УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Гавриш Г.П., Вавріва І.З.

З участю прокурора - Парусова A.M.

адвоката - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали за апеляцією законного представника ОСОБА_2 на постанову Козівського районного суду від 26 травня 2006 року про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_2 Цією постановою до ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, Тернопільської області, не працюючого, раніше не судимого

були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричного закладу із звичайним наглядом за вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст.263 КК України при слідуючих обставинах.

Так ОСОБА_2 14 січня 2006 року близько 21 години, взявши саморобного ножа, виготовленого за типом мисливських ножів загального призначення, пішов з ним на дискотеку в клуб с.Золочівка, Козівського району. Перебуваючи на дискотеці, біля 00 год. 15 січня 2006 року, він, з метою уникнення побиття його хлопцями, які теж перебували на дискотеці в с.Золочівка, вийняв з кишені штанів даного ножа, продемонструвавши якого, сказав хлопцям щоб вони його не чіпали, після чого пішов з ножем додому.

Справа №11 - 248                                                  Гловуючий у 1 -й інстанції - Вирста М.М.

Категорія ст.263 ч.2 КК України                                               Доповідач - Гавриш Г.П.

Близько 2 години ночі 15 січня 2006 року, на вулиці с.Золочівка, Козівського району, ОСОБА_2 був зупинений працівниками Козівського РВ УМВСУ в Тернопільській області і при огляді, в присутності понятих, біля нього у снігу на обочині дороги було виявлено та вилучено саморобний ніж, який він, побачивши працівників міліції, викинув у сніг.

Згідно висновку експерта № 8/08 від 23 січня 2006 року даний вилучений ніж є саморобним ножем, виготовленим за типом мисливських ножів загального призначення і відноситься до холодної зброї.

В своїй апеляції законний представник ОСОБА_2 просить постанову Козівського районного суду від 26.05.2006 року про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру скасувати, оскільки вважає її незаконною, в зв"язку з відсутністю суспільно небезпечного діяння, з приводу якого порушена дана справа.

Крім цього апелянт стверджує, що під час досудового розслідування даної кримінальної справи було допущено ряд порушень кримінально-процесуального законодавства, а також порушено право ОСОБА_2 на захист.

Заслухавши доповідача, виступи законного представника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, міркування прокурора, який вважає, що постанову суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданої апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновки суду, викладені у постанові, відповідають фактичним обставинам справи. Факт вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст.263 КК України підтверджується, як показами самого ОСОБА_2 так і доведений іншими матеріалами справи.

Посилання законного представника в апеляції на відсутність у діях ОСОБА_2 ознак суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст.263 КК України, оскільки він даним ножем нікому не погрожував, не мав наміру застосовувати його до будь-кого, після чого викинув даний ніж і не збирався його піднімати, є безпідставними та спростовуються слідуючим.

Диспозиція ч.2 ст.263 КК України визначає кримінально карним таке діяння, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, і даний факт не заперечується самим ОСОБА_2. та підтверджується висновком експерта щодо приналежності даного ножа до холодної зброї, показами свідків, довідкою Козівського РВ УМВСУ про відсутність у нього дозволу на носіння холодної зброї.

Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 66 ( а.с.46-48) ОСОБА_2 страждає хронічно протікаючим психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії, страждав такою і на період інкримінованого йому злочину. Наведені в акті експертизи порушення в сферах психічної діяльності у підекспертного по глибині та сукупності настільки вагомі, що він

не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_2, як страждаючий хронічно протікаючим психічним (душевним) захворюванням в формі параноїчної шизофренії потребує застосування примусових заходів медичного характеру в формі лікування в психіатричній лікарні із загальним режимом утримання.

Таким чином на підставі вищенаведеного суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру.

Безпідставним також є посилання апелянта в апеляції на грубе порушення права ОСОБА_2 на захист під час вирішення судом питання про направлення останнього для проведення стаціонарної судово-психіатричної експкртизи.

Згідно вимог ст.417 КПК України участь захисника у кримінальних справах про суспільно небезпечні діяння неосудних є обов'язковою з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби. Саме з цією метою для визначення стану осудності чи неосудності ОСОБА_2 і призначалася стаціонарна судово- психіатрична експертиза, оскільки амбулаторна експертиза на це відповіді не дала, а лише рекомендувала, що для диференціації у підекспертного ОСОБА_2 симуляції і наявного психотичного розладу, необхідно направити останнього на стаціонарну СПЕ Хмельницької ПЛ ( с.Скаржинці).

Крім цього, як видно з матеріалів справи після проведення вищезгаданої експертизи, згідно постанов слідчого СВ Козівського РВ УМВСУ в Тернопільській від 10 квітня 2006 року ( а.с.74,77) ОСОБА_3 було визнано законним представником ОСОБА_2, а адвоката ОСОБА_4. допущено в якості захисника до участі в даній справі.

Будь-яких порушень кримінально- процесуального законодавства при проведенні досудового слідства по даній кримінальній справі колегією суддів не виявлено.

В своїй апеляції законний представник ОСОБА_2 посилається також на те, що після видалення судді Вирсти М.М. в нарадчу кімнату для прийняття рішення по даній справі була порушена тайна нарадчої кімнати, оскільки туди в цей час заходили сторонні особи.

Проте проведеною службовою перевіркою, факт наведений в апеляції не підтвердився, про що свідчать долучені до справи матеріали відповідної перевірки.

Отже на підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції прийняте законне та обгрунтоване рішення про застосування до ОСОБА_2, який вчинив суспільно небезпечне діяння передбачене ч.2 ст.263 КК України, примусових заходів медичного характеру. А тому підстав до задоволення апеляції законного представника та скасування даної постанови

суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.356,365,366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду від 26 травня 2006 року про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру - без змін.