Справа № 2-668/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 22 березня  2011 року  Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі:     

                  головуючого                               –судді Ружицької Т.В.                    

      при секретарі                             –          Хлудєєвої А.А.                              

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

       До Євпаторійського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди.  Свої  вимоги мотивує тим, що 10 жовтня 2008 року між нею та відповідачкою було укладено договір займу у формі простої розписки на суму 10000 грн. 00 коп., згідно якого відповідачка зобов’язалася  повернути борг до грудня 2008 року, але до теперешнього часу не повернула. Просить стягнути з відповідачки  суму боргу у розмірі  10000 грн.00 коп.,  3% річних у розмірі 625 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2350 грн. 00 коп.,  моральну шкоду у розмірі 1700 грн. 00 коп., а також  судові витрати.

          В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеному в позові, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме, не визнав моральну шкоду.

          Вислухавши доводи представників позивачки та відповідачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню частково за наступними підставами.

Судом  встановлено, що 10 жовтня 2008 року між позивачкою та відповідачкою  було укладено договір займу у формі простої розписки на суму  10000 грн.00 коп.. Згідно розписки, відповідачка зобов’язалася повернути позивачці борг до грудня 2008 року  ( а.с. 6).  Проте, до наступного часу відповідачка не повернула позивачці борг.

Згідно зі ст. ст.1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона ( кредитор) передає іншій стороні (позичальнику) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язаний повернути кредитору таку ж суму  грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості, в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики вважається укладеним з момену передачі грошей.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу  України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимогам Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які зазвичай висуваються. При цьому одностороння відмова або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене в договорі або законі.  Якщо в зобов’язанні встановлений строк  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України,  якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір  процентів не встановлений договором або законом.      

Згідно проведеного розрахунку, 3% річних від суми боргу 10000 грн.00 коп., складає 625 грн. 00 коп., інфляційні  втрати –2350 грн. 00 коп. ( а.с.7).

Згідно зі ст. 10 ч.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, позивачкою не надано суду відповідних доказів в обгрунтування своїх вимог стосовно стягнення з відповідачки суми моральної шкоди. Крім того,  між позивачкою та відповідачкою склалися договірні правовідносини, при укладенні яких не оговорювалися питання про стягнення моральної шкоди.         

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачки суми боргу у розмірі 10000 грн.00 коп., 3% річних - 625 грн. 00 коп. та інфляційних  втрат –2350 грн. 00 коп., в частині  стягнення моральної шкоди –відмовити.

           Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та державне мито - 130  грн. 00 коп., а всього - 250 грн. 00 коп..

           На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 625, 1046, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11,57-60, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 10000 грн.00 коп., 3% річних  - 625 грн. 00 коп. та  інфляційні  втрати –2350 грн. 00 коп., а всього  -12975 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп. та державне мито  у розмірі 130 грн.00 коп., а всього –250 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог –відмовити.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Повний текст рішення виготовлений та підписаний  23 березня 2011 року.

СУДДЯ                                                                                  Т.В.РУЖИЦЬКА