ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.11 Справа № 3/80/10
Суддя
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача-1: Управління житлового господарства Запорізької міської ради,м. Запоріжжя
до відповідача-2: Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 2”, м. Запоріжжя
до відповідача-3: Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя
про стягнення суми в розмірі 87 003, 70 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.01.2010р.
від відповідача-1: Ковальов Є.Ф. , юрисконсульт, довіреність № 13 від 04.01.2011р.
від відповідача-2: Шаріна Є.С., юрисконсульт, довіреність № 90-05/39 від 17.01.2011р.
від відповідача-3: Тараненко С.А., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 15-33/5-24 від 04.01.2011р.
ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до УЖГ Запорізької міської ради (відповідач-1), КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2) про стягнення з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя за наслідками недійсності нікчемного правочину суми сплаченої орендної плати в розмірі 79 570, 89 грн., стягнення з КП “ВРЕЖО №2” суми сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 7 432, 81 грн., та з обох відповідачів судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві та обґрунтовані ст. 203, 216, 220, 236, 639, 793, 974 ЦК України, ст. 1, 12, 15, 54 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/80/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.01.2011р. о 16 годині 00 хвилин.
Ухвалою господарського суду від 17.01.2011р. до участі у справі в якості відповідача-3 залучено УДК у Жовтневому районі м. Запоріжжя, розгляд справи розпочато заново, справу призначено до розгляду на 08.02.2011р. об 11 годині 40 хвилин.
Ухвалою господарського суду від 08.02.2011р. розгляд справи відкладений на 17.02.2011р. о 10 годині 00 хвилин.
Ухвалою господарського суду від 17.02.2011р. замінено первісного відповідача-3 УДК у Жовтневому районі м. Запоріжжя належним відповідачем-3 –Головним управлінням Державного казначейства України в Запорізькій області, розгляд справи розпочато заново, справу призначено до розгляду на 01.03.2011р. о 16 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 01.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 09.03.2011р.
Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
До початку судового засідання 01.03.2011р. ПП ОСОБА_1 через канцелярію суду надав “Уточнену позовну заяву” від 28.02.2011р., згідно якої позивач просить суд стягнути на його користь:
з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму сплаченої орендної плати в розмірі 79 570, 89 грн.;
з КП “ВРЕЖО №2” суму сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 7 432, 81 грн.
Згідно уточненої позовної заяви позивач просить задовольнити його вимоги у зв’язку з тим, що він фактично не користувався орендованим приміщенням.
Заява ПП ОСОБА_1 прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству (ч. 4 ст.22 ГПК України) і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Предмет позову –це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають собою юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки.
Заявою від 28.02.2011р. позивач фактично змінює підстави позову.
Як зазначено в Рішенні зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. №4 “Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України “Про судоустрій та статус суддів”, початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.
Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Заява позивача від 28.02.2011р. надійшла до суду до початку розгляду справи № 3/80/10 в судовому засіданні 01.03.2011р. за участю залученого до справи ухвалою від 17.02.2011р. ГУДКУ в Запорізькій області.
В судовому засіданні 01.03.2011р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Зокрема зазначив, що 28.07.2005р. виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 263/62 “Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 приватному підприємцю ОСОБА_1.”, яким вирішено: передати в оренду, як переможцю конкурсу, приватному підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 268,38 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”, строком на 5 років для розміщення салону краси з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.
26.08.2005р. УЖГ Запорізької міської ради, КП “ВРЕЖО № 2” та позивач уклали договір № 1304/2 оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди б/н б/д), відповідач-1 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2005р. за № 263/62 передає, а позивач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 251,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”.
Приміщення передається в оренду для розміщення салону краси (п. 1.2 договору оренди).
Строк дії договору оренди з 26.08.2005р. по 25.08.2010р. (п. 11.1 договору).
Проте, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення № 430/5 від 28.11.2005р. про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості, зокрема, підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі вже після того, як це приміщення було передано в оренду позивачу. У попередніх справах за участю сторін, які беруть участь у справі № 3/80/10, господарський суд Запорізької області цю обставину не встановлював.
