ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/1257/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:Троценко О.О.
Січеславський І.А.
Дерець Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 164 від 29.12.2010р., -
ВСТАНОВИВ:
17.01.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ»звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 164 від 29.12.2010р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи складено акт № К 69/10/110000011/0031816235 від 03.12.2010р., яким встановлено порушення позивачем п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та вищезазначеним податковим повідомленням позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 7 579 грн. 46 коп., з яких основний платіж становить 7218 грн. 53 коп. та штрафні санкції в сумі 360 грн. 93 коп. Акт перевірки містить посилання на те, що ТОВ «БаДМ заявляло до митного оформлення товар: «Допельгенц актив Омега-3», який було класифіковано за кодом 2106909200 згідно УКТЗЕД –«інші харчові продукти без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози…», із застосуванням при митному оформленні 8% ставки ввізного мита, в той час, як на думку відповідача, зазначений товар має класифікуватись за товарним кодом 1517909999 –«готові продукти з риб’ячого жиру»із застосуванням при митному оформленні 15 % ввізного мита. Відповідач вважає, що позивачем було допущено методологічну помилку, яка полягає в неправильному визначенні бази оподаткування внаслідок невірної класифікації товару, що призвело до сплати обов’язкових платежів у неповному обсязі. Позивач вказує на те, що ним не було порушено Закону України «Про податок на додану вартість», а товар класифіковано у відповідності з УКТЗЕД та здійснено його митне оформлення. При цьому, працівники Дніпропетровської митниці здійснили необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом постановлення відбитка штампа «під митним контролем». Зазначене свідчить про те, що відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершальною стадією митного оформлення –проставлення відбитка печатки в графі ». Відповідач своїм правом на відмову у митному оформленні товару у зв’язку з виявленими невідповідностями не скористався. Крім того, позивач зазначає, що оспорюване податкове повідомлення прийнято з посиланням на результати камеральної перевірки та пп. «в»п.п.4.2.2. ст. 4 Закону № 2181-Ш, суперечить Закону, оскільки дія наведеної норми не поширюється на відповідача та Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні товарів та інших предметів на митну територію України затверджений наказом ДПА та Державної митної служби від 16.03.2001р. № 109/188 такого виду перевірок, як камеральна, не містить.
У судовому засіданні представник позивача вищевикладені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, в усних поясненнях просить в задоволенні позову відмовити, у запереченнях на позов зазначає, що Дніпропетровською митницею було проведено камеральну перевірку дотримання вимог законодавства України ТОВ «БаДМ»з питань додержання вимог законодавства України при митному оформленні продуктів «Доппельгерц актив Омега-3»та «Доппельгерц актив Омега-3 чисті судини». Перевіркою встановлено, що позивачем за ВМД зазначений товар був класифікований за товарною підкатегорією 2106909200 згідно УКТЗЕД –інші харчові продукти без змісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас.% молочних жирів, менш як 5 мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас.% глюкози або крохмалю, із застосуванням при митному оформленні 8% ставки ввізного мита. В той же час, за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. позивачем було здійснено митне оформлення товарів –«Доппельгерц актив Омега-3»та «Доппельгерц актив Омега-3 чисті судини»із зазначенням коду товару 1517909999 згідно УКТЗЕД. Відповідно до роз’яснення Держмитслужби України, наданого листом від 11.11.10р. № 11/7-10.16/13886-ЕП, зазначені товари відповідно до Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД повинні бути віднесені до товарної підкатегорії 1517909999 згідно УКТЗЕД як готові продукти з риб’ячного жиру із застосуванням при митному оформленні 15% ставки ввізного мита. На думку відповідача, позивачем було допущено методологічну помилку, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов’язання, яке виникло у позивача за ВМД у період з 01.01.2008р. по 01.07.2010р., що призвело до порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України»у частині класифікації товарів, що призвело до заниження податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість. При цьому, представник відповідача зазначила, що відповідачем проведено камеральну перевірку у відповідності до повноважень та у спосіб, визначений ст. 2 та абз. 2 пп.»в»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України № 2181-Ш, а також Порядком здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений наказом ДПА та Державної митної служби від 16.03.2001р. № 109/188.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодексу України та втратили чинність Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш та Закон України «Про податок на додану вартість».
Однак, виходячи з того, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш та Закон України «Про податок на додану вартість».
Так, судом встановлено, що 29.12.2010р. Дніпропетровською митницею відносно ТОВ «БаДМ»було прийняте податкове повідомлення форми «Р»№ 164 у якому зазначено, що згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш та згідно з Законом України «Про Митний тариф України», п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі акту камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи №К69/10/110000011/0031816235 від 03.12.2010р. установлено порушення позивачем п.4.3 ст. 4 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в сумі 7579 грн. 46 коп., з яких за основним платежем –7218 грн. 53 коп. та за штрафними санкціями в сумі 360 грн. 93 коп.
Вищевказаний акт перевірки містить посилання на те, що ТОВ «БаДМ»у період з 01.01.2008р. по 01.07.2010р. здійснювало митне оформлення товару –«Доппельгерц актив Омега-3»за ВМД, який було класифіковано за кодом 2106909200 згідно УКТЗЕД –«інші харчові продукти без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози…»із застосуванням при митному оформленні 8% ставки ввізного мита. А акті вказано, що ТОВ «БаДМ»невірно було класифіковано товар, який має класифікуватися за товарним кодом 1517909999 –«готові продукти з риб’ячого жиру»із застосуванням ставки 15 % ввізного мита. Відповідач вважає, що позивачем було невірно класифіковано товар у зв’язку з чим допущено методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні податкового зобов’язання, яке виникло у позивача за ВМД при ввезенні на митну територію України товару –«Доппельгерц актив Омега-3», що призвело до заниження податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість.
Однак, такі висновки Дніпропетровської митниці є не обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.35 ст.1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п.19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно до п.п. «б»п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.
Пункт 2.4 ст. 2 даного Закону визначає, що це будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Згідно із п. 10.4 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.
Абзацом 2 підпункту 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000р., № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за N 109/188 від 16.03.2001 р. контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця згідно підпункту "б" пункту 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 ст. 2 цього Закону.
Відповідно до п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дія якого не поширюється на митні органи (аналогічна позиція висловлена в узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов’язаних зі справлянням податків і зборів митними органами від 01.01.2010 р.).
Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.
Зазначене відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 02.06.2009 р., справа № 21-474) та правовій позиції Вищого адміністративного суду України (постанова від 23.03.2010 р., справа № К-19658/08).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки податкове повідомлення форми «Р»від 29.12.2010 року № 164 було прийнято відповідачем не у спосіб та не у межах повноважень визначений законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як вбачається з доданої до позову квитанції № 12106.231.3 від 14.01.2011р.(а.с.2) позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 41, 71,86, 94, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 164 від 29.12.2010р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 164 від 29.12.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. ( три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.03.2011р.
Суддя
С.О. Конєва