УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Гавриш Г.П., Вавріва І.З.

З участю прокурора - Бурлаки Г.В.

та захисника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2. на вирок Козівського районного суду від 23 травня 2006 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та

житель АДРЕСА_1,

українець, громадянин України, одружений, має

на своєму утриманні одну неповнолітню дитину,

не працюючий, раніше судимий 17.01.2005 року

Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.342,

ч.2 ст.345 КК України до 2-х років і 6-ти місяців

позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України

з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки і

6 місяців.

засуджений за ч.З ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 17.01.2005 року і остаточне покарання засудженому ОСОБА_2 визначене у вигляді 3-х років і 2-х місяців

Справа № 11-260                                                  Головуючий у 1-й інстанції - Вирста М.М.

Категорія ст. 185 ч.З КК України                                                    Доповідач - Гавриш Г.П.

позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишена попередня -утримання під вартою з 29 березня 2006 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 25 березня 2006 року, скориставшись відсутністю у будинку власника, шляхом вибиття віконної шибки та зламу рами вікна, проник в будинок ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2, звідки таємно викрав телевізор з дистанційним керуванням і відеомагнітофон імпортного виробництва, а також швейну машинку, жіночий наручний годинник, монітор до комп"ютера, чорну чоловічу сумочку.

Після цього ОСОБА_2 проник в приміщення літньої кухні даного господарства, звідки таємно викрав комплектуючі до комп"ютера.

Всього з даного господарства ОСОБА_2 було викрадено чужого майна на загальну суму 850 гривень, чим спричинено потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає, що визначена судом щодо нього міра покарання є занадто сувора і призначена без врахування наявних пом"якшуючих його відповідальність обставин, а тому просить вирок суду змінити, пом"якшити йому покарання, призначивши таке, яке б не було пов"язане з ізоляцією його від суспільства.

Заслухавши доповідача, виступ засудженого, міркування прокурора, який вважає, що вирок слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданої апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.

Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено стверджується як повним визнанням своєї вини самим засудженим так і доказами зібраними під час проведення досудового слідства, з якими останній погодився, відмовившись від їх додаткового дослідження в судовому засіданні.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.З ст. 185 КК України є вірною і ніким не оспорюється.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 суд у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та ряд наявних пом"якшуючих його відповідальність обставин, в тому числі і ті, на які посилається апелянт в своїй апеляції, зокрема суд врахував повне визнання ним своєї вини та щире розкаяння у вчиненому, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини.

Крім цього суд врахував також те, що злочин ОСОБА_2 вчинений в період іспитового строку наданого йому судом за попереднім вироком, що зобов"язує  суд  частково  чи  повністю  приєднати  невідбуте   покарання  за

попереднім вироком до призначеного судом покарання за вказаний злочин, що судом і було зроблено.

З врахуванням всіх наявних обставин по справі в їх сукупності суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що для виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_2 йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

На думку колегії визначена судом міра покарання відповідає вчиненому ОСОБА_2 та даним про його особу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.356,365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Козівського районного суду від 23 травня 2006 року щодо нього без змін.