Пізніше позивачу стало відомо, що рішенням Запорізької міської ради 17 сесії 5 скликання від 12.12.2007р. № 51 “Про звіт тимчасової контрольної комісії міської ради для здійснення контролю за використанням нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих в підвалах багатоквартирних будинків м. Запоріжжя” скасовано пункт 27 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 430/5 від 28.11.2005р. про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості в частині будинку АДРЕСА_2 зобов’язано відповідні органи звернутися до суду із позовами про розірвання договорів оренди приміщень, укладених відповідно до цих рішень.
Про це рішення позивачеві стало відомо тільки у 2009 році, оскільки раніше позивач про це рішення не був повідомлений, доступу на електронну сторінку цього рішення сайту Запорізької міської ради не було.
Хоча рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 10/708/08 договір оренди № 1304/2 від 26.08.2005р. був визнаний дійсним, проте, пізніше і господарським судом Запорізької області, і Запорізьким апеляційним господарським судом у матеріалах справи встановлено те, що фактично передача приміщення відбулася без згоди співвласників багатоквартирного будинку, тому останні здійснювали перешкоди у користуванні позивачем орендованого приміщення таким чином, що позивач взагалі не користувався цим приміщенням. Проте, прохання усунути перешкоди у користуванні приміщенням жодним чином не знайшло відклику з боку відповідачів, що поставило позивача в таке положення, за яким він сплачував орендну плату, а приміщенням фактично не користувався.
Запорізьким апеляційним господарським судом в матеріалах справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено, що будинок в цілому по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого житлового фонду Запорізького абразивного комбінату у комунальну власність за актом від 14.12.1999р. Усі підвали будинку загальною площею 1 486,30 кв. м, в тому числі і спірний підвал, передані саме як допоміжні приміщення житлового будинку, про що зазначено в розділі 4 акту (акт є в матеріалах справи). Матеріалами справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено, що згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на передачу підвального приміщення в оренду позивачеві не було. Ці самі факти встановлені також господарським судом Запорізької області стосовно інших приміщень цього ж підвалу за цією ж адресою, що підтверджує відсутність у позивача можливості користуватися цими приміщеннями, а також наявність опору з боку співвласників будинку (рішення по справі №18/253д/09-4/12д/10 (суддя Зінченко Н.Г.), рішення по справі № 3/242/09-10/500/09 (суддя Алейникова Т.Г.), рішення по справі № 11/78д/08-20/540д/08 (суддя Гандюкова Л.П.).
Таким чином, в оренду позивачу під розміщення салону краси було передано в житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб, крім того, в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного об’єкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі.
Крім того, позивач вважає, що формальне складання та підписання сторонами за договором оренди акту прийому-передачі жодним чином не підтверджує фактичну передачу орендодавцем орендарю спірного приміщення та створення останньому умов для використання його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.
Невикористання позивачем майна, що складає предмет договору оренди № 1304/2, було пов’язано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням. Проте, орендна плата продовжувала сплачуватися.
Відповідно до висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, державний житловий фонд, допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, коляски і т.п) передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не вимагає здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Вищенаведене свідчить про те, що мешканці багатоквартирного будинку знали, що вони мають право користуватися цим приміщенням, яке передано в оренду позивачеві, а позивач –ні. Тому позивач звернувся до суду з уточненими позовними вимогами та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Управління житлового господарства Запорізької міської ради (відповідач-1) в судовому засіданні 01.03.2011р. проти позовних вимог заперечив. Зокрема зазначив, що фактично договір оренди № 1304/2 є дійсним, що визнано господарським судом Запорізької області. Позивач користувався наданим йому в оренду приміщенням, на підставі чого і сплачував орендну плату. Тому вважає вимогу про повернення позивачу грошових коштів безпідставною.
КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2) проти позову також заперечив. Зазначив, що позивач користувався орендованим приміщенням і повинен був сплачувати відповідні експлуатаційні витрати. У разі перешкод з боку мешканців будинку користуватися орендованим приміщенням, позивач мав звернутися до суду з позовною заявою про усунення таких перешкод, проте це ним зроблено не було. У зв’язку з цим представник відповідача-2 в судовому засіданні 01.03.2011р. просить суд відмовити в позові повністю.
Представник ГУДКУ в Запорізькій області (відповідач-3) в судовому засіданні 01.03.2011р. пояснив, що не володіє будь-якими фактичними даними щодо предмету спору, листування позивача з відповідачем-3 щодо неможливості користуватися орендованим приміщенням та повернення сплаченої орендної плати, не велося. Будь-яких договірних відносин у позивача з відповідачем-3 не було. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог відносно ГУДКУ в Запорізькій області та змінити процесуальний статус з відповідача на третю особу.
Як зазначив Вищий господарський суд України в п. 7 Інформаційного листа від 13.08.2008 N 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, за приписом статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою.
Відшкодування такої шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.
Відтак участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.
По справі № 3/80/10 позивачем заявлено до стягнення, в тому числі, з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму сплаченої орендної плати в розмірі 79 570, 89 грн.
Отже, підстави для зміни процесуального статусу ГУДКУ в Запорізькій області з відповідача на третю особу відсутні.
ВСТАНОВИВ:
28.07.2005р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 263/62 “Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 приватному підприємцю ОСОБА_1”
Відповідно до п.1 цього рішення виконавчий комітет Запорізької міськради вирішив: передати в оренду, як переможцю конкурсу, приватному підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нежитлове підвальне приміщення площею 268,38 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 що знаходиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”, строком на 5 років для розміщення салону краси з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.
Пунктом 2 рішення № 263/62 зобов’язано Управління житлового господарства міської ради укласти договір оренди нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_2 з ПП ОСОБА_1
26.08.2005р. Управління житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), КП “ВРЕЖО № 2” (Балансоутримувач) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір № 1304/2 оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № б/н, б/д), УЖГ Запорізької міськради (відповідач-1) на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2005р. № 263/62 передає, а ПП ОСОБА_1 (позивач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 251,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”.
Приміщення передається в оренду для розміщення салону краси (п. 1.2 Договору).
Згідно п.11.1 Договору, цей договір діє з 26.08.2005р. по 25.08.2010р. (п’ять років).
28.11.2005р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 430/5 “Про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості”. Вказаним рішенням оформлено право комунальної власності на об’єкти нерухомості згідно з додатком.
Як свідчить виписка Додатку до рішення виконавчого комітету міської ради від 28.11.2005р. № 430/5, до переліку об’єктів нерухомості, на які оформлюється право комунальної власності, включено також підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_2 загальною площею 251, 6 кв. м, 185, 7 кв. м, 180, 5 кв. м, 239, 1 кв. м.
Тобто, рішення виконавчого комітету міської ради від 28.11.2005р. № 430/5 прийнято після того, як це приміщення було передано в оренду позивачу. Цей факт господарським судом Запорізької області по справі № 10/708/08 при вирішенні питання про визнання дійсним даного договору не досліджувався.
Пунктом 2 рішення Запорізької міської ради від 12.12.2007р. № 51 “Про звіт тимчасової контрольної комісії міської ради для здійснення контролю за використанням нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих в підвалах багатоквартирних будинків м. Запоріжжя” скасовано п. 27 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 430/5 від 28.11.2005р. “Про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості” в частині будинку АДРЕСА_2.
Пунктом 3 цього ж рішення від 12.12.2007р. № 51 Запорізька міська рада зобов’язала начальників Управління житлового господарства, Управління комунальної власності та Управління у справах приватизації звернутися до суду із позовами про розірвання договорів оренди приміщень, які укладались на виконання відмінених рішень.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2009р. по справі № 10/708/08 за позовом ПП ОСОБА_1 до УЖГ Запорізької міської ради (відповідач-1), КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Проспект”, визнано договір оренди нежитлового приміщення від 26.08.2005р. № 1304/2 та додаткову угоду до нього від 10.07.2006р. укладеними між УЖГ Запорізької міської ради, КП “ВРЕЖО №2” та ПП ОСОБА_1 дійсними.
