КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-18/3(2а-11586/08) Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2а-18/3(2а-11586/08)
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, адміністративно-господарського управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року було закрито апеляційне провадження за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, адміністративно-господарського управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій неправомірними, про стягнення з фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України суми недоплаченного грошового забезпечення в іноземній валюті у розмірі 10 559 доларів США, зобов`язання відповідача нарахувати різницю між фактично виплаченою надбавкою за безперервну військову службу та указаною надбавкою у розмірах, передбачених Указом Перзидента України від 05 травня 2003 року № 389 у сумі 2003, 92 грн., та у цій частині справу направлено до Київського апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від від 19 серпня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації замість речового майна скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації замість продовольчих пайків –залишено без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.02.2006 року до 09.02.2007 року позивач проходив військову службу у складі 53 групи військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова. За період служби він отримував 50 відсотків місячного грошового забезпечення в національній валюті та 1330 доларів США на місяць, що, на думку позивача, є порушенням вимог постанови КМ України №1685 від 23.10.1998 року «Про участь українських військових спостерігачів у врегулюванні наслідків конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова»(далі –Постанова №1685).
З приводу висновків суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача нарахувати різницю між фактично виплаченою надбавкою за безперервну військову службу та указаною надбавкою у розмірах, передбачених Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 у сумі 2003, 92 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Позивач вважає, що йому не було виплачено належне грошове забезпечення, оскільки при його виплаті за період з лютого 2004 року по травень 2004 року не були враховані вимоги Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 5 травня 2003 року № 389/2003 (далі –Указ № 389/2003, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до п.1 вказаного Указу, з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України постановлено: надати Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років -- до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
Вказаною нормою передбачено право Міністра оборони України встановлювати посадові оклади, надбавки, доплати та матеріальну допомогу у збільшених розмірах. Вказані дії є його правом, а не його обов`язком.
На виконання пункту 1 Указу № 389/2003 Міністерством оборони України було прийнято Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 (далі –Наказ № 149).
Положення пункту 1.2 вказаного Наказу повністю кореспондуються з положеннями п.1 Указу № 389/2003.
Відповідно до п 2.4 Наказу № 149, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.
Співставляючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач може здійснювати виплату вказаної надбавки виключно в межах кошторису вказаної військової частини. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність порушення прав позивача у даному випадку.
З приводу позовних вимог про стягнення з фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України суми недоплаченного грошового забезпечення в іноземній валюті у розмірі 10 559 доларів США, колегія судідв відзначає наступне.
Пунктом 2 Постанови № 1685 встановлено умови оплати праці і посадові оклади українських військових спостерігачів у Республіці Молдова відповідно до умов оплати праці і посадового окладу військового аташе у Республіці Молдова, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 12 «Питання військових аташе».
Посадовий оклад для старшого офіцера (старшого військового спостерігача) у званні підполковника було встановлено у розмірі 1330 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи, у якості підстав для стягнення недоплачених, на думку позивача, йому сум грошового забезпечення в іноземній валюті, позивач посилається на постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1575 «Про упорядкування норм та розміру відшкодування витрат в іноземній валюті працівникам дипломатичної служби України, направленим у довгострокове відрядження»та від 11 січня 2006 року № 8 «Деякі питання відшкодування витрат в іноземній валюті працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження».
Однак, у відповідності до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 261 «Про затвердження норм та розміру відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження», Міністру закордонних справ та Міністру оборони надано право установлювати: норми відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, у межах розмірів, зазначених у додатку 2; надбавку працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження у країни, де ведуться бойові дії або склалася надзвичайна ситуація, що загрожує їхній безпеці, в розмірі 10 відсотків установлених норм відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць; надбавку працівникам Посольства України в Іраку в розмірі 50 відсотків установлених норм відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць.
Таким чином, у відповідачів не було правових підстав для перерахунку окладу позивача у період його перебування у складі 53 групи військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 01.03.2011 року