УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2006 року. Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Зварича С.Б.

Суддів ХодоровськогоМ.В. Кузьми Р.М.

при секретарі Гачинській М.В.

з участю предст. поз. ОСОБА_1.

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2005 року ОСОБА_3 пред"явив позов до ОСОБА_4 та третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту, складеного у лютому 2005 року ОСОБА_5 в користь відповідачки ОСОБА_4 ' на все належне йому майно, в тому числі і на квартиру за адресою АДРЕСА_1

В листопаді 2005р, в лютому 2006р позивач доповнивши свої позовні вимоги просив також про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заповіт складено під впливом обману та насильства з боку відповідачки, окрім цього заповідач за станом здоров"я не міг усвідомлювати значення своїх дій, оскільки перебував в безпорадному стані та був інвалідом першої групи по зору, при посвідченні заповіту порушено вимоги діючого законодавства..

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.

Справа № 22а-884                                          Головуючий 1 інстанції-Костів О.З.

Категорія спадкова                                        Доповідач - Ходоровський М.В.

В судовому засіданні представник позивача підтримавши доводи апеляційної скарги просила її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що дії заповідача ОСОБА_5 при складанні оскаржуваного заповіту бути свідомими і вільними, виражали дійсну його волю, при його посвідченні не було допущено порушень діючого законодавства, які б давали підстави визнати його недійсним.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам ст. 207,1234,1247,1248,1253,1257 ЦК України.

Судом встановлено, що 8 лютого 2005 року помер брат позивача  ОСОБА_5 Йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_11 лютого 2005 року ОСОБА_5. в користь ОСОБА_4. склав заповіт на все своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також все те, на що він за законом буде мати право.

Заповіт посвідчено нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Берешем О.М.

У зв"язку з хворобою заповідача на особисте його прохання та в його присутності текст заповіту в присутності свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_7. підписано ОСОБА_8. Особу заповідача, а також свідків і ОСОБА_8. встановлено, дієздатність перевірено.

Волевиявлення ОСОБА_5 було вільним, він розумів свої дії та керував ними.

13 вересня 2005 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою відповідачці ОСОБА_4. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Дані обставини стверджуються свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про право власності на житло, показами нотаріуса Береша О.М. свідків ОСОБА_8.,ОСОБА_7., ОСОБА_6.

З врахуванням наведеного та положень ст. 1257 ЦК України, згідно якої заповіт визнається недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що дії ОСОБА_5 при складанні розпорядження на випадок своєї смерті(заповіту) були свідомими і виражали його волю., а тому підставно відмовив у задоволенні вимог позивача.

Доводи апелянта про відсутність у заповідача вільної волі на вчинене ним розпорядження є безпідставні, оскільки вони повністю стверджуються показами нотаріуса та допитаних в судовому засіданні свідків, що були присутніми при складанні заповіту, із яких вбачається, що заповідач вільно і свідомо на випадок своєї смерті розпорядився майном.

Твердження апелянта про те, що складання та посвідчення нотаріусом заповіту проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та вимог ст.ст. 1247,1248,1253 ЦК України, зокрема, що нотаріусом не встановлено учасників цивільних правовідносин при посвідченні заповіту, що заповіт безпідставно не підписано заповідачем спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Судом встановлено, що заповідач у зв"язку з хворобою не міг підписати заповіт, а тому за його дорученням заповіт було підписано ОСОБА_8. при свідках.

Факт хвороби заповідача(сліпий) підтверджується матеріалами справи і не заперечується представником позивача.

Отже колегія суддів вважає, що нотаріус у відповідності до вимог ст.ст. 1248,1253 ЦК України за бажанням заповідача правильно посвідчив заповіт при свідках, особу яких ним було встановлено.

Посилання апелянта про те, що нотаріусом в тексті заповіту не відображено дату народження, місце проживання, реквізити паспорта кожного свідка само по собі не може бути підставою для визнання заповіту недійсним. Окрім цього судом встановлено, що особу свідків нотаріус встановлював.

Інші доводи також не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законне, обгрунтоване, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Тернопільської області набирає чинності з

моменту її проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної

скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

проголошення.