КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1949/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Свитка С.Л.  

Суддя-доповідач:  Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      

головуючого - судді  Парінова А.Б.,

суддів:                        Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної  державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

08.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача провести доплати відповідно  до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 грудня  2010 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недорахування і виплати позивачу пенсії та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії позивачу  та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

          Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 39, 51  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання додаткової пенсії та доплат до пенсії,  встановлених згідно з положеннями наведених статей.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), серія В-I  № 547805, виданим Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією, є пенсіонером та постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, а також перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує компенсаційні виплати відповідно до ст.ст.  39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірах, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996  р. № 836.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну зарплату.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 4, підлягає до виплати додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права позивача щодо виплати йому передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»доплат у розмірі, меншому, ніж передбачено положеннями наведених правових норм, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення адміністративного позову.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від від 26.07.1996 р. № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав та на необхідність застосування якої до вказаних правовідносин помилково посилається апелянт.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. (У справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань).

За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги  спростовуються матеріалами справи, а постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду  - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,   

У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишити без задоволення.

           Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2010 року   залишити без змін.

Рішення набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо його  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі  складення постанови в повному обсязі  відповідно до  статті  160 цього  Кодексу –з дня  складення  постанови в повному обсязі  (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя                                                                                                                                     А.Б. Парінов

Судді                                    Г.В. Земляна

                                  І.Й. Петрик