Справа № 2-145/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі:  головуючого                        Зушман Г.  І.

з участю секретаря                              Малинник І.М.

позивача                                               ОСОБА_1

представника позивачів-адвоката     ОСОБА_2

представника позивачки                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до  ОСОБА_5  про стягнення боргу, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4  в лютому 2011 року звернулися в суд з позовом до  відповідачки ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 24.10.2008 року вони позичили відповідачці  700 ЄВРО зі сплатою 5 %  щомісячно  за користування ними, що підтверджується письмовою розпискою. 23 грудня 2010 року вони направили відповідачці листа та телефонограму з вимогою повернути позику та проценти до 23.01.2011 року, проте, у зазначений строк відповідачка позику не повернула, тому позивачі просять стягнути з неї 700 ЄВРО боргу, що еквівалентно 7609 грн., а також проценти за період з 24.10.2008 року по 24.01.2011 року в сумі 10 272,15 грн., а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та представник позивачки ОСОБА_4  позовні вимоги підтримали та пояснили, що 24 жовтня 2008 року кожен з них позичив відповідачці ОСОБА_5 по 350 ЄВРО, про що вона дала їм письмову розписку на загальну суму 700 ЄВРО, які за домовленістю мала повернути  через короткий час. Однак, в подальшому, на їхні неодноразові усні звернення,  а також на письмову вимогу відповідачка кошти не повернула. Тому просять стягнути з відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 борг у розмірі 350 ЄВРО, що еквівалентно 3804,50 грн., проценти в сумі 5136 грн., а також понесені судові витрати,  на користь позивачки ОСОБА_4 борг у сумі 350 ЄВРО, що еквівалентно 3804,50 грн., проценти в сумі 5136 грн.

Відповідачка в зал судового засідання не з’явилася повторно. Про час та місце слухання справи була належним чином повідомлена. А тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника позивачки ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, докази, надані позивачами в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно  ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.   

Між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_4  та відповідачкою ОСОБА_5 24.10.2008 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_4  надали ОСОБА_5  позику у розмірі  700 ЄВРО під 5 %  щомісячно.

На підтвердження укладення вказаного договору позивачі додали до матеріалів справи розписку відповідачки від  24 жовтня 2008 року, в якій строк повернення коштів не обумовлений.

Згідно абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивачі надали копію вимоги,  адресованої відповідачці, в якій просили її повернути надану позику в сумі 700 ЄВРО та 5 % річних у сумі 10489,5 грн. в строк до 23 січня 2011 року. Вказана вимога була направлена відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення і доставлена  їй 25.12.2010 року, що підтверджується доданим до матеріалів справи поштовим повідомленням.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики. Відповідачка у встановлений  строк не повернула суму позики, що свідчить про невиконання нею умов договору.

В силу  ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.   

           Однак, пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.      

     Відповідно до вимог п. 6 ст. 4 Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.   

     Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5   ч. 1 ст.1 Закону).   

     Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.   

     В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.   

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково  і стягнути з відповідачки в користь позивачів по 350 ЄВРО   боргу за кредитним договором, що на день  розгляду справи в суді відповідно до офіційного курсу НБУ (11,124638 грн. за 1 ЄВРО) еквівалентно 3893,62  грн.

 З відповідачки в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути також понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог (43,55 %)  відповідно до наданих квитанцій на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 52 грн., на оплату послуг адвоката 871 грн., всього 923 грн.

В стягненні процентів за користування позикою  слід відмовити, оскільки позивачі згідно закону не могли надавати кошти на умовах позики зі сплатою процентів, а отже не мають права на їх отримання і їхнє право в цій частині не порушено.

На підставі ст.ст. 627, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, жительки  АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_2, заборгованість за договором позики  в сумі 350 ЄВРО, що еквівалентно  3893 грн. 62 коп.,  а також  923,00 грн. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5, жительки  АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_4, жительки АДРЕСА_1, заборгованість за договором позики  в сумі 350 ЄВРО, що еквівалентно  3893 грн. 62 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_5  77,87 грн. судового збору в доход держави.

    Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

   Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду про перегляд заочного рішення протягом  десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Борщівського районного суду                                                   Зушман  Г.  І.