Справа № 22-ц-250/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Бондаренко Г.Ю.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Беркій О.Ю., Шишка А.І.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_2, представника прокуратури міста Івано-Франківська Хомин М.В., представника ВАТ «Державний ощадний банк України» Артиша В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, в особі його Івано-Франківського обласного управління, до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача фермерське господарство «Горган-Норд» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 09 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тлумацького районного суду від 09 листопада 2010 року позов заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі його Івано-Франківського обласного управління задоволено. В рахунок погашення заборгованості фермерського господарства «Горган-Норд» за кредитним договором № 20 від 15.10.2007 року в розмірі 263514 грн. 24 коп. та за договором відновлювальної кредитної лінії № 21 від 15.10.2007 року в розмірі 681827 грн. 12 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки: - нежитлові будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі його Івано-Франківського обласного управління з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності; - нежитлову будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі його Івано-Франківського обласного управління з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності. Надано ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі його Івано-Франківського обласного управління всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу іпотечного майна. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 94534 грн. 14 коп. державного мита і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
_____________________________________________________________________________ Справа 22-ц-250 /2011 р. Головуючий в 1 інстанції: Бондаренко Г.Ю.
Категорія 27 Суддя-доповідач: Соколовський В.М.
На дане рішення представник ОСОБА_5 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Зокрема, в скарзі зазначає, що судом не враховано зміст іпотечного договору, в якому зазначено відповідне застереження, яке згідно ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а саме у п.6.2 іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством. Тобто за цим договором та у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, які містяться в п.6.6 договору, іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Отже, відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 даного Закону. Тобто законодавцем не передбачено продаж предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, як зазначено в рішенні суду. В порушення вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» судом не зазначено початкову ціну предмету іпотеки. Також всупереч нормам ст.ст.11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» суд безпідставно стягнув пеню по кредитному договору з ОСОБА_5, який є майновим поручителем за зобов’язаннями фермерського господарства «Горган-Норд» перед банком, поскільки, господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу від 16.07.2008 року про порушення провадження у справі про банкрутство фермерського господарства «Горган-Норд» та введено мораторій, протягом дії якого на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги з наведених вище підстав і просив її задовольнити, вказавши при цьому на помилкове стягнення судом із ОСОБА_5 на користь держави державного мита в розмірі аж 94534 грн. 14 коп.
Представники прокуратури Хомин М.В. та банку Артиш В.В. скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, який підтримав скаргу, заперечення проти скарги представників прокуратури Хомин М.В. і банку Артиша В.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та фермерським господарством «Горган-Норд» було укладено кредитний договір № 20, згідно якого фермерське господарство одержало кредит в сумі 475000 грн., зі сплатою 16% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 14 жовтня 2012 року. Також 15 жовтня 2007 року між сторонами був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 21 з наданням фермерському господарству окремими частинами (траншами) кредитних коштів у сумі 525000 грн. під 16 відсотків річних та з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 14 жовтня 2010 року (а.с.5-9, 13-16). Між сторонами 27 березня, 31 березня та 15 жовтня 2008 року було укладено додаткові угоди до вищевказаних договорів, згідно яких сума кредитів склала 765000 грн. і 475000 грн., а процентна ставка по кредитах зросла до 18% річних (а.с.25-34).
Як вбачається із матеріалів справи, фермерське господарство систематично порушувало строки сплати кредиту, що підтверджується попередженнями, направленими ВАТ «Державний ощадний банк України» на адресу директора фермерського господарства «Горган-Норд» ОСОБА_5, який одночасно являвся і майновим поручителем по зобов’язаннях фермерського господарства (а.с.52, 53).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду № П-16/64 від 02.12.2009 року з фермерського господарства «Горган-Норд» стягнуто на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 20 від 15.10.2007 року в сумі 409075 грн. 57 коп. та за договором відновлювальної кредитної лінії № 21 від 15.10.2007 року заборгованість в сумі 842065 грн. 56 коп. (а.с.78-80).
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2009 року фермерське господарство «Горган-Норд» визнано банкрутом (а.с.72).
Згідно ст.1049 ЦК України, зобов»язання повинні виконуватись належним чином, в повному обсязі та в установлені строки відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст.1050, 1054 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання щодо повернення кредиту, кредитор вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Представленим ВАТ «Державний ощадний банк України» розрахунком підтверджується, що заборгованість фермерського господарства «Горган-Норд» станом на 01.11.2010 року по кредитному договору становить 263514 грн. 24 коп. та за договором відновлювальної кредитної лінії – 681827 грн. 12 коп. (а.с.95, 96).
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитними угодами між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_5 16.10.2007 року було укладено договір іпотеки на нерухоме майно – нежитлові будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1, а саме: котельню СТО цегляну, площею 103,9 кв.м.; тракторну майстерню СТО цегляну, площею 1278,1 кв.м.; ГРП СТО цегляну, площею 34 кв.м.; піднавіс на сільськогосподарські машини цегляний, площею 1042,1 кв.м.; заправку цегляну, площею 75,7 кв.м.; вбиральню цегляну; водонапірну будку цегляну, площею 6,2 кв.м.; огорожу з металевої сітки, цегли, зазначену в технічному паспорті під №№ 1-3, замощення бетонно-асфальтне; та на нерухоме майно - нежитлову будівлю, яка складається з: будівлі ваги цегляної, площею 181,9 кв.м.; комори зерносховища цегляної, площею 600,4 кв.м.; асфальтованої площі, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 (а.с.10-12).
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі невиконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задоволити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а статтею 39 названого Закону передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки.
Поскільки, боржник - фермерське господарство «Горган-Норд» визнано банкрутом і за ним не збереглося ніякого цінного майна, то за таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі та звернув стягнення по заборгованості за кредитними угодами на належне майновому поручителю ОСОБА_5 нерухоме майно шляхом продажу предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та з наданням Банку-кредитору всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу нерухомого майна.
Не заслуговують на увагу посилання представника апелянта на неврахування судом першої інстанції всіх обставин по справі та невідповідності його висновків таким обставинам, оскільки, суд повно, всебічно і об»єктивно дослідив обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, що підтверджується матеріалами справи.
Про те, при вирішенні питання стягнення державного мита на користь держави, суд припустився помилки і необґрунтовано стягнув з ОСОБА_5 мито в сумі аж94534 грн. 14 коп., що не відповідає вимогам ст.3, ч.1, п.а Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», згідно якої із позовних вимог майнового характеру мито справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає до зміни шляхом стягнення з ОСОБА_5 на користь держави державного мита в сумі 1700 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.88, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду від 09 листопада 2010 року в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1700 грн. державного мита.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
Беркій О.Ю.
Шишко А.І.