Справа №1- 15/|11

                                                                В  И  Р О К

                                                          ІМЕНЕМ   УКРАІНИ

м. Ковель                                                                                               04 січня 2011 року    

                   Ковельський міськрайонний суд Волинськоі області під головуванням  

судді   Луньової Т.М.,  

за участі секретаря  –Бєлих Н.Б., Руденок Ю.В.,

прокурора –Вальчук А.П.,

потерпілих –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

підсудного –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,      уродженця смт. Колки Маневицького району Волинської області,  українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого начальником ПП «Люблинецьбуд», мешканця АДРЕСА_1 такого, що не має судимості,     у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, -

                                                             в с т а н о в и в :

           Протягом   2007-2008  років  між особами, які мають право на вклад у майні підприємства «Будматеріали-99», а саме між ОСОБА_3 та ОСОБА_4  виник   конфлікт з приводу   управління підприємством, внаслідок чого зазначені особи поперемінно перебирали на себе обов’язки фактичного керівництва підприємством, у ході якого формували  трудові колективи та приймали на роботу працівників.  

          Перебуваючи     на     посаді     директора     колективного підприємства  «Будматеріали - 99», тобто будучи службовою особою наділеною правом прийому на роботу та звільнення працівників, а тому відповідно до ст. 21 КЗпП України таким, що зобов'язаний забезпечити працівникам підприємства належні умови праці, передбачені законодавством про працю, підсудний ОСОБА_3 14 серпня 2008 року наказом №  32 звільнив з роботи за прогул без поважних причин, на підставі п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України,  потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на роботу яких приймав ОСОБА_4, з  посад  формувальника  та  завідуючого складами відповідно.

                Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03 грудня 2008 року потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було поновлено на роботі на  попередніх посадах у зв’язку  з  незаконним звільненням зазначених осіб  директором КП «Будматеріали-99»ОСОБА_3  На виконання зазначеного рішення   суду підсудний ОСОБА_3 19 лютого 2009 року видав наказ  №47, згідно якого поновив  потерпілого ОСОБА_2     на посаді формувальника,  і ОСОБА_1 на посаді завідуючого складами в КП «Будматеріали-99»з  15 серпня 2008 року.  Разом з тим, в порушення вимог   ч.І, ч.6 ст. 43 Конституції  України, відповідно до яких кожен мас право на працю, що включає можливість заробляти   собі   на   життя   працею,   яку   він вільно   обирає   або   на   яку   вільно погоджується, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення,  а також вимоги ст. 5і, ч.2 ст. 22. ч.З, ч.4 ст. 32, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, відповідно до  яких держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення; будь-яке пряме або непряме  обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні зміні та припиненні трудового договору незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів,   релігійних   переконань,   членства   у   професійній   спілці   чи   іншому   об'єднанні

громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних  умов праці  при  продовженні роботи за тією ж спеціальністю,  кваліфікацією чи  посадою, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботу, встановлення або скасування неповного робочою часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших  -  працівник повинен бути  повідомлений не пізніше ніж за два місяці; якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а  працівник не згоден  на  продовження  роботи  в нових умовах,  то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України, видає наказ № 5 від 02  квітня 2009 року,   згідно якого скасовує наказ № 47 від 19 лютого 2009 року, та вдруге, на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду від 03.12.2008 року поновлює  ОСОБА_2. на посаді формувальника, а ОСОБА_1 на посаді завідуючого складами КП «Будматеріали-99»вже на визначений строк, а саме з 15 серпня 2008 року по 04 грудня 2008 року, не попередивши останніх про істотні зміни умов праці  за два місяці, у той час як ОСОБА_1 та ОСОБА_2    були прийняті ОСОБА_4 на роботу в КП «Будматеріали»на постійні посади і  строкових трудових договорів, як і заяв  про переведення  їх на іншу роботу або про звільнення з роботи не писали.  Цього ж дня,   директор   КП  «Будматеріали-99»ОСОБА_3,   грубо порушуючи законодавство про працю, а саме вимоги ч.1, ч.6 ст. 43 Конституції України,  ст. 5і. ч,2 ст. 22, ч.З. ч.4 ст. 32. ч. 5 ст. 235 КЗпП України, діючи з особистих мотивів, а саме у зв’язку з тим, що потерпілі були прийняті на роботу у період керівництва підприємством ОСОБА_4, з яким у підсудного склалися неприязні відносини, видав наказ №7 від 02 квітня 2009 року, яким  з 04 грудня 2008 року звільнив   ОСОБА_2 із займаної посади  на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України у той час як потерпілий був прийнятий на роботу  в КП «Буд матеріали-99»на невизначений строк і заяв про переведення його на іншу роботу або про звільнення з роботи не писав.

Допитаний в  судовому  засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і показав наступне:  потерпілі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого  періоду часу працювали  на різних посадах у ВО «Ковельбудіндустрія», КП «Будматеріали –99».  Показав, що накази  про прийняття зазначених працівників на роботу виносились як ним особисто, як керівником підприємства, так і ОСОБА_4 Оскільки відповідно  до умов колективного договору  робота у КП «Будматеріали- 99», як і у ПП «Люблінецьбуд»носила сезонний характер, в листопаді-грудні кожного року усі працівники підприємства звільнялись з роботи, а навесні приймались на роботу на підставі строкових трудових договорів, відповідно до поданих заяв. Звільнення потерпілих 14 серпня 2008 року із займаних посад вважає законним і не пов’язаними з відносинами, які склалися в нього з ОСОБА_4 Вважає, що суд передчасно дійшов висновку про незаконність  звільнення потерпілих з займаних посад, оскільки  інтереси підприємства представляли некваліфіковані особи. Свій наказ від 02.04.2009 року  про скасування попереднього наказу про поновлення потерпілих на  роботі без зазначення строку трудового договору, як і наказ  про їх наступне звільнення від  02  квітня 2009 року  вважає законним, оскільки  зазначені накази відповідали умовам колективного договору, відповідно до якого робота підприємства носила сезонний характер.

Не зважаючи на невизнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1  ст, 172   КК України, його вина у вчиненні інкримінованого злочину доводиться показаннями потерпілих, свідків, матеріалами кримінальної справи.

          Зокрема,   допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1  показав,    що  протягом кількох десятиріч він працював на ВО «Ковельбудіндустрія», а пізніше  в КП «Будматеріали-99», у тому числі на посаді  завідуючого складами.   19 березня 2007 року директором  КП   «Будматеріали-99»ОСОБА_4  його  було  прийнято  на роботу  завідуючим складом на невизначений термін. Оскільки починаючи з 1999 року керівництво підприємства неодноразово переходило від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