ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

11 травня 2007 року.   Суддя Татарбунарського районного суду Оде-сьої області Тимошенко СВ.,  при секретарі Коренчук О.Е.,  за участю ад­воката Завгороднього Г.С. ,  розглянувши матеріали,  що надійшли з Татарбу­нарського РВ УМВС України в Одеській області про притягнення до адмі­ністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  українця,  громадянина України,  з вищою освітою,  одруже­ного,  має на утриманні неповнолітню дитину,  працюючого заступником голо­ви селянського фермерського господарства «Марічка»,  проживаючого по АДРЕСА_1,  за  ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2007 року працівники СФГ «Марічка» за розпорядженням ОСОБА_1.  проводили демонтаж сілосної ями,  що знаходиться на території ТОВ «Жовтий Яр»,  яка ніби то знаходиться на балансі СВК «Колос» і яку було продано СФГ «Марічка». У зв'язку із спірністю належності сілосної ями на місце демонтажу приїхала заступник директора ТОВ "Жовтий Яр" Фо-ростян Г.М. ,  яка припинила роботи по демонтажу та повідомила про те,  що відбувається,  у Татарбунарський РВ УМВС України в Одеській області. На місце події виїхав патруль міліції в складі ОСОБА_2.,  ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Працівник міліції ОСОБА_2. представився працівником мі­ліції та запропонував ОСОБА_1.  пред'явити документ на право прове­дення демонтажу зазначеної ями та вивозу плит. Той надав накладну,  де було зазначено,  що СВК "Колос" продав за готівковий розрахунок сілосну яму СФГ "Марічка". Даний документ викликав у ОСОБА_2 сумніви щодо його дійсності,  тому він залишив його у себе до вияснення всіх обставин. Але ОСОБА_1.  почав у некоректній,  зухвалій формі вимагати поверну­ти документ,  хапав працівника міліції>. який знаходився при виконанні своїх службових обов'язків,  за форменний,  одяг,  провокував бійку. Неодно­разово повтореним законним вимогам працівника міліції припинити проти­правні дії ОСОБА_1.  не покорився та не реагував на них. Неконтро-льовані та протиправні дії правопорушника були припинені працівниками міліції правомірним застосуванням спеціальних засобів. ОСОБА_1.  було запропоновано поїхати з працівниками міліції у райвідділок міліції,  але він відмовлявся,  всіляко опирався,  не виконував законні розпоряджен­ня працівників міліції.

ОСОБА_1.  не визнав свою вину у злісній непокорі розпоряджен­ням та вимогам працівників міліції та пояснив,  що.пред'явив працівнику міліції накладну,  але той поклав її собі до кишені і не віддавав. На йо­го вимоги повернути документ працівники міліції почали йому погрожувати,

2

хотіли надіти йому металеві браслети,  але він чинив опір,  ухилявся від цього. Потім його доставили у райвідділок міліції.

Не дивлячись на те,  що ОСОБА_1.  не визнав своєї вини у ско­єнні правопорушення,  його винність підтверджується сукупністю дослід­жених у судовому засіданні доказів: показаннями свідків ОСОБА_5.,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_6. ,  ОСОБА_7., ОСОБА_8. ,  із аналізу яких вбачається,  що ОСОБА_1.  вимагав у працівника міліції ОСОБА_2 накладну,  смикав його за форменний одяг,  на вимоги припинити свої дії не реагував,  після чого йому намагались надіти наручники.

Також винність ОСОБА_1.  у скоєнні правопорушення підтверд­жується представленими матеріалами - протоколом та постановою за справою про адміністративне правопорушення,  рапортами працівників міліції ( а. сі, 2, 4, 5 ) .

Свідчення ОСОБА_9., ОСОБА_10.,  ОСОБА_11. викликають кри­тичного до себе відношення через те,  що зазначені особи є приятелями правопорушника,  аОСОБА_10. - його підлеглий,  тобто є підстави вва­жати їх зацікавленими у розгляді даної справи. Тому брати до уваги їх свідчення не є доцільним.

Дії ОСОБА_1.  підлягають кваліфікації за  ст. 185 Кодексу Ук­раїни про адміністративні правопорушення,  оскільки він проявив злісну непокору законному розпорядженню та вимозі працівника міліції.

При призначенні покарання суд враховує характер вчиненого правопо-рушеннявсі,  особу правопорушника,  ступінь його вини і всі обставини справи,  та вважає,  що цілі його покарання будуть досягнуті при призна­ченні йому штрафу в верхніх межах санкції статті.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 33, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  суддя

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення,  передбаченого  ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром 255 грн.

Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її вине­сення.