Справа № 22-ц- 4469 / 2006 р.Категорія: відшкодування шкоди

                                                  УХВАЛА

                                  Іменем України

22 серпня 2006 року                                                                                                    м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Луспеника Д.Д., суддів      -        Даниленка В.М., Борової С.А., при секретарі: Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скар­гою представника відповідача - Дергачівського державного моторобудівного заводу на рішення Дерга-чівського районного суду Харківської області від 26 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського державного моторобудівного заводу (далі підприємство «ДДМЗ»), третя особа Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» (далі ДП «Завод ім. В.О. Малишева») про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

                                 ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до підприємства «ДДМЗ» та ДП «За­вод ім. В.О. Малишева» про стягнення заборгованості з виплати грошових сум, пов'язаних з відшкоду­вання шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров'я, а також відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала на те, що вона працювала шліфувальницею в Де-ргачівському моторобудівному заводі - філії Виробничого об'єдання «Завод ім. В.О. Малишева», де в травні 1985 року отримала виробничу травму, внаслідок якої втратила 85 % професійної працездатності.

В зв'язку з травмуванням вищезазначена філія щомісячно виплачувала їй грошову компенсацію, пов'язану з втратою працездатності, як інваліду другої групи.

В червні 1999 року відбулася реорганізація Дергачівського моторобудівного заводу й на його виро­бничій базі було створено нове підприємство - Дергачівський державний моторобудівний завод, яке продовжило виплату їй грошових коштів у відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою тратою праце­здатності.

Однак з березня 2000 року виплата їй вказаних грошових коштів була безпідставно припинена, а в березні 2001 року її документи стосовно отриманої травми передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, де вона й отримує суми відшко­дування по цей час.

Посилаючись на те, що за період з березня 2000 по березень 2001 року має місце заборгованість з виплати їй втраченого заробітку, пов'язаного з ушкодженням здоров'я, в розмірі 1892,06 грн., позивачка просила суд стягнути ці кошти на її користь з відповідачів - ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та підприєм­ства «ДДМЗ».

Крім того, позивачка просила суд стягнути з відповідачів і 15000 грн. в рахунок відшкодування мо­ральної шкоди, заподіяної їй невиплатою зазначених вище грошових коштів.

В процесі розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги в частині кола відповідачів й просила суд стягнути заявлені нею грошові суми тільки з відповідача - підприємства «ДДМЗ», оскільки будь-яких матеріальних претензій до ДП «Завод ім. В.О. Малишева» вона не має, в зв'язку з чим справа була розглянута судом за участю представника Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», як тре­тьої особи.

Представник відповідача - підприємства «ДДМЗ» позовні вимоги ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав та заперечуючи проти їх задоволення посилався на те, що Дергачівський державний моторо­будівний завод не є правонаступником філії - структурного підрозділу ВО «Завод ім. В.О. Малишева» -Дергачівського моторобудівного заводу в частині матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну по­зивачці ушкодженням здоров'я в період її праці в цій філії, а тому належним відповідачем по справі по­винно бути ДП «Завод ім. В.О. Малишева», з яким остання фактично перебувала в трудових відносинах на час втрати працездатності.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26 червня 2006 року позовні ви­моги ОСОБА_1 задоволені частково.

Суд стягнув з відповідача - Дергачівського державного моторобудівного заводу на користь позива­чки заборгованість з виплати їй сум відшкодування втраченого заробітку в загальному розмірі 1892,06 грн., а також 1000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, представник відповідача - Дергачівського державного моторобудівного заводу в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухва­лити по справі нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм ма­теріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника відповідача - Дергачівського державного моторобудівного заводу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи цивільно-правовий спір та покладаючи обов'язок з виплати позивачці заборгованості з відшкодування втраченого нею заробітку в зв'язку з трудовим каліцтвом за період з березня 2000 по бе­резень 2001 року та відшкодування спричиненої їй моральної шкоди на відповідача - Дергачівський дер­жавний моторобудівний завод, районний суд виходив із того, що останній є правонаступником філії Де-ргачівський моторобудівний завод - структурного підрозділу ДП «Завод ім. В.О. Малишева», яка здійс­нювала ці платежі позивачці весь час до моменту свого остаточного існування, а тому й повинен відпо­відати за несвоєчасний розрахунок з позивачкою.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки цей висновок зроб­лено судом на підставі неповного з'ясування всіх істотних обставин справи, з порушенням норм матері­ального й процесуального права, які є безумовною підставою для скасування ухваленого по справі судо­вого рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.

