Справа  №  2- 1320/11р.

                                                     ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           18 лютого 2011  року Жовтневий  районний  суд  м. Маріуполя  Донецької  області  в  складі:  головуючого судді  Соловйова О. Л., при секретарі  Чапни Н. Г.,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м. Маріуполі справу  за позовом  ОСОБА_1 до  Маріупольської   Міської Ради, третя особа ОСОБА_3   про  визнання    права  власності   на  самочинно  зведене нерухоме  майно,-

                                                        ВСТАНОВИВ:

            25.01.2011 року позивачка  звернулась з позовом   до    Маріупольської   Міської Ради  про  визнання    права  власності   на  самочинно  зведене нерухоме  майно. Просила визнати за нею право власності  на самочинно зведені –сарай літ Г-1, гараж літ. Б-1, тамбур літ. а-1, бесідку літ. Д-1, які розташовані за адресою АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй  на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.03.1993 року  належить 1\2 частина будинку АДРЕСА_1,  інша 1\2 частина зазначеного будинку належить їй відповідно до договору дарування від 18.01.1996 року. Відповідно до державного акту, який було видано згідно із рішенням Маріупольської міської ради від 19.01.2005 року позивачці належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0578 га. На зазначеній земельній ділянці позивачкою було самовільно збудовано сарай літ. Г-1, гараж літ. Б-1, тамбур літ. а-1, бесідку літ. Д-1. Вважає за доцільне визнати за нею право власності на зазначені самовільно зведені споруди, оскільки будівництво зазначених споруд не порушує прав інших осіб, зокрема третьої особи у справі ОСОБА_3, не суперечить інтересам суспільства, проводилось з додержанням будівельних норм та правил.

              У судове засідання позивачка не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки судуне повідомив.

          Від третьої особи до адреси суду надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи в її відсутність.

          Зі згоди позивачки, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи.

             Дослідивши  матеріали  справи,   суд   вважає,   що  позов  підлягає  задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

               Судом   встановлено,  що  на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від  10.03.1993 року позивачці належить 1\2 частина будинку АДРЕСА_1. Інша 1\2 частина зазначеного будинку належить ОСОБА_4 /а.с.14/.

          Відповідно до договору дарування від  18.01.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 /а.с.16/

          Згідно із державним актом про право власності на земельну ділянку Серії ДН № 166380 позивачці належить земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0578 га /а.с.7/.

 Відповідно до довідки МКП  «Маріупольське БТІ»від 10.12.2010 року № 676 позивачка самовільно побудувала на належній їй земельній ділянці сарай літ. Г-1 площею 14,8 кв. метрів, гараж літ. Б-1 площею 39,5 кв. метрів, тамбур літ. а-1  площею 4,7 кв. метрів, бесідку літ. Д-1 площею 12,0 кв. метрів, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 13/

Згідно із висновком експерту № 8 від 20.01.2011 року від   сарай літ. Г-1 площею 14,8 кв. метрів, гараж літ. Б-1 площею 39,5 кв. метрів, тамбур літ. а-1  площею 4,7 кв. метрів, бесідку літ. Д-1 площею 12,0 кв. метрів, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , їх несучі та огороджуючи конструкції знаходяться у задовільному технічному стані та можуть бути експлуатовані у подальшому. Технічний стан зазначених самовільно зведених споруд  забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію /а.с.17/.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.          

 Згідно із ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319,320 ЦК України громадяни, мають право розпоряджатися майном, що належить їм на праві власності, на свій розсуд. Власник має право скоювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а також використовувати все своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належно затвердженого проекту.

В ч. 5 ст.376 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності на самовільно побудоване нерухоме майно може бути визнано судом за особою –власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самовільне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб.

                Оскільки позивачка є власником земельної ділянки, на якій проведено самочинне будівництво, вищезазначене самочинне будівництво проведене відповідно до вимог ДБН, враховуючі висновок експерта, що самочинне будівництво  не порушує прав інших осіб, суд вважає необхідним захистити права ОСОБА_1 та визнати в судовому порядку за нею право власності на самочинно зведене нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212,214,215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 317,319,320,376 ЦК України, суд,-

                                                                    ВИРІШИВ:

            Позов  ОСОБА_1 до  Маріупольської   Міської Ради, третя особа ОСОБА_3   про  визнання    права  власності   на  самочинно  зведене нерухоме  майно  задовольнити  .

              Визнати за ОСОБА_1  право  власності    на самочинно зведені будівлі –нежитлову будівлю сарай літ. Г-1 площею 14,8 кв. метрів, гараж літ. Б-1 площею 39,5 кв. метрів, тамбур літ. а-1  площею 4,7 кв. метрів, бесідку літ. Д-1 площею 12,0 кв. метрів, які розташовані за адресою АДРЕСА_1

Заочне  рішення може бути переглянуте  судом,  який  його  постановив, за письмовою  заявою відповідача,  яка  може  бути  подана  до Жовтневого  районного  суду  в  перебігу  десяти  днів  з моменту  отримання  копії  рішення.

          Рішення суду може бути оскаржено особами, що приймали участь у розгляді справи в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя