Справа  2-183/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2011 р.                                                                  Дружківський  міський  суд Донецької області у складі:

головуючого                  судді  Панової Т.Л.

при секретарі                            Костіній І.В.

з участю позивача                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,

                                                    В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на земельній ділянці з надвірними будівлями.

В 2009році він самовільно на земельній ділянці побудував лазню під літерою "Ж" на генплані.

Згідно звіту впливу самовільно збудованої лазні на градобудівельну ситуацію кварталу за адресою АДРЕСА_1, дана споруда є самовільно збудованою та являється капітальним будівництвом пригодним до експлуатації.

Лазня була побудована за власні кошти та власними силами. Він не може здати її до експлуатації та зареєструвати в БТІ, тому вимушений звернутися до суду і просити суд визнати за ним право власності на самовільно збудовану лазню під літерою "Ж" на генплані загальною площею 17,97кв.м., яка розташована на земельній ділянці по вул. Авіаційній,9/2 м.Дружківка.

В судовому   засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири. Навколо будинку, в якому знаходиться його квартира є присадибна ділянка, яка знаходиться як в його користуванні, так і в користуванні ОСОБА_2, яка мешкає в квартирі №1 цього ж будинку.

На території цієї ділянки він у 2008році збудував за власні кошти без дозволу відділу архитектури, без дозволу на виконання будівельних робіт, без затвердженої проектно - технічної документації лазню, якою зараз користується.

У 2010році звернувся до виконкому з питанням прийняти в експлуатацію його будівництво, однак отримав відповідь, що існує тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінченних будівництвом приватних житлових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконаня будівельних робіт у період з1992року до 01 січня 2008року. Питання щодо прийняття в експлуатацію споруд вчиненних після січня 2008року законодавчо не врегульовано, тому йому рекомендовано звернутися до суду визнати право власності на самочинне будівництво.

Вважає що позов винен буди задоволений, оскільки його будинок розташований на  земельній ділянці, де збудована лазня; він збудував лазню за власні кошти; забудова відповідає усім нормам; не порушує нічиїх прав; виконком не заперечує проти задоволення вимог.

Документів, які б підтверджували правовий статус землі, він не має можливості надати, оскільки раніше ці будинки знаходилися у власності машинобудівного заводу. Потім людям надали дозвіл приватизувати квартири в цих будинках. Земельні ділянки мешканцям квартир в цих будинках документально не передавалися. Однак усі ними користуються. Виконком не заперечує проти такого.

Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що земля, на якій знаходиться будинок АДРЕСА_1, належить Дружківській міській раді. Цією прибудинковою територією користуються мешканці двох квартир будинку ОСОБА_2 та позивач по справі ОСОБА_1. Ділянка нікому із мешканців будинку не передавалася ні в користування, ні в аренду. Будинок збудований був машинобудівним заводом, можливо десь є документи, які свідчать про передачу заводу земельної ділянки для будування. Однак він не зміг їх найти. В якийсь час завод дозволив мешканцям квартир приватизувати їх, так вони стали власниками квартир, а земля залишилася у власності Дружківської міської ради. Після звернення позивача до виконкому з питанням передачі йому на правовій основі земельної ділянки, воно буде розглянуто. Однак не заперечує проти задоволення позову.

Заінтересована особа ОСОБА_2  в судове засідання не з'явилася. Про час та місце  розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 19 лютого 2002року  (а.с.13).

Судом встановлено, що вказаний будинок розташований на земельній ділянці, яка належить Дружківській міській раді, що підтверджується поясненнями представника відповідача та листом відділу держкомзему в м.Дружківка  (а.с.46).

Судом встановлено, що на придомовій території будинку АДРЕСА_1 позивач збудував баню, яка є самочинним будівництвом, що підтверджується поясненнями сторін, аналізом впливу самочинного будівництва на містобудівельну ситуацію (а.с.18-24).

З огляду на підстави позову, пояснення позивача та встановлені судом обставини, судом визначенний характер правовідносин, тому не дивлячись на те, що позивач в своєму позові посилається на ст.ст. 331, 392 ЦК України, суд вважає, що в данному випадку підлягає застосуванню спеціальна норма, що регулює спірні правовідносини, а саме  ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаютьс самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженного проекту, або з істотними порушеннями будівльених норм і правил.

Самочинне будівництво являє собою правопорушення, що полягає в порушенні норм земельного законодавства, що регулює надання земельної ділянки під будівництво, або містобудівних норм, що регулюють проектування й будівництво. Тому особа, що здійснила самочинне будівництво, не є законним власником.

В ч. 2 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнанне за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленному порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК ).

Таким чином, позивачу необхідно надати суду належні докази, які підтверджують факт надання йому земельної ділянки у встановленному законом порядку, якими можуть бути  державний акт про право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки, договір про право забудови чужої земельної ділдянки або отримання нотаріально засвідченої згоди власника земельної ділянки на її забудову. Також необхідно надати докази його витрат на здійснення самочинного будівництва. Таких доказів в судовому засіданні не надано.

Більш того, сторони  не заперечують, що земельна ділянка, на якій розтошований самочино збудований об'єкт, є власністю Дружківському міської ради і не передавалася на правовій основі позивачу. Та обставина, що позивач протягом всього часу фактично користується земельною ділянкою,  має план цієї ділянки,  не є підставою вважати, що земельна ділянка передана йому у встановленому законодавством порядку .

Доводи позивача, що відповідач на заперечує проти задоволення його вимоги, суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що визнання відповідачем позову суперечить закону.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212 –215, 223 ЦПК України,  на підставі ст. 376  ЦК України, суд

                                                          В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.

Рішення  набирає законної сили через десять днів з дня його  проголошення, якщо апеляційна скарга не була подана у цей строк, або  після розгляду справи апеляційним судом, якщо його  не скасовано.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

                              Суддя:                                      Т.  Л.  Панова