ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "09" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/929/11

вх. № 929/11

 Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.( дов. ВРА № 450195 від 08.09.2010р.

відповідача - не з*явився.      

розглянувши справу за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення коштів в сумі 150 000,00грн.

  ВСТАНОВИВ:

  Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся  до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 грошову суму основного боргу у розмірі 150000,00 грн., посилаючись на надання відповідачу безвідсоткової позики згідно умов договору про надання безвідсоткової позики від 20.07.2009р. та на невиконання відповідачем умов вищезазначеного  договору  щодо повернення позики  у розмірі 150000,00 грн. в  термін  передбачений цим  договором.

Ухвалою  господарського суду  від 11.02.2011 року порушено провадження у справі № 5023/929/11, розгляд справи  призначено  на 28.02.2011року.

Ухвалою  господарського суду від 28.02.2011 року  розгляд справи  було  відкладено до  09.03.2011 року, з метою надання  відповідачем письмового відзиву  на позовну  заяву.

В судовому засіданні 09.03.2011року представник позивача підтримує  заявлені позовні  вимоги у повному  обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.03.2011 року не з'явився, за вх.№5714 від 09.03.2011 року через канцелярію господарського суду  надав відзив  на позовну  заяву, в якому визнає факт укладення між сторонами  договору позики від 20.07.2009 року, відповідно  до якого відповідач  був  зобов'язаний повернути кошти позивачу  до 20  січня 2010 року включно, але вважає  позовні вимоги  позивача  необґрунтованими, з посиланням на те, що  відповідач кілька разів повідомляв  позивача про  неможливість повернення  позичених коштів  у встановлений строк, у зв'язку з тим, що  ці кошти  були залучені  у процес  здійснення  господарської діяльності  відповідача. Також, вказує на те, що стягнення грошових коштів за договором позики порушує право власності відповідача, посилаючись при цьому на ч. 4 ст. 41 Конституції України. Крім того, відповідач  просить суд  розглядати справу      без участі  представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.  

20.07.2009 року між позивачем - Позикодавцем та відповідачем - Позичальником було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач, передав у власність, а позичальник - відповідач прийняв 150 000,0грн., з зобов'язанням  повернути  таку ж саму  суму  до 20 січня 2010 року включно.

В п.7 цього договору сторони передбачили слідуюче: "якщо позичальник - відповідач  не поверне  позивачу  суму  грошей (відповідну  їх частину) до вказаного строку, позикодавець - позивач  має право, починаючи  з наступного  дня  після цього строку, пред'явитии цей  договір  до стягнення".

З  матеріалів справи  вбачається, що  позивач звернувся  до  відповідача з  претензією від 11.01.2011 року  щодо  повернення  грошової суми в сумі 150 000,00 грн. за договором про надання безвідсоткової позики від 20.07.2009 року. В зазначеній претензії позивач ФОП ОСОБА_3 вказав на те, що відстрочку  щодо повернення  суми  позики надати відповідачу не може, мотивуючи тим, що строк  повернення  грошової суми узгоджувався  при укладенні договору, зміни  та доповнення  до  вищезазначеного  договору не вносились.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 не виконав свого обов'язку встановленого  договором  щодо  повернення  позивачеві  позики в сумі 150 000,0грн., та надав відповідь на претензію від 22.01.2010 року, в якій повідомив, що не може виконати умови договору, а саме повернути позичені грошові кошти у втановлений договором строк та просив надати йому відстрочку у поверненні  позики.

Враховуючи  вищевикладене, господарський суд  вважає  претензію  позивача  від 11.01.2011 року вимогою на оплату в порядку  передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи  з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається   повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не виконав зобов'язання з повернення позивачеві позики, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 150 000,0 грн. правомірна та обґрунтована, та така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1500,0 грн. грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,0 гривень слід покласти на відповідача .

Керуючись 530, 610, 626,1049 України, ст. 193 ГК України, ст.ст.  33,  44, 49, 75, 82-85 ГПК України,  

  ВИРІШИВ:

  Клопотання відповідача про розгляд справи без його участі - задовольнити.

Позовні вимоги  задовольнити  повністю.

Стягнути  з ОСОБА_4 ( 61093, АДРЕСА_1, ідентифікаційний  код НОМЕР_1, р/р 26005290299 в Базовому відділенні ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/рНОМЕР_3  в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) - 150 000,00грн. основного боргу, витрати по сплаті  державного  мита в сумі 1500,0грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0грн.

Наказ видати після  набрання  рішенням  законної сили.

  Суддя                                                                                

Повне рішення  складено 11.03.2011року.