Справа № 1519/2а-417/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2011 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді –Мазун І.А.,
при секретарі –Гресько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м.Одеси про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
22 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м.Одеси, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок основної пенсії з 31.03.2010р. в розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю з 31.03.2010р. у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та забезпечити зазначені виплати з послідуючими перерахунками у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати відповідача виплатити заборгованість за недоплачену пенсію за період з 31.03.2010р. по 22.10.2010р. включно.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача призначити (перерахувати) позивачу пенсію по інвалідності передбачену ст.ст. 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 31.03.2010р.
Позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси Лещенко Г.В. в судовому засіданні просила в задоволенні уточнених позовних вимог відмовити про що надале письмове заперечення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується безстроковим посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.03.2000р. та довідкою з Головного управління МНС України в Одеській області від 26.03.2000р. Згідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.06.2009р. йому встановлено 2 групу інвалідності.
Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 зазначеного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується Конституцією України.
Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, що розмір пенсії позивачу за період з 31.03.2010р. визначений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язати діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України в разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд приходить до висновку, що при визначенні пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання рівня пенсійного забезпечення громадян»та від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», оскільки останні звужують обсяг встановлених законом прав.
У письмовому запереченні управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 02.12.2010р. та у відповіді відповідача від 14.05.2010р. зазначено, що ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки надання законодавцем такого праву Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», впливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з чинним законодавством, визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначили цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
В зв’язку з наведеним суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивача має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»були проведення з порушенням вимог діючого законодавства а тому дії відповідача за період з 31.03.2010р. є неправомірними.
Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач 15.06.2010р. звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
За таких підстав суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду та його права підлягають захисту з 31.03.2010р.
Разом з тим, слід зазначити, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р., №1058-ІV не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Посилаючись на вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9-11,70,159-163,167 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м.Одеси про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови в призначенні та перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, передбачену ст.ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 31.03.2010р. з урахуванням отриманих ним сум.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя: І.А.Мазун