Судове рішення #14037325


Справа №22-ц-564/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко

Код категорії 52 Суддя-доповідач - Таран


                              

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

18 березня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Таран С. А.,

суддів -  Гагіна  М. В.,  Ільченко  О. Ю.,

при секретарі - Чуприна В.І.,

        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2011 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2011 року в даній справі в задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Вказує, що адміністрація відповідача примусила її подати заяву про звільнення з роботи під тиском погрози звільнення за прогул.

Заслухавши пояснення апелянта – позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та  перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 14 листопада 2003 р. працювала на посаді молодшої медсестри по догляду за психічнохворими психотуберкульозного відділення № 9.

28 вересня 2010 р. позивачка була звільнена з роботи за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України згідно наказу головного лікаря КЗ Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2» № 75-к від 30 вересня 2010 р.

Підставою для видачі вищезазначеного наказу стала заява ОСОБА_1 про звільнення з посади за угодою сторін.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  виходячи з наступного.

Із матеріалів справи та показів свідків вбачається, що 24 вересня 2010 р. був складений акт про відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці всупереч графіку чергувань. 29 вересня 2010 р. від позивача було відібране письмове пояснення і внесено подання адміністрацією КЗ Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2» профспілковому комітету цієї установи про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул, на засіданні якого сторони погодилися на звільнення за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України. Після чого ОСОБА_1 подала відповідну заяву, складену власноручно, що нею не заперечується, та наказом головного лікаря КЗ Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2» № 75-к від 30 вересня 2010 р. була звільнена саме за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України.

З іншою заявою про зміну дати звільнення або підстав звільнення позивачка до керівництва відповідача не зверталася, з позовом до суду про поновлення на роботі звернулась лише 29 листопада 2010 р., мотивуючи пропуск строку оскарження звільнення поганим самопочуттям.

Підтвердженням того, що угода позивачки з відповідачем про звільнення саме за п.1 ст. 36 КЗпП України відбулася, є заява позивачки про звільнення, резолюція керівництва на ній про надання згоди на звільнення та відповідний наказ про звільнення .

 

Як слідує з роз’яснень, які містяться у п. 8 Постанови   Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

В будь-якому випадку не може розцінюватися як примус подача працівником заяви про звільнення за угодою сторін чи власним бажанням з метою уникнути звільнення у зв’язку з винними діями.

          За таких обставин, оскільки звільнення позивача за угодою сторін було проведено на підставі її заяви, що свідчить про власне волевиявлення припинити трудовий договір та відповідно до вимог закону, на думку колегії суддів, підстави для поновлення позивача на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відсутні. 

       

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303,  п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  


Головуючий -

Судді -



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація