грн., штрафних санкцій  в сумі 68876,45 грн. та штрафних санкцій в сумі 68846,45 грн., які отримані директором  ТОВ «Біо Енергія»27.10.2010р. та 11.11.2010р. відповідно, про що свідчать відповідні відмітки на корінцях зазначених повідомлень- рішень (а.с. 48-49).

23.12.2010р. господарським судом Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі № Б34/395-10 про банкрутство ТОВ «Біо Енергія», а постановою господарського суду від 30.12.2010р. ТОВ «Біо Енергія»визнано банкрутом, ліквідатором по справі призначено ініціюючого кредитора ТОВ «Лібор», тобто позивача у  цій справі. Зазначене підтверджується  копією постанови господарського суду Дніпропетровської області  від 30.12.2010р. у справі № Б34/395-10, яка наявна в матеріалах справи.

10.02.2011р. податковий орган звернувся до ліквідатора ТОВ «Біо Енергія»про визнання грошових вимог та включення цих кредиторських вимог  за вищезазначеними рішеннями-повідомленнями від 27.10.2010р. та 11.11.2010р. на загальну суму 1 515 281 грн. 90 коп. до реєстру вимог кредиторів(а.с. 39).

Ліквідатором ТОВ «Біо Енергія»зазначені грошові вимоги були визнані та включені до  реєстру вимог кредиторів (3 черга задоволення), що підтверджується реєстром вимог кредиторів, який наявний в матеріалах справи та зазначене також підтверджено як позивачем, так і відповідачем у судовому засіданні.

В подальшому,  Дніпропетровською міжрайонною податковою інспекцією 01.02.2011р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ «Біо Енергія»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2010р. по 17.11.2010р. по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Е-Восток Україна»на підставі повідомлення про проведення перевірки від 21.01.2011р. № 13 та відповідно до наказу відповідача від 21.01.2011р. № 47, про що зазначено в акті.

За  результатами зазначеної перевірки податковим органом 01.02.2011р. складено акт № 50/23-4/3376689, яким встановлено формування ТОВ «Біо Енергія» податкових зобов’язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р. та включення суми ПД до податкового кредиту   від постачальників в переліку яких зазначено і ТОВ «Е-Восток Україна», яке з 05.05.2010р. не мало права виписки податкових накладних у зв’язку з анулюванням свідоцтва  платника податку на додану вартість. Крім того, зазначеною перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з ТОВ «Е-Восток Україна»з метою настання реальних наслідків. У  зазначеному акті податковим органом зроблено висновок про те,  що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними –в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв’язку  з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному випадку, відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер (а.с.23-32).

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Виходячи з  наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами  в серпні  2010р., слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено  перевірку ТОВ «Біо Енергія»у лютому 2011р. та складено акт перевірки від 01.02.2011р. –до зазначених правовідносин слід застосовувати  норми Податкового Кодексу України.

Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції  податкових органів, а саме: державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,  районах  у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні  податкові  інспекції  виконують  такі  функції:  здійснюють   контроль  за  своєчасністю,  достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати  податків  та  зборів; забезпечують  облік  платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів,  а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють   своєчасність   подання  платниками  податків бухгалтерських   звітів   і   балансів,   податкових   декларацій, розрахунків   та   інших   документів,  пов'язаних  з  обчисленням податків,  інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо  правильності  визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;  забезпечують   застосування  та  своєчасне  стягнення  сум фінансових   санкцій,   передбачених   цим   Законом   та   іншими законодавчими    актами    України    за   порушення   податкового законодавства, а  також  стягнення  адміністративних  штрафів   за порушення  податкового законодавства,  допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують  причини  і  оцінюють  дані  про факти порушень податкового законодавства;  проводять  перевірки  фактів приховування і заниження сум податків    та   зборів   (обов'язкових   платежів)   у   порядку, встановленому  цим  Законом  та іншими законами України;  за   дорученням  спеціальних  підрозділів  по  боротьбі  з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та  достовірності  документів,  пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,   інших   платежів  в  порядку,  встановленому  законом;   подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;  звертаються  до  суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати  платників  податків або їх представників для перевірки  правильності  нарахування  та  своєчасності  сплати податків   та   зборів,  дотримання  вимог  іншого  законодавства, здійснення контролю  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи державної   податкової  служби.  Письмові  повідомлення  про  такі запрошення надсилаються в порядку,  встановленому статтею 42 цього Кодексу,  не  пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами,  в яких зазначаються підстави запрошення, дата  і  час,  на  які  запрошується платник податків (представник платника податків);   під час проведення  виїзних  перевірок  отримувати  у платників   податків   (представників  платників  податків)  копії документів  (засвідчені  підписом  платника  податків   або   його посадовою   особою  та  скріплені  печаткою  (за  наявності),  що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або  іншого законодавства,  контроль  за дотриманням якого покладено на органи державної  податкової  служби;  перевіряти  під   час   проведення перевірок  у  платників  податків  -  фізичних  осіб,  а  також  у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити    перевірки   платників   податків   (крім Національного  банку  України)  в   порядку,   встановленому   цим Кодексом; вимагати  від платників податків,  що перевіряються в ході  перевірок,  проведення   інвентаризації   основних   фондів, товарно-матеріальних   цінностей,  коштів,  у  тому  числі  зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків  (його  посадових  осіб  або осіб,   які   здійснюють  готівкові  розрахунки  та/або  проводять діяльність,  що підлягає  ліцензуванню  та/або  патентуванню)  від проведення  інвентаризації  основних фондів,  товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки),  передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів,  їх  копій  (за  умови  наявності  таких документів)  застосовуються  заходи,  передбачені статтею 94 цього Кодексу; для   здійснення   функцій,   визначених   податковим законодавством,  отримувати  безоплатно від платників податків,  у тому числі  благодійних  та  інших  неприбуткових  організацій,  у порядку,  визначеному  цим Кодексом,  інформацію,  довідки,  копії документів  (засвідчені  підписом  платника  податків   або   його посадовою   особою   та  скріплені  печаткою  (за  наявності)  про фінансово-господарську  діяльність,  отримувані  доходи,   видатки платників податків та іншу інформацію,  пов'язану з обчисленням та сплатою  податків,   дотриманням   вимог   іншого   законодавства, здійснення   контролю   за  яким  покладено  на  органи  державної податкової служби,  а також фінансову та статистичну звітність,  в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під  час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені  підписом  платника податків  або  його  посадовою особою та скріплені печаткою),  які свідчать  про  порушення  податкового  та  іншого   законодавства, контроль  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи  державної податкової  служби,  та  отримувати  їх  у  платників  податків  у порядку, встановленому цим Кодексом;   під  час  проведення  перевірок вивчати та перевіряти первинні документи,  які  використовуються  в  бухгалтерському  та податковому   обліку,   інші   регістри,   фінансову,  статистичну звітність,  пов'язані з обчисленням і сплатою податків та  зборів, виконанням  вимог  іншого  законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу  вищенаведених норм  чинного законодавства  України, вбачається, що відповідачу відповідно до  покладених на нього функцій та  повноважень  не надано право щодо  встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб’єктами господарювання при перевірці  їх господарської діяльності.

Податковим органом  в акті перевірки від 01.02.2011р. зроблено висновок про те, що правочини поставки, укладені ТОВ «Біо Енергія»з ТОВ «Е-Восток Україна», мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим висновок суду  стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

          1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

  2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 01.02.2011р. не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу  ТОВ «Біо Енергія»на порушення публічного порядку,  не містить посилання і  на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 01.02.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини  очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Сам же  факт неналежного ведення  ТОВ «Біо Енергія»бухгалтерського обліку, про що йдеться у акті перевірки від 01.02.2011р. та відсутність первинних бухгалтерських документів не може бути безумовною підставою  для  висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними податковими органами.

          Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на серпень 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного  станом на серпень 2010р.,  ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.

          Крім того, судом враховується те, що за зазначене вище правопорушення, а саме: включення  ТОВ «Біо Енергія»до податкового кредиту суми ПДВ за угодою з ТОВ «Е-Восток Україна»до податкової декларації за серпень 2010р., яке було встановлено актом перевірки від 25.10.2010р. було вчинено помилково, в подальшому зазначена помилка була самостійно виправлена  ТОВ «Біо Енергія»та останньому  за це порушення було визначено зобов’язання з податку на додану вартість та штрафні санкції на загальну суму 1 515 281,90 грн., які визнані ліквідатором  ТОВ «Біо Енергія»та включено до реєстру вимог кредиторів, що підтверджено наявним у матеріалах справи реєстром вимог кредиторів та  підтверджено самим відповідачем в ході судового розгляду справи.

          Таким чином, за зазначене порушення  ТОВ «Біо Енергія»було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій  застосованими відповідачем на підставі акту перевірки від 25.10.2010р. за  яким прийняті рішення-повідомлення від 27.10.2010р. та від 11.11.2010р. ( а.с. 48-51).

          Отже,  висновки податкової інспекції, зазначені  в акті перевірки від 11.02.2011р. про порушення ТОВ «Біо Енергія»щодо включення до податкової декларації за серпень 2010р. до податкового кредиту суми ПДВ від контрагента - ТОВ «Е-Восток Україна», який не є платником ПДВ  вдруге, за наявності акту перевірки від 25.10.2010р. та податкових повідомлень-рішень від 27.10.2010р. та від 11.11.2010р. з такими ж висновками -  є неправомірними та такими, що суперечать  Конституції України, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути  двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

          Частина 1 статті 71 КАС України  встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а  ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 01.02.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи  правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.

За викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених у акті перевірки від 01.02.2011р. щодо нікчемності правочинів є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, слід зазначити, що адміністративний суд також не може встановлювати недійсність або нікчемність правочинів, оскільки розгляд спорів щодо визнання договорів недійсними (нікчемними)  не віднесені до юрисдикції адміністративних судів у відповідності до вимог ст. 17 Кодексу  адміністративного судочинства України.

Виходячи з висновків суду про те, що дії відповідача  щодо висновків, зазначених в акті та складання акту від 01.02.2011р. є неправомірними, то підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам акту перевірки ТОВ «Біо Енергія»від 01.02.2011р. № 50/23-4/3376689 лише в наведеній частині.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача утриматись від направлення запитів до ДПІ за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Біо Енергія», оскільки ТОВ «Біо Енергія»не наділено повноваженнями щодо захисту прав, свобод та інтересів інших юридичних осіб -  контрагентів  ТОВ «Біо Енергія». При цьому, предметом даного позову є права, свободи та інтереси саме ТОВ «Біо Енергія»та, в даному випадку, здійснення перевірок податковими органами інших юридичних осіб –контрагентів позивача не порушує прав та інтересів самого ТОВ «Біо Енергія», оскільки, як уже зазначалося вище, відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинної станом на серпень 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного  станом на серпень 2010р.,  ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб.

Також не заслуговують на увагу і посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки відповідачем, оскільки   повідомлення про проведення перевірки, копія наказу  та лист про надання документів було вручено під розписку ліквідатору підприємства –директору ТОВ «Лібор»Орловій О.М. 21.01.2011р., що не спростовано позивачем у ході судового розгляду справи. Перевірку проведено 01.02.2011р. про що свідчить складений відповідачем акт, тобто, процедура проведення перевірки відповідачем не була порушена.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при  подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у  сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 68_1 від 18.02.2011р. (а.с. 2), а відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог,

Виходячи з часткового задоволення позову,  судові витрати  підлягають стягненню з державного бюджету частково в сумі 1 грн. 70 коп.

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібор», який є ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕНЕРГІЯ» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення дій – задовольнити  частково.

Визнати дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо встановлення правопорушення з боку  Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕНЕРГІЯ», викладені в акті перевірки від 01.02.2011р. та дії   щодо  складання акту перевірки за № 50/23-4/3376689 від 01.02.2011р. – протиправними;

Зобов’язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕНЕРГІЯ» від 01.02.2011р. № 50/23-4/3376689.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібор», який є ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕНЕРГІЯ»  судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.  

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений   21.03.2011р.

Суддя                       

С.О. Конєва