Справа № 22-Ц-4461/ 2006 р. Головуючий 1 інстанції Сиротников Р.Є.. Категорія : відшкодування
шкоди Доповідач Борова С.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді Борової С.А.
Суддів Луспеника Д.Д., Шевченко Н.Ф.
При секретарі Макарові В.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника- ОСОБА_3
На рішення Московського районного суду, м. Харкова від 27 червня 2006 року
По справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Встановила:
У жовтні 2005 року до суду звернулася ОСОБА_4. до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з зазначеним вище позовом та просила стягнути на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 1350 грн., моральної шкоди 3000 грн.
При цьому вона посилалася на те, що неповнолітній син відповідачів ОСОБА_5 побив 30 травня 2003 р. її сина ОСОБА_6, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження. На лікування сина вона витратила 350 грн.- вартість медичних препаратів, та 1000 грн.- вартість посиленого, високоякісного харчування. Крім того, їй спричинено моральну шкоду, оскільки син переніс фізичні, моральні, психологічні страждання. Втратив життєрадісність, фізичну , соціальну активніст, була порушена його нормальна життєдіяльність. Страждання сина позначились і на ній.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала.
Відповідачі проти позову заперечували, пояснивши, що вини їх сина у бійці не-має. Син позивачів сам винний у тому, що йому зламав їх син руку. Позивачкою не надано доказів понесених витрат та заподіяння їй моральної шкоди. Вважали, що вони є малозабезпеченою сім*єю і не можуть виплатити зазначені грошові кошти.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
На її користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно стягнуто 600 грн. на відшкодування моральної шкоди , на користь держави стягнуто солідарно з відпові-дачів 51 грн.
В іншій частині позовніих вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким ОСОБА_4 повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
При цьому вони посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не взяті до уваги у повному обсязі всі обставини по справі та суд однобічно підійшов до оцінки наданих доказів.Суд невірно посилається на ст. 1179 ЦК Україним, яка передбачає відповідальність за шкоду спричиненою неповнолітнім. На день подій їх діти були малолітніми. Батьки несуть відповідальність у тому випадку, коли буде доведено, що вони недобросовісно здійснюь виховання та нагляд за малолітньою дитиною. Ці обставини матеріалами справи не доведені. Суд не взяв до уваги негативну поведінку самого потерпілого, матеріальний стан відповідачів. Також суд безпідставно за позов про відшкодування моральної шкоди стягнув з них державне мито 51 грн.
Позивачка рішення суду не оскаржила.. Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстнації в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з*явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки щодо відшкодування матеріальної шкоди та частково задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, вірно встановив фактичні обставини по справі, відповідні їм правовідносини, та прийшов до висновку, що 30.05. 2003 р. винними діями ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості- перелом лівої руки ОСОБА_6 1992 р. народженн.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що батьки неповнолітнього ОСОБА_5 несуть відповідальність за шкоду заподіяну їх сином.
Постановою слідчого СВ Московського РВ ХМУ у Харківській області від 26 квітня 2004 року, яке узгоджене з прокурором Московського району м. Харкова кримінальна справа відносно ОСОБА_5 закрита та направлена до суду для застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 заходів виховного характеру.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2005 року кримінальна справа закрита та застосовані до ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру з передачею на поруки матері ОСОБА_1 Також стягнуто на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.
Постановою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2005 року постанова Московського районного суду м. Харкова від 24.01. 2005 р. змінена. Виключено з постанови вказівку про закриття провадження по справі, а вказівка про « передати неповнолітнього на поруки « замінено на « передачу неповнолітнього ОСОБА_5 під нагляд матері ОСОБА_1». У частині розгляду цивільного позову постанова скасована та справа направлена на новий розгляд.
Матеріалами кримінальної справи , оглянутої в апеляційному суді, підтверджується факт спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді перелому лівої руки (висновок експерта № 1572-с), визнанням нанесення удару ногою ОСОБА_5 по руці ОСОБА_6 Обставини, визнані стороною відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про ненадання позивачкою доказів понесених нею матеріальних збиткі у зв*язку з лікуванням та харчуванням сина.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідачі не визнали понесення позивачкою матеріальних збитків.
Разом з тим , суд першої інстанції невірно застосував норму права, оскільки подія мала місце у 2003 році, то відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності ( 1 січня 2004 р). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов*язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини виникли між сторонами у 2003 році, тому даний спір підлягає розгляду відповідно до ст.446 ЦК України ( 1963 р.) згідно з якою за шкоду, спричинену неповнолітнім, що не досяг п*ятнадцяти років, відповідають його батьки, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.
Безпідставні посилання апелянтів на відсутність їх вини у спричиненні шкоди позивачці, оскільки само по собі відкриття кримінальної справи відносно їх неповнолітнього сина, закритя її по нереабілітуючим підставам свідчить про те, що шкода була заподіяна неповнолітнім внаслідок нездійснення за ним контролю, неналежного виховання. Ці обставини по суті були визнані відповідачами у судовому засіданні апеляційного суду, шляхом принесення своїх пробачень за скоєне позивачці.
Відносно відшкодуванняч моральної шкоди , то рішення суду відповідає вимог чинного законодавства ,висновки суду відповідають матеріалам справи.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судова колегія вважає, що позивачка зазнала моральної шкоди через заподіяне її силу тілесне ушкодження. При цьому суд першої інстанції вираховуючи розмір завданої моральної шкоди, врахував матеріальний стан відповідачів та поведінку самого потерпілого під час конфлікту та отримання тілесних пошкоджень. При цьому судова колегія вважає, що моральні страждання мали місце протягом певного строку. Рішення по кримінальній справі було прийняте остаточно у 2005 році.
Оскільки позов задоволено у частині відшкодування моральної шкоди, що не є позовом майнового характеру, суд безпідставно стягнув на користь держави державне мито 51 грн. При задоволенні зазначених позовних вимог державне мито становить 8 грн. 50 коп., яке підлягає стягненню з відповідачів у рівних долях Керуючись ст. 303, 304, 307, 309,313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 червня 2006 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави державне мито по 4 грн. 25 коп. з кожного В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний термін з дня проголошення.
Головуючий
Судді