У Х В А Л А
23 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
секретаря Сеньків Т.Б.,
представника позивача Пелеха А.Б.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Володимирецького районного суду від 2 грудня 2010 року в цивільній справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором , -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Володимирецького районного суду від 2 грудня 2010 року для забезпечення вказаного позову було накладено арешт на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу , в якій вказував на її незаконність .
Зазначав, що в суду першої інстанції не було правових підстав для забезпечення позову, оскільки автомобіль , на придбання якого він в банку отримував кредит, перебуває у заставі. Окрім того , забезпечення позову у спосіб , обраний судом , буде перешкоджати ОСОБА_2 здійснювати підприємницьку діяльність.
Просив оскаржувану ухвалу з цих підстав скасувати.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник банку вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги і просив її відхилити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається , що в провадженні Володимирецького районного суду є справа щодо спору , за яким позивач просив стягнути із відповідачів 215 257 грн. 45 коп. боргу за кредитним договором та договором поруки та 1820 грн. судових витрат.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову , суд 1 інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку , що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду , а тому відповідно до ст. 151 ЦПК України наклав арешт на майно відповідачів.
У той же час , колегія суддів вважає, що місцевий суд при постановленні ухвали не врахував , що забезпечення позову застосовувалося для можливого забезпечення виконання рішення суду .
Оскільки ціна позову становить 215 257 грн. 45 коп. , то для забезпечення позову необхідно було накласти арешт на майно ОСОБА_2 на суму , що не перевищує ціну позову, а не на все його майно .
Ухвала місцевого суду в частині накладення арешту на майно ОСОБА_4 не була оскаржена , а тому ця ухвала в зазначеній частині не була предметом апеляційного розгляду.
У зв»язку із цим колегія суддів прийшла до висновку , що ухвала місцевого суду в частині накладення арешту на майно ОСОБА_2 була постановлена з порушенням норм процесуального права , що відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для зміни ухвали місцевого суду.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 312, ст. 315 , ст. 317 ЦПК України , колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Володимирецького районного суду від 2 грудня 2010 року змінити , виклавши резолютивну частину ухвали таким чином :
Накласти арешт на майно ОСОБА_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) , який проживає в АДРЕСА_1 на суму 215 257 грн. 45 коп.
В решті ухвалу суду про забезпечення позову залишити без зміни
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді:
_________________________________________________________________________________________
Справа № 22-419-11 Головуючий в суді 1 інст. Іванків О.В.
Категорія № 19,27 Суддя доповідач Мельник Ю.М.