Як встановлено по справі, позивачка ОСОБА_1 працювала шліфувальницею механічного цеху 622 Дергачівського моторобудівного заводу - філії Виробничого об'єдання «Завод ім. В.О. Малишева», де в травні 1985 року отримала виробничу травму, внаслідок якої втратила 80 % професійної працездат­ності.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року «Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» (далі Правила), до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і про­фесійних захворювань виплата відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків здійснюється безпосередньо власником або уповноваже­ним ним органом.

Пунктом 1 Правил також передбачено, що матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну пра­цівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, несе власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган.

На підставі вищезазначених Правил згідно з Розпорядження генерального директора ВО «Завод ім. Малишева» від 25.06.1990 року здійснення відшкодування ОСОБА_1 шкоди, заподіяної їй ушкоджен­ням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, було покладено на головного бухгалтера саме цьо­го підприємства.

При цьому, той факт, що позивачка отримувала призначені їй суми відшкодування втраченого заро­бітку в структурному підрозділі ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - Дергачівському моторобудівному за­воді, сам по собі, не може свідчити про наявність у цієї філії обов'язку з відшкодування позивачці шко­ди, заподіяної ушкодженням здоров'я відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Однак, зазначена обставина залишилася поза увагою районного суду під час провадження по справі та ухвалення по ній судового рішення.

Поза увагою суду першої інстанції всупереч ч. 3 ст. 61 ЦПК України залишилося й рішення Госпо­дарського суду Харківської області від 9.10.2002 року (а.с. 41- 42), яким встановлено, що Дергачівський державний моторобудівний завод не приймав на себе зобов'язань з відшкодування шкоди ОСОБА_1, пов'язаної з ушкодженням її здоров'я на виробництві, і в цій частині він не є правонаступником підпри­ємства, яке повинно нести відповідальність за шкоду заподіяну останній.

Не врахував суд при прийнятті рішення й ту обставину, що в розподільчому балансі ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та новоствореного Дергачівського державного моторобудівного заводу відсутні будь-які дані про передачу останньому обов'язків з відшкодування позивачці ОСОБА_1 шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров'я в процесі виробничого процесу в травні 1985 року, а сам цей розподільчий баланс затверджено заступником Голови Державного комітету промислової політики лише в квітні 2001 року, тобто вже після того періоду, в якому виникла заборгованість зі сплати позивачці сум відшкоду­вання, та після того, як всі функції з виплати страхових сум потерпілим на виробництві були передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні ви­моги ОСОБА_1 та поклавши обов'язок по виплаті їй заборгованості з відшкодування шкоди, пов'яза­ної з ушкодженням здоров'я на виробництві за період з березня 2000 по березень 2001 на відповідача -Дергачівський державний моторобудівний завод, тим самим, вирішив питання про права та обов'язки й іншої особи - ДП «Завод ім. В.О. Малишева», яка участі в розгляді справи в якості належної процесуа­льної особи не приймала і до участі в справі, як співвідповідач, в супереч вимогам ст. 33 ЦПК України судом залучена не була, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 того ж Кодексу є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.Крім того, слід звернути увагу й на необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині ви­значення розміру заборгованості сум відшкодування, які підлягають виплаті позивачці.

Визначаючи суму вказаної заборгованості в розмірі 1892,06 грн., районний суд виходив із того, що вказана сума представником відповідача - Дергачівського державного моторобудівного заводу визнава­лась і не заперечувалася, а тому й не підлягає доказуванню.

Однак цей висновок суду першої інстанції є помилковим й таким, що не відповідає матеріалам справи й нормам чинного процесуального законодавства.

Як свідчать матеріали справи, представник відповідача - Дергачівського державного моторобудів­ного заводу на всьому протязі розгляду судом цивільної справи категорично заперечував проти покла­дення на відповідача обов'язку з виплати позивачці існуючої заборгованості, посилаючись на те, що цю заборгованість повинен виплатити належний відповідач - ДП «Завод ім. В.О. Малишева», а тому ви­знання обставин однією особою за рахунок іншої, в даному випадку не могло бути прийняте до уваги судом, а тим більше покладено в основу судового рішення всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, відпо­відно до якої доказування, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

При новому розгляді справи суд першої інстанції повинен врахувуючи наведене, ретельно з'ясувати обставини справи, суть правовідносин, що склалися між позивачкою, її колишнім роботодавцем та ново-створеним підприємством - «ДДМЗ», обсяг їх цивільних прав та обов'язків й на підставі всебічно пере­вірених доказів ухвалити по справі законне й справедливе рішення.Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311,313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Дергачівського державного моторобудівного заводу - задовольни­ти частково.Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 червня 2006 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського державного моторобудів­ного заводу, третя особа Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення заборгова­ності та відшкодування моральної шкоди направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:   

  Судді: