Справа  2-419/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "11" березня 2011 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі

головуючий суддя                                          Сухоруков А.О.,

при секретарі                                        Сядро Г.Г.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2010 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми.

Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2008 року, яке набрало законної сили 13 листопада 2008 року, з відповідача на їх користь було стягнуто відшкодування матеріальної та моральної шкоди: ОСОБА_1 –4240,30 грн., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 3117,25 грн. кожному. 27 листопада 2008 року зазначене рішення суду було звернуто до виконання і в той же день державним виконавцем було відкрите виконавче провадження по кожному виконавчому листу. 12 січня 2009 року виконавчі провадження були об’єднанні в одне.

В рахунок виконання рішення суду, відповідачем було сплачено: 26.06.2010р. 1100,11 грн. (кожному позивачу по 275,02 грн.), 26.07.2010р. 501 грн. (кожному позивачу по 125,25 грн.), 26.08.2010р. 1719,80 грн. (кожному позивачу по 429,95 грн.), 19.09.2010р. 501,00 грн. (кожному позивачу по 125,25 грн.).

За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2010 року на їх користь з відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язання було стягнуто інфляційні суму та три відсотки річних за період з 14.11.2008р. по 31.08.2009р. за несвоєчасне виконання зобов’язання. Рівень інфляції за період з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2010 року складає 111,2 відсотки.

Вважають, що відповідач несвоєчасно виконує зобов’язання та просять суд стягнути на їх користь інфляційні збитки та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов’язання: на користь ОСОБА_1 577,77 грн., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 413,69 грн. кожному (а.с.а.с. 3-5).

28 січня 2011 року позивачі уточнили свої позовні вимоги, зокрема в прохальній частині позову збільшили суму, яку вони просять стягнути з відповідача на їх користь.

Так, позивачі просять суд стягнути на їх користь інфляційні збитки та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов’язання: на користь ОСОБА_1 671,89 грн., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 422,58 грн. кожному (а.с.а.с. 20-23).

11 березня 2011 року представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, в якому просив суд в задоволенні позовних вимог позивачів відмовити.

Зокрема, в свої запереченнях відповідач вказує те, що 18 січня 2011 року відбулась остання оплата за виконавчими листами позивачів і виконавче провадження закрито у зв’язку із погашенням його перед позивачами боргу (а.с.а.с. 34-36).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов, пояснивши, що в дійсності відповідач погасив зобов’язання по виконавчим листам, але погасив його не своєчасно, у зв’язку з чим просять стягнути з нього інфляційні збитки та три відсотки річних.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання на слухання по справі не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, їх інтереси предствляє ОСОБА_1 за дорученням.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими у зв’язку з тим, що борг було погашено.

Вислухавши доводи та пояснення позивачів, доводи та пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні було встановлено і не заперечувалось сторонами, що з відповідача на користь позивачів було стягнуто відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

За довідкою Самарського відділу державного виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, станом на 17 січня 2011 року сума боргу, що виникла у відповідача перед  позивачами за виконавчими листами, погашена в повному обсязі: на користь ОСОБА_3 стягнуто 3117,25 грн. та 475,85 грн.; на користь ОСОБА_4 стягнуто 3117,25 грн. та 475,85 грн.; на користь ОСОБА_1 стягнуто 4240,36 грн. та 555,56 грн.; на користь ОСОБА_2 стягнуто 3117,25 грн. та 747,20 грн. (а.с. 17).

Із довідок про доходи відповідача ОСОБА_5 вбачається, що за період з липня 2009 року по грудень 2009 року відповідач отримав заробітну плату у розмірі 10474,91 грн. з яких утримано прибутковий податок у розмірі 1517,58 грн. (а.с. 29), за період з січня 2010 року по січень 2011 року відповідач отримав заробітну плату у розмірі 28893,95 грн. з яких утримано податок у розмірі 4220,87 грн. (а.с. 30).

При цьому, із зазначених довідок про доходи вбачається, що з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі 25 % щомісячно.

Відповідач ОСОБА_5 з червня 2010 року щомісячно по грудень 2010 року сплачував позивачам суму боргу за виконавчими листами, що підтверджується наданими квитанціями (а.с.а.с. 37-39).

В тому числі позивачем були сплачені інфляційні збитки, стягнуті за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2010 року (а.с.а.с. 7-8).

Тобто на час звернення позивачів до суду із цим позовом, відповідачем ОСОБА_5 сума боргу була погашена частково, на час ухвалення рішення - повністю. Доводи позивачів зводяться до незгоди із сумами, що сплачувалися на їх користь відповідачем, та тривале виконання рішень суду.

При цьому суд бере до уваги, що з відповідача стягнуті аліменти у розмірі 25 % від його доходу, і зважаючи на його середню заробітну плату, яка у 2010 році склала 2222,61 грн. на місяць, доходить висновку про те, що зобов’язання ним виконувалось належно.

У зв’язку з такими обставинами, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позову.

Керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –60, 88, 130, 208, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, суд  

                                                                   в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                 А.О. Сухоруков