КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

21.06.06 р.                                                                                                    № 14/359                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Рибченко А.О.

при секретарі судового засідання: Коробко О.І.

за участю представників:

від позивача: Пономарьов Ю.О. –дов. № 315/102 від 29.12.2005р., представник,

від відповідача: не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Київської області від 25.10.-01.11.2005 року

                              

по справі  № 14/359 (суддя Іваницький О.Т.)                              

за позовом           дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до           дочірнього підприємства «Житло-сервіс», м.Полтава

про          стягнення 97787,3 грн.

Обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) звернулася до  господарського суду Полтавської області з позовною заявою до дочірнього підприємства «Житло-сервіс» (далі –відповідач) про стягнення 60321,52 грн. суми основного боргу, 10502,71 грн. пені, 17987,1 грн. інфляційних, 4753,46 грн. трьох відсотків річних, 4222,51 грн. 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10-01.11.2005р. у справі № 14/359 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 60321,52 грн. основного боргу, 17981,1 грн. втрат від інфляції, 4753,46 грн. трьох відсотків річних, 830,62 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням господарського суду Полтавської області, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення місцевого суду у справі № 14/359, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.98 ГПК України за апеляційною скаргою дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 01.06.2006р. порушено апеляційне провадження у справі № 14/359.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав заяву з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв”язку з відпусткою юрисконсульта. Заявлене відповідачем клопотання не підлягає задоволенню, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторони у господарському процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Також ухвалою суду від 01.06.06р. явка уповноважених представників сторін не була визнана обов”язковою, у справі достатньо матеріалів для перегляду апеляційної скарги.

Відповідач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити скаргу без задоволення, а рішення  місцевого господарського суду –без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишене без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд в процесі перегляду апеляційної скарги перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі. Тобто апеляційний суд повторно перевіряє відповідності нормам матеріального та процесуального права вимогу, заявлену позивачем.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 cічня 2001 року між дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»та акціонерним товариством «Тепловозоремонтний завод»укладено договір на постачання природного газу № 32, згідно пункту 1.1 якого позивач зобов’язався передати АТ «Тепловозоремонтний завод»в 2001 році природний газ, а АТ «Тепловозоремонтний завод»зобов’язався прийняти та оплатити газ.  

Договір № 32 від 15.01.2001р. набирає чинності з 01.01.2001р. і діє в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Із статуту Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»вбачається, що компанія є правонаступником реорганізованої дочірньої компанії Торговий дім «Газ України».

18 жовтня 2002 р. між позивачем, відповідачем, акціонерним товариством «Тепловозоремонтний завод»укладено договір № 02/02-1534 про перевід боргу (далі –Договір), згідно п. 1.1. якого АТ «Тепловозоремонтний завод»передає, а відповідач приймає на себе зобов’язання перед позивачем за спожитий природний газ по договору № 32 від 15.01.2001р. між позивачем та АТ «Тепловозоремонтний завод». Заборгованість в сумі 233478,52 грн. відповідач погашає перед позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача до 31 грудня 2002 року (п.3.1. Договору). Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.7.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 13 грудня 2002 року до Договору сума заборгованості відповідача визначена у розмірі 172131,52 грн.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, повністю не розрахувався за отриманий акціонерним товариством «Тепловозоремонтний завод»природний газ. Позивач просить стягнути суму основного боргу –60321,52 грн.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності. Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині основного боргу в сумі 60321,52 грн.  

Згідно п.4.2. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 3.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 10502,71 грн. пені.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України).

Відповідачу необхідно було оплатити заборгованість до 31.12.2002р. Отже, строк позовної давності щодо стягнення пені сплинув 01.01.2004р.

Відповідач зазначив про застосування позовної давності щодо штрафних санкцій у відзиві, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності щодо стягнення пені сплинув, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних і річних має здійснюватись за весь період прострочення оплати зобов’язання, з відповідача необхідно стягнути 17981,1 грн. інфляційних, 4753,46 грн. суми 3% річних.

Позивач просить також стягнути з відповідача 4222,51 грн. штрафу, керуючись при цьому ч. 2 ст. 231 Господарського суду України, згідно якої у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (позивач), за порушення строків виконання зобов’язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості товару.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до 01.01.2004р. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені вище, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу стосовно  відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції; висновки, викладені в рішенні суду, відповідають обставинам справи. За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави скасування рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 25.10.-01.11.2005р. по справі № 14/359 відсутні. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.10.-01.11.2005р. у справі № 14/359 залишити без змін, а апеляційну скаргу  –без задоволення.

2. Справу № 14/359 повернути до господарського суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Рибченко А.О.