Зазначене судове рішення не оскаржувалось і втупило в законну силу 16.03.2009р.
Також господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 3/242/09-10/500/09 за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі УЖГ Запорізької міської ради до ПП ОСОБА_1 (відповідач-1), КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2) про стягнення з ПП ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 54 513, 46 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання ПП ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. по цій справі позов задоволений частково. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 1303/2 від 26.08.2005р., зобов’язано ПП ОСОБА_1 звільнити та передати орендоване приміщення, загальною площею 238,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 орендодавцю за актом приймання-передачі у 10 –денний термін з моменту набрання даним рішенням чинності. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. апеляційне подання прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. у справі № 3/242/09-10/500/09 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. у справі № 3/242/09-10/500/09 залишено без змін.
В касаційному порядку постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. по справі № 3/242/09-10/500/09 не оскаржувалась.
Запорізьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено наступне:
“...будинок в цілому по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого житлового фонду Запорізького абразивного комбінату у комунальну власність за актом від 14.12.1999р. Усі підвали будинку загальною площею 1 486,3 кв. м, в тому числі і спірний підвал, передані саме як допоміжні приміщення житлового будинку, про що зазначено в розділі 4 акту (акт долучено до справи).
Відповідно до приписів ст. 1, 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 1, 19 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків”, ч. 2 ст. 382 ЦК України допоміжні приміщення багатоквартирних будинків є спільною сумісною власністю власників квартир та власників нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Матеріалами справи доведено, що згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на передачу підвального приміщення в оренду ФОП ОСОБА_1 не було.
Як свідчать досліджені обставини справи, на дату укладення договору оренди право комунальної власності на приміщення підвалу не було оформлено, що теж підтверджує відсутність у орендодавця за договором оренди права передавати спірне приміщення підвалу в орендне користування відповідачу-1.
Неправомірність дії виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо розпорядження допоміжними приміщенням в будинку АДРЕСА_2 в подальшому було підтверджено наведеним вище рішенням Запорізької міської ради 17 сесії 5 скликання від 12.12.2007 року № 51 “Про звіт тимчасової контрольної комісії міської ради для здійснення контролю за використанням нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих в підвалах багатоквартирних будинків м. Запоріжжя”.
В оренду ПП ОСОБА_1 підвальне приміщення було передано, як об’єкт комунальної власності, з метою використання його під кафе - бар та подальшою приватизацією.
Як встановлено господарським судом та підтверджено при апеляційному розгляді справи, орендар –ФОП ОСОБА_1 не міг використовувати спірне приміщення з незалежних від його волі причин, а саме:
матеріали справи свідчать, що в оренду відповідачу-1 під кафе – бар було передано у житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб, крім того, в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного об’єкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі.
Формальне складання та підписання сторонами за договором оренди акту прийому-передачі від 26.08.2005р. жодним чином не підтверджує фактичну передачу орендодавцем орендарю спірного приміщення та створення останньому умов для використання його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.
Наведені обставини підтверджені відповідачем ПП ОСОБА_1, третьою особою, наданими ними доказами (листами, зверненнями, письмовими поясненнями, тощо).
Отже, невикористання приватним підприємцем ОСОБА_1 майна, що складає предмет договору оренди № 1303/2, було пов’язано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням”.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відтак, не потребують доведенню при вирішенні спору по справі № 3/80/10 наступні факти, встановлені Запорізьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 3/242/09-10/500/09:
1) що будинок в цілому по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого житлового фонду Запорізького абразивного комбінату у комунальну власність за актом від 14.12.1999р.;
2) що усі підвали будинку загальною площею 1 486,3 кв. м, в тому числі і спірний підвал, передані саме як допоміжні приміщення житлового будинку, про що зазначено в розділі 4 акту (акт долучено до справи).
