Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-935/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Сарап М.Б.

Категорія 10.3.1                                Доповідач Бубличенко  В. П.   

УХВАЛА

Іменем України

28.02.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

          головуючого       -  Бубличенко В. П.

суддів                      Яковлєвої С.В.   

           Сукач Т. О

розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді  справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі   Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою  управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від  10 лютого 2010 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням  Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі   Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»задоволено частково.

          Суд визнав неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо відмови ОСОБА_3 перерахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної  пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за зазначений період

У задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії за 2006 рік, з 1 січня до 9 липня 2007 року та з 1 січня до 22 травня 2008 року суд відмовив.

У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Зазначає, що виплати, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», проводяться із Державного бюджету України,  а не з бюджету Пенсійного фонду України. Державним бюджетом кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано, отже, будь-яких порушень з боку відповідача немає.

Крім того, мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.

 Позивачка рішення суду не оскаржила.

 Згідно з ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційна скарга управління Пенсійного фонду розглянута в порядку письмового провадження.

          Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.

          Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

          Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набула статусу дитини війни.

          Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.

 У 2007-2008 роках управлінням Пенсійного фонду їй не нараховувалися кошти, передбачені ст.6  Закону "Про соціальний захист дітей війни", у встановленому цією нормою розмірі.

При вирішенні справи суд обгрунтовано виходив  з  того,  що  рішеннями   Конституційного  Суду України  №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп від 22 травня 2008 року положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими відповідно було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та внесено зміни до неї, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).

Колегія суддів вважає, що  при вирішенні справи суд першої інстанції, виходячи із принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, обгрунтовано керувався положеннями Закону «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір підвищення до пенсії

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи наведене, не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, суд обгрунтовано визнав неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо відмови ОСОБА_3 перерахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної  пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за зазначений період.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.      

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Керуючись ст.ст. 183-2 ч.8, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління  Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області  відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від  10 лютого 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :