Справа № 1-111/11

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 березня 2011 р.                      Здолбунівський районний суд Рівненської області

          в складі: головуючого судді                                       Мішури В. С.

                           секретаря судових засідань                        Парфенюк Т.А.

          за участю:                                                                       Пришка О.В.

               законного представника потерпілого                   ОСОБА_3

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів кримінальну справу по обвинуваченню

           ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області, українця, громадянина України,   із середньою освітою, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працює, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1,

          у вчиненні злочину, передбаченого ч.  1  ст. 125 КК України,  суд –

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

          20 жовтня 2010 року  близько 18 год. 00 хв. в домоволодінні за АДРЕСА_1 ОСОБА_4 під час сварки умисно наніс для неповнолітнього сина ОСОБА_5 один удар кулаком в обличчя.

          Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 36 від 01.02.2011 року отримані тілесні ушкодження потерпілим віднесенні до легких тілесних ушкоджень.

          В судовому засіданні  підсудний  вину у вчиненні злочину визнав повністю і зізнався, що біля 18 год. 00 хв. 20 жовтня 2010 року по місцю проживання виник спір між ним та  неповнолітнім сином ОСОБА_6.

          Під час сварки він не стримався і умисно наніс удар кулаком в обличчя сину ОСОБА_6.

          Між ними на даний час  стосунки нормальні. Вони помирилися і потерпілий вибачила його.

          Кається у вчиненому і просить суворо не карати.

          Неповнолітній потерпілий  ОСОБА_7 в присутності  законного представника дав  такі ж показання, як і підсудний.

          Він ствердила, що на даний час між ними взаємини наладилися, вони помирилися і просить суд суворо не карати.

          За клопотанням підсудного та згодою  представника державного обвинувачення, потерпілої та законного його представника суд визнав недоцільним  дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.                                                                                                                                        

          Суд переконався у тому, що  підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються. Сумніву у добровільності та істинності його позиції не має. Підсудний розуміє, що він при відмові  

від дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи буде позбавлений можливості

                                                                                                                                                    -2-

оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи.

          Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України тому, що він умисно заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження.

          Підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості.

          Визнання вини, каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, вибачення перед потерпілим та прощення ним його, відсутність тяжких наслідків, наявність неповнолітніх утриманців обставини, що пом»якшують його відповідальність.

          Обтяжуючих вину обставин, суд не встановив.

          По місцю проживання його характеризують посередньо (а. с. 61).

          Оцінивши зібрані докази в сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

          Покарання доцільно призначити в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

          Судові витрати по справі відсутні.

          Підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.          

          Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК, суд –

з  а  с  у  д  и  в  :

          ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину та призначити покарання  за ч. 1 ст. 125 КК України у виді  громадських робіт терміном 120 (сто двадцять) годин.

          Запобіжний захід до набрання чинності вироком залишити попередній –підписку про невиїзд.

          На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Рівненської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Здолбунівський районний суд.

          Суддя