3) що згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на передачу підвального приміщення в оренду ФОП ОСОБА_1 не було;
4) що на дату укладення договору оренди право комунальної власності на приміщення підвалу не було оформлено;
5) що в оренду ПП ОСОБА_1 підвальне приміщення було передано, як об’єкт комунальної власності, з метою використання його під кафе - бар та подальшою приватизацією;
6) що орендар –ФОП ОСОБА_1 не міг використовувати спірне приміщення з незалежних від його волі причин;
7) що в оренду ФОП ОСОБА_1 під кафе-бар було передано у житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб; в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного об’єкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі;
8) що невикористання ПП ОСОБА_1 майна, що складає предмет договору оренди № 1303/2, було пов’язано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням.
Про наявність опору з боку співвласників будинку по АДРЕСА_2 свідчать і надані сторонами рішення господарського суду Запорізької області по справі №18/253д/09-4/12д/10 (суддя Зінченко Н.Г.) та по справі № 11/78д/08-20/540д/08 (суддя Гандюкова Л.П.).
Зазначені обставини підтверджується також листом ПП ОСОБА_1 від 03.04.2006р. №11 на адресу УЖГ Запорізької міськради та КП “ВРЕЖО №2”, який отриманий КП “ВРЕЖО №2” 03.04.2006р. (вхідний № 394), та заявою ПП ОСОБА_1 від 16.09.2009р. на адресу Запорізького міського голови, УЖГ Запорізької міськради та КП “ВРЕЖО №2”, яка отримана КП “ВРЕЖО №2” і УЖГ Запорізької міськради 20.02.2009р.
Відповідно до висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, державний житловий фонд, допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, коляски і т.п) передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не вимагає здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Вищенаведене свідчить про те, що мешканці багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 знали, що вони мають право користуватися приміщенням, яке передано в оренду позивачеві, а ПП ОСОБА_1 - ні. Відповідачі не врегульовували суперечки, що виникли між позивачем та мешканцями будинку, через що позивач і не мав змоги використовувати орендоване ним приміщення.
Таким чином, є безперечним те, що в оренду позивачу під розміщення салону краси було передано у житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб, крім того, в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного об’єкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до наданих розрахунків КП “ВРЕЖО № 2” (а.с.13-14), ПП ОСОБА_1 сплатив за договором № 1304/2 від 26.08.2005р. з жовтня 2005р. по січень 2009р. орендну плату в сумі 79 570, 89 грн. Також Позивачем було сплачено на користь КП “ВРЕЖО № 2” за експлуатаційні витрати з листопада 2005р. по березень 2009р. грошові кошти в сумі 7 432, 81 грн.
Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В даному випадку позивач заявив до стягнення (повернення) грошові суми, які були перераховані ним у зв’язку з виконанням у зобов’язанні - договорі оренди № 1304/2 від 26.08.2005р.
На підставі вищевикладеного, вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу, оскільки він не користувався орендованим приміщенням.
За таких обставин суд вважає позивні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Заперечення відповідачів з посиланням на те, що сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, не спростовують висновків суду. Оскільки, формальне складання та підписання сторонами за договором оренди акту прийому-передачі жодним чином не підтверджує фактичну передачу орендодавцем орендарю спірного приміщення та створення останньому умов для використання його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.
Є достовірним і не спростованим факт, що позивач не користувався орендованим приміщенням, оскільки його туди не допускали мешканці будинку.
Отже, невикористання приватним підприємцем ОСОБА_1 майна, що складає предмет договору оренди № 1304/2, було пов’язано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з місцевого бюджету Жовтневого району міста Запоріжжя на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченої орендної плати в розмірі 79 570 (сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят) грн. 89 коп. за договором оренди нежитлового приміщення № 1304/2 від 26.08.2005р.
3. Стягнути з Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 2” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а, код ЄДРПОУ 05448685) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 7 432 (сім тисяч чотириста тридцять дві) грн. 81 коп. за договором оренди нежитлового приміщення № 1304/2 від 26.08.2005р.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строк подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 09.03.2011р.