Дата документу 03.10.2024 Справа № 333/3786/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/3786/24 Головуючий у 1-й інстанції: Михайлова А.В.

Провадження № 22-ц/807/1481/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року                                                  м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 – адвоката Сімейка Артура Миколайовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 .

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 про надання строку для примирення з ОСОБА_1 та зупинення провадження по справі задоволено.

Надано сторонам у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу строк для примирення 5 місяців, до 06 листопада 2024 року.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, вивчивши заяву відповідача про надання строку для примирення, взявши до уваги факт тривалого перебування сторін у шлюбі понад десять років, а також загальний строк знаходження справи в провадженні суду, дійшов висновку про можливість надання строку для примирення – п`ять місяців, зупинивши провадження по справі на вказаний час.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_1  – адвокат Сімейко А.М. подав апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги  зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду зазначено, що у судове засідання позивач та його представник не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про дату та місце розгляду справи. Разом з тим, представник ОСОБА_1 – адвокат Сімейко А.М. 11.05.2024 року через систему Електронний суд направив до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд першої інстанції у задоволенні клопотання не відмовляв, але у день та час, призначений для судового розгляду, не підключив представника позивача до відеоконференції, тим самим лишивши позивача та його представника права участі у судовому засіданні.

Звертає увагу, що та обставина, що суд повідомив представника позивача про дату, час і місце засідання суду в даному випадку є формальним, оскільки в подальшому суд своїми діями фактично позбавив його права та можливості взяти участь у судовому засіданні, а, відтак, фактично суд порушив основний принцип процесуальної справедливості - право бути почутим. Вважає, що порушення судом першої інстанції основного принципу процесуальної справедливості – право бути почутим – є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення – 03.10.2024 року.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

При цьому, необхідно зазначити, що під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім`ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, передбачене частиною першою статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц (провадження №61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя».

В ухвалі Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 462/2470/22 (провадження № 61-2079ск23) зазначено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Частиною 7 ст. 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Водночас, у п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Тобто, у відповідності до п. 4 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов`язковою підставою зупинення провадження у справі.

З положень ст. 251 ЦПК України слідує, що в разі не зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу у зв`язку з наданням сторонам строку для примирення, суд допустить порушення норм процесуального права, незалежно від обставин справи, оскільки зазначена норма передбачає безумовне обов`язкове зупинення провадження у справі.

Конкретний строк для примирення визначає суд.

Ухвала суду в частині надання строку для примирення, відповідно до вимог ст. 353 ЦПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому незгода позивача з ухвалою в цій частині, може бути включена в апеляційну скаргу на рішення суду, якщо він буде з ним не згідний.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.11.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька –  ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач посилався на те, що шлюбні відносини фактично припинені, сім`я розпалася, оскільки останні два роки сторони не проживають разом, а також зазначив про неможливість примирення сторін.

Відповідач наголошувала на тому, що категорично заперечує проти розірвання шлюбу та просила надати строк для примирення шість місяців.

Враховуючи, що суд вправі відповідно до положень ст. 111 СК України вживати заходів для примирення подружжя, за відсутності доказів, що таке примирення суперечить моральним засадам суспільства, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про надання п`ятимісячного строку для примирення сторін з метою збереження сім`ї.

Аналізуючи зміст апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуючи ухвалу суду про зупинення провадження представник ОСОБА_1 – адвокат Сімейко А.М. фактично не погоджується з тим, що суд розглянув клопотання про надання строку для примирення у судовому засіданні без його участі.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції самоусунувся від розгляду клопотання представника позивача від 11.05.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 22-25), що мало наслідком нез`явлення сторони позивача у судове засідання 06 червня 2024 року. Так, представник ОСОБА_1 стверджує, що він не був почутий судом при вирішенні питання щодо надання сторонам строку для примирення та зупинення провадження у справі.

Натомість, судова колегія зазначає, що вказана обставина не є підставою для скасування законної ухвали, в якій питання щодо зупинення провадження вирішено судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем було висловлено власну позицію щодо неможливості відновлення сім`ї та примирення (а.с. 1-3), що, на думку колегії суддів, було враховано судом першої інстанції, зважаючи на те, що оскаржуваною ухвалою подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано строк для примирення п`ять місяців, який є меншим, ніж передбачений законом максимальний строк для примирення подружжя. Вказане спростовує твердження представника ОСОБА_1 про те, що він не був почутий судом, а відтак з зазначених підстав оскаржувана ухвала не може бути визнана незаконною та скасована.

І оскільки надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про надання сторонам строку для примирення, та зупиняючи при цьому провадження у даній цивільній справі до закінчення строку для примирення, виходив із приписів вищезазначених норм права, які регламентують дані правовідносини. Враховуючи той факт, що сторони перебували тривалий час у шлюбі, мають неповнолітню доньку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою збереження шлюбу необхідно надати строк для примирення, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.

Надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу. Сама по собі не участь в судовому засіданні сторони позивача, про що вказує його представник в апеляційній скарзі, за наявності клопотання іншого з подружжя, який бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – залишенню без змін.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови заявнику у задоволенні його апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 367, 374,  375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сімейко Артура Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 03 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

О.З Поляков