Справа №2-1325/11                       

                                                                     РІШЕННЯ                          

                                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                                

15 березня 2011року   Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької  області у складі: головуючого судді Соловйова О. Л., при секретарі Андрійчук М. В розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу по розписці та моральної шкоди,-

                                                                       ВСТАНОВИВ:

          25.01.2011 року  позивач  звернувся до суду з позовом  до  відповідачки  про  стягнення суми боргу та моральної шкоди. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі  7200 грн., суму інфляції в розмірі 21 грн. 60 коп., 3 відсотки річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 33 грн. 14 коп., а всього 7 254 грн. 74 коп.

          В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.11.2010 року між ним  та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу , відповідно до якого позивач передав у власність ОСОБА_2 вугілля у кількості  7,5 тон на суму 9000 грн. Відповідно до зазначеної угоди відповідачка зобов'язалась  повернути позивачу грошові кошти  за вугілля в розмірі 9000 грн. в строк не пізніше ніж 04.11.2010 року. Зазначений товар було відвантажено  відповідачці на адресу АДРЕСА_1 в день підписання угоди –03.11.2010 року. Укладений між сторонами договір купівлі-продажу було підтверджено розпискою, яку було написано власноручно відповідачкою. В подальшому відповідачка почала ухилятися від виконання взятих на себе зобов'язань, щодо повернення грошових коштів за відвантажене вугілля позивачу. На його неодноразові вимоги  відповідачка через банк перерахувала на рахунок позивача грошові кошти  в розмірі 1800 грн. Але до теперішнього часу умови розписки від 03.11.2010 року відповідачкою не виконані, позивачу не повернута сума боргу у розмірі 7200 грн. Зазначив, що  за період з 05.11.2010 року по 30.12.2010 року йому неодноразово довелося  приїжджати до відповідачки з м. Шахтаська до м. Маріуполя та в с. Агробаза на своєму особистому автомобілі. Відповідно до розрахунків позивача за зазначені вимушені поїздки ним було потрачено бензину на суму 1513 грн. 80 коп.. які , на його переконання підлягають стягненню з відповідачки. Окрім додаткових витрат  відповідачка заподіяла позивачу й емоціональні страждання , оскільки через невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань позивач був змушений звертатися до юридичних консультацій, витрачати грошові кошти на послуги адвокату. Всі ці витрати він включає до моральної шкоди, заподіяною йому відповідачкою.

              У судове засідання позивач не з'явився з невідомих суду причин, про слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Від представника позивача за  довіреністю –ОСОБА_3 до адреси суду надійшла заява про розгляд справи в її відсутність. Позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачка   до суду не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, не заперечувала проти задоволення позову.

           Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

          Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

            Судом встановлено, що ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання 04.11.2010 року  з 14:00 до 15:00 годин повернути гроші в сумі 9 000 грн. за вугілля в розмірі 7,5 тон ОСОБА_1, відповідно до розписки від 03.11.2010 року.

              Відповідно до копій квитанцій від 11.11.2010 року та 12.11.2010 року  на рахунок ОСОБА_4 ОСОБА_2. були перераховані грошові кошти в розмірі 1000 грн. та 80 грн. в рахунок  повернення суми боргу за поставлене відповідачці позивачем вугілля.

          Залишок заборгованості в розмірі 7 200 грн. до теперішнього часу ОСОБА_2 позивачу не повернула.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись  належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором  або законом або розірвання договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав           його у строк, встановлений договором або законом.

               Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України позичальник повинен повернути позикодавцю  одержану від нього суму боргу.

          Отже, зважаючі на ті обставини, що відповідачкою у термін до теперішнього часу не повернута позивачу сума заборгованості за поставлене їй вугілля  у розмірі 7 200 грн., зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Згідно з вимогами ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку , доданого до позовної заяви  сума боргу  з урахуванням встановленого законом індексу інфляції становить 7200 грн. помножити на 0,1003, що дорівнює 7 221 грн. 60 коп. Три відсотки річних від суми заборгованості складають 33 грн. 14 коп. з розрахунку 7200 (сума заборгованості) помножити на 0,03 (3 % річних) та помножити на 56 (кількість днів  прострочення повернення суми боргу) та поділити на 365  (кількість календарних днів року).

Отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 7 254 грн. 74 коп.

Відповідно ст. 23 ч.2 п.1,2  ЦК України моральна  шкода полягає у фізичному  болю та стражданнях, яких фізична  особа  зазнала у зв'язку з каліцтвом  або іншим  ушкодженням  здоров'я,  у душевних  стражданнях, яких  фізична  особа зазнала  у зв'язку  з  протиправною  поведінкою  щодо неї  самої

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз’яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує моральні страждання позивача, які були пов'язані із несвоєчасним поверненням відповідачкою йому суми боргу, внаслідок чого позивач був вимушений  неодноразово приїжджати до м. Маріуполя з м. Шахтарськ на своєму особистому автомобілі, звертатися до юридичних консультацій та оплачувати послуги адвокату, у зв'язку з чим було порушено звичайний ритм його життя, він відчував емоційні переживання та душевні страждання. З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., що спів розмірно з понесеними позивачем моральними стражданнями, спричиненими невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань з повернення грошових коштів.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з  відповідачки на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі 117,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 120 гривень.

             Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 224, 226 ЦПК,  п. 1,2 ч. 1 ст. 23, ст. 526, п.1.ч.1 ст. 611, ст. 612, ст. 625, ст. 1046, ст. 1050, ч.1 ст. 1167 ЦК України, суд,-

                                                                        ВИРІШИВ:

             Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу по розписці та моральної шкоди  задовольнити частково.

            Стягнути  на користь  ОСОБА_1  з  ОСОБА_2 суму боргу з  урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 221 грн. 60 коп., три процента річних у розмір 33 грн. 14 коп., судові витрати: державне мито у розмірі 117 грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.. всього стягнувши з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 9 492 ( дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 29 копійок.

          В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                О. Л. Соловйов