АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-230\2011 Головуючий у 1 інстанції:
Юхно Л.М.
Доповідач: Кримська О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.,
суддів: Кримської О.М.,
Глазкової О.Г.,
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання угоди дійсною та визнання права власності.
В позові зазначала, що ОСОБА_4 мала у власності земельну ділянку загальною площею 0,0606 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акту серії ЯЗ № 228102, виданого та зареєстрованого 07 травня 2009 року.
ОСОБА_4 продала позивачу зазначену земельну ділянку, загальною площею 0,0606 га, оформивши угоду простим письмовим договором. Умови договору сторони виконали в повному обсязі - ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, а ОСОБА_3 сплатила продавцю вартість землі.
Позивач зазначає, що відповідач, яка постійно проживає в Черкаській області, не мала можливості підготовити документи для продажу, а саме експертно-грошову оцінку, довідку про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, довідку про відсутність обмежень-обтяжень на вказану земельну ділянку, тому всі документи були зібрані позивачем.
Коли позивач підготувала всі необхідні документи, то разом з представником відповідача вони звернулися до нотаріальної контори м. Енергодар з метою укладення договору, але, як виявилося, СГТ „Автомобіліст", який знаходиться в с. Дніпровка, не внесено в єдину базу державного реєстру, та зробити запити і взяти необхідні довідки, які потрібні нотаріусу для укладення угоди немає можливості. За відсутності належним чином оформлених правоустановчих документів на СГТ Автомобіліст, а саме: не було внесено його до автоматизованої електронної системи «Реєстр прав власності на нерухоме майно» через Запорізьку філію ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України —позивач не міг реалізувати своє право на майно як власник. Документи на земельну ділянку, загальною площею 0,0606 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, на підставі державного акту серії ЯЗ № 228102, знаходилися у неї, але вони не дооформлені, що позбавляло позивача права розпоряджатися належним їй на праві власності майном.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу, по якому ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила земельну ділянку, загальною площею 0,0606 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯЗ №228102.
Визнано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0,0606 га. яка знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯЗ № 228102.
Не погоджуючись з рішенням суду Кам’янсько-Дніпровський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, а тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України позивач набув право власності на земельну ділянку.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитись.
Встановлено, що ОСОБА_4 є власником 0,0606 га земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1, цільове призначення –для індивідуального дачного будівництва. (а.с. 8).
22 березня 2010 року сторони уклали письмовий договір купівлі-продажу вищеназваної земельної ділянки ( а.с.42-43).
Відповідно до розписки від 25 березня 2010 року ОСОБА_6, який діяв за дорученням від імені ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 2500 грн. в рахунок продажу земельної ділянки (а.с. 44).
Даних, які б свідчили про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору матеріали справи у собі не містять.
На порушення вимог ст.ст.10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, чи дійсно сторона ухилилася від нотаріального посвідчення договору та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір сторін вимогам ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч.2 ст.220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області –задовольнити.
Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді