Справа № 2-193/11

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                 І  М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  21 березня  2011  року                        Ківерцівський  районний суд Волинської області

в складі: головуючого  судді -              Костюкевича  О.К.

при секретарі -                                            Хмілевській І.О.

з участю позивача –                                 ОСОБА_1

представника третьої особи -                 ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СГВК «Батьківщина», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Суської сільської ради про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, -  

                                                       в с т а н о в и в :

В провадженні Ківерцівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до СГВК «Батьківщина», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Суської сільської ради про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2010 року ОСОБА_1 та СГВК «Батьківщина», в особі ОСОБА_4, уклали договір купівлі-продажу складу запчастин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач майно прийняв, що підтверджується актом приймання-передачі та сплатив грошову суму, визначену договором, що підтверджується накладною № 3 від 18.11.2010 року та квитанцією № 263/335 від 18.11.2010 року.

Позивач звернувся до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» з заявою про реєстрацію права власності на склад запчастин, але позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності, посилаючись на невідповідність правовстановлюючих документів вимогам законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним згідно ст. 334 ЦК України.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач  і відповідач домовились щодо всіх істотних умов договору та відбулося його повне виконання сторонами, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Тому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 18.11.2010 року та визнати право власності на склад запчастин, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав в ній наведених і просив суд її задовольнити в повному об’ємі.            

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 позов визнала, не заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позові слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.11.2010 року між СГВК «Батьківщина», в особі голови – ОСОБА_4, та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю об’єкту нерухомості, а саме: складу запчастин, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно акту приймання-передачі від 18.11.2010 року приміщення складу було передано покупцеві – ОСОБА_1 (а.с. 7), який в свою чергу здійснив оплату згідно накладної № 3 від 18.11.2010 року (а.с. 8).

Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»  рішенням реєстратора відмовило в реєстрації права власності на склад запчастин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки договір купівлі-продажу вищевказаного приміщення підлягає нотаріальному посвідченню, але він не був належним чином посвідчений (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному об’ємі, оскільки сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу.

          Тому слід визнати дійсним договір  купівлі-продажу складу запчастин від 18.11.2010 року, який був укладений між СГВК «Батьківщина» та  ОСОБА_1 та визнати за позивачем право власності на вищезазначене приміщення.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 220, 392 ЦК України, суд, -

                                                          в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу приміщення складу запчастин від 18.11.2010 року, що укладений між ОСОБА_1 та СГВК «Батьківщина».

Визнати за ОСОБА_1 романом Андрійовичем право власності на приміщення складу запчастин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський  районний суд  до апеляційного суду у  Волинській області  протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення,  з дня отримання його копії .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя Ківерцівського районного суду                                                 О.К. Костюкевич