КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-839/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-839/10/1070
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Апарату Верховної Ради України, народного депутата України Мостіпан Уляни Миколаївни, третя особа - Державне казначейство України про визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України та народного депутата Мостіпан Уляни Миколаївни (далі - відповідач 1 та 2 відповідно), в якому просив визнати незаконною бездіяльність Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М. щодо ненадання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за його заявами до відповідачів від 09.10.2008 року; визнати незаконною бездіяльність народного депутата України Мостіпан У.М. щодо ненадання позивачу письмової відповіді на його заяву від 09.10.2008 року про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; визнати незаконним розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука В.О. № 9216 від 24.10.2008 року, яким позивача звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) та поновити позивача на даній посаді; стягнути солідарно з Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М. на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, яка буде визначена на момент ухвалення судового рішення за період з 08.10.2008 року і по день ухвалення судового рішення по даній справі
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року позов задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3, зазначеної у розпорядженні керівника Апарату Верховної Ради України від 24.10.2008 року № 9216, «за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України)»на «у зв'язку з внесенням народним депутатом України Мостіпан Уляною Миколаївною письмового подання (п. 1 ч. 1 ст. 4.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379/95-ВР)». Змінено дату звільнення ОСОБА_3, зазначену у розпорядженні керівника Апарату Верховної Ради України від 24.10.2008 року № 9216, з 07.10.2008 року на 21.10.2008 року. Стягнуто з народного депутата України Мостіпан Уляни Миколаївни на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 943,60 грн. (дев'ятсот сорок три гривні шістдесят копійок).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 3.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, яке затверджено постановою Верховної ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (далі – Положення № 379/95), персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, за поданням відповідача 2 від 04.12.2007 року розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 14.12.2007 року № 9010 позивача було зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. з 04.12.2007 року на час її депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу»та присвоєно сьомий ранг державного службовця четвертої категорії.
У подальшому розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 24.10.2008 року № 9216 на підставі подання відповідача 2 від 21.10.2008 року позивача було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).
Підставою для такого розпорядження стало подання відповідача 1 про звільнення позивача у зв`язку з прогулом 08.10.2008 року, що підтверджується актом від 20.10.2008 року, складеного народним депутатом України Мостіпан У.М., помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Щодо висновків суду першої інстанції при розгляді вимоги про скасування розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 24.10.2008 року № 9216, колегія суддів відзначає наступне.
Позивач був зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М., статус якого визначається, зокрема ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України»17 листопада 1992 року № 2790-XII (далі –Закон № 2790, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Положенням № 379/95.
Так, абзац 3 ч. 3 ст. 34 Закону № 2970 та ч. 5 ст. 1.1. Положення № 379/95 встановлюють, що лише на чотирьох помічників-консультантів народного депутата України поширюється дія Закону України «Про державну службу України», їм і присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих Апаратів органів місцевого самоврядування.
Положення абз. 6 ч. 3 ст. 34 вказаного Закону передбачають, що народний депутат України самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України, здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 34 Закону № 2790, Положення № 379/95 та Постанови Верховної Ради України «Про структуру Апарату Верховної Ради України», видаючи розпорядження від 24.10.2008 року за № 9216 про звільнення позивача з посади помічника-консультанта народного депутата України відповідач 2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України
Колегія суддів також звертає увагу на вірність висновків суду першої інстанції про наявність додаткових підстав для звільнення помічника-консультанта народного депутата України.
Так, нормами п. ч.1 ст. 4.5 Положення № 379/95 передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України та Законом України "Про державну службу", помічник-консультант народного депутата України може бути звільнений: 1) за письмовим поданням народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України, керівнику виконавчого комітету (апарату) відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - секретаріату міської ради, до якого прикріплений помічник-консультант народного депутата України для кадрового та фінансового обслуговування, чи керівнику державного підприємства, установи, організації, у штаті яких він перебуває; 2) у разі припинення повноважень народного депутата України - з дати їх припинення.
Вірними є висновки суду першої інстанції щодо непідтвердження факту прогулу 08.10.2009 року позивачем. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, робоче місце позивача не було створено, враховуючи неналежне облаштування громадської приймальні відповідача 1 для роботи позивача. Вказані обставини підтверджуються показами свідків та не спростовані відповідачем 1. Прогул не підтверджується актом від 20.10.2008 року, оскільки вказаним актом було лише встановлено факт відмови позивача з`явитись на зустріч з відповідачем 1 у зв`язку з проханям позивача про надання йому відпустки по догляду за дитиною. Також матеріали справи містять докази виконання ним своїх службових обов`язків, а саме: ведення прийому громадян у громадській приймальні відповідача 1 в м. Миронівка Київської області.
Співставляючи вищенаведені висновки суду першої інстанції, норми законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, у силу положень ч.2 ст. 11 КАС України, про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача.
Таким чином, враховуючи недоведеність факту встановлення прогулу позивачем 08.10.2010 року та наявності такої підстави як подання народного депутата України на звільнення, колегія судідв погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зміни запису причини звільнення у трудовій книжці та дати, з якої було звільнено позивача, оскільки подання відповідача 1 про звільнення позивача було датовано 21.10.2008 року.
З приводу інших дій відповідачів судом першої інстанції було вірно встановлено відсутність у них неправомірного характеру.
Також судом першої інстанції було вірно визначено суму коштів, яку необхідно стягнути за час вимушеного прогулу, у зв`язку зі зміною дати звільнення позивача.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 01.03.2011 року