Справа № 2-79, 2007 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року                                     Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                                      Марущак Н. М.,

при секретарі:                                               Карабань З. І.,

за участю позивачки:                               ОСОБА_1

відповідачів:                                             ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача - Станіславчицької  сільської ради              Кравець С. П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Станіславчицької сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішення частково недійсним, визнання права на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_5, на майно померлої відкрилася спадщина. Відповідно до погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, житловий будинок АДРЕСА_1відносився до майна колгоспного двору. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року. Головою колгоспного двору був ОСОБА_6, а членом його дружина ОСОБА_5. Після смерті матері ОСОБА_5 спадщину фактично прийняв, вступивши у володіння та управління спадковим майном, батько ОСОБА_6 Проте, за оформленням спадкових прав до Ставищенської райдержнотконтори ніхто не звертався. Рішенням № 22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради встановлено право власності на вказаний жилий будинок за ОСОБА_6.ІНФОРМАЦІЯ_2 року її батько ОСОБА_6 помер, на майно померлого відкрилася спадщина. Спадкоємцями майна померлого є його діти: вона (позивачка) та відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 які спадщину прийняли шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідних заяв. Оскільки її батько ОСОБА_6 за життя набув право власності на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку, до дня смерті мав можливість звернутися із відповідною заявою про отримання свідоцтва про право власності та про державну реєстрацію цього права, а Ѕ частина має належати батьку по праву на спадщину за законом після смерті 02.12.1991 року дружини ОСОБА_5, вказаний будинок згідно статті 1218 ЦК України має належати до складу його спадщини.

Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити її право на частку у вказаному будинку, як спадкоємця за законом, в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі.

Позивачка просить визнати рішення № 22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_6 на ¹/₂ частину житлового будинку АДРЕСА_1. Визнати, що ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за життя набув права на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_5 на Ѕ частину вказаного житлового будинку. Визнати за нею(позивачкою) та за відповідачами, за кожним, право на спадщину за законом після смертіІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_6 на ј частину зазначеного житлового будинку, вартістю 8739,75 гривень.

В попередньому судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та підтвердила обставини, на які посилається в позовній заяві.

 Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник відповідача Станіславчицької сільської ради Кравець С. П. в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнали, зробивши про це усні заяви. Суду пояснили, що позивачка та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які до дня смерті проживали в будинку АДРЕСА_1. Відповідно до записів погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986 -1992 роки вказаний будинок відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні два члени ОСОБА_6 - голова двору та ОСОБА_5 - його дружина, які і набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспному двору в рівних частках. Проте, рішенням № 22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради було визнано право власності на даний будинок лише за ОСОБА_6 Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_5 спадщину фактично прийняв батько ОСОБА_6, вступивши у володіння та управління спадковим майном. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року батькаОСОБА_6 спадщину прийняли позивачка та   відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідних заяв.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, усні заяви  про визнання позову відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  представника відповідача Станіславчицької сільської ради Кравець С. П., яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачами та представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які до дня смерті проживали в будинку АДРЕСА_1. Відповідно до записів погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986 -1992 роки вказаний будинок відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні два члени ОСОБА_6 - голова двору та ОСОБА_5 - його дружина, які і набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспному двору в рівних частках. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 спадщину фактично прийняв ОСОБА_6, вступивши у володіння та управління спадковим майном. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 рокуОСОБА_6 спадщину прийняли позивачка та   відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як спадкоємці за законом, шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідних заяв. Вартість зазначеного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 34959 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, суд вважає що згідно ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за життя набули право власності на вказаний будинок, як члени колгоспного двору. Тому рішення № 22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради є частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_6 на ¹/₂ частину житлового будинку АДРЕСА_1. Ставніславчицька сільська рада свідоцтва про право власності на вказаний будинок на ім'я зазначених осіб не видавала.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

 Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України   у  разі  відсутності  заповіту,  визнання  його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями  за заповітом,  а  також  у  разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування  за  законом  одержують  особи,  визначені  у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за життя набули право власності на вказаний будинок, як члени колгоспного двору відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) і  ОСОБА_6, який померІНФОРМАЦІЯ_2 року за життя набув право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_5 на Ѕ частину зазначеного будинку, а після смерті останнього позивачка та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули право на спадщину за законом кожен на ј частину зазначеного житлового будинку, і оскільки вказаними відповідачами та представником Станіславчицької сільської ради позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачі до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок і в судовому засіданні не оспорювали цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на них не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 25, 30, 182, 346, 392, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1270 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 100, 101 ЦК УРСР (1963р.), ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати рішення № 22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_6 на ¹/₂ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати, що ОСОБА_6, який померІНФОРМАЦІЯ_2 року, за життя набув право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_5 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смертіІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_6 на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1вартістю 8739,75 гривень.

Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за законом після смертіІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_6 на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 8739,75 гривень.

Визнати за ОСОБА_3 право на спадщину за законом після смертіІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_6 на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 8739,75 гривень.

Визнати за ОСОБА_4 право на спадщину за законом після смертіІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_6 на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 8739,75 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя