Справа №11-140/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Оснач

Категорія -  Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач - Забара

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Забари І. К.,

суддів -  Лугового  М. Г.,  Борсая  В. М.,

з участю прокурора -  Кравцової Л.М.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляцрозглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 18 січня 2011 року,  яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 Ямпільського району Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за:

ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в сумі 2514 грн.

Також стягнуто з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 17023 грн. 56 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 75000 грн., на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 75000 грн., на користь фінвідділу Ямпільського району 1302 грн. 92 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

17 серпня 2010 року біля 20-40 год. ОСОБА_1, в порушення п. 2.9а ПДР України, керуючи належним йому автомобілем ВАЗ-217030 в стані алкогольного сп’яніння, в районі будинку АДРЕСА_2, в порушення вимог п.п. 2.3, 12.1, 12.4 ПДР України, не вибравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожньої обстановки, перевищивши дозволену швидкість руху в населених пунктах, не впорався з керуванням та виїхав на тротуар, допустивши наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Внаслідок вказаної ДТП потерпіла ОСОБА_6 загинула на місці події, потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілій ОСОБА_8 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я.

В поданій апеляціяї адвокат ОСОБА_2, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з призначенням йому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м’якості і не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Свої вимоги мотивують тим, що суд при призначенні покарання засудженому в повній мірі не врахував те, що злочин вчинений в стані алкогольного сп’яніння, матеріальна та моральна шкода потерпілим ОСОБА_4 не відшкодована, фактично в скоєні злочину ОСОБА_1 не розкаявся.

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду залишити без зміни, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, дійшовши до висновку про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин, за який він засуджений, місцевий суд вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 286 КК України.

Що стосується доводів апеляції адвоката потерпілих ОСОБА_4 про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу винного, так і обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, в тому числі те, що злочин він скоїв в стані алкогольного сп’яніння. В той же час судом було враховано і те, що вину в скоєному ОСОБА_1 визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, позитивно характеризується, частково відшкодував заподіяну злочином шкоду, має на утриманні двох малолітніх дітей.

При таких обставинах колегія суддів приходить до переконання, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для задоволення поданої по справі апеляції не мається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

  Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 18 січня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на цей вирок – без задоволення.

СУДДІ:

Забара І. К.        Луговий М. Г.         Борсай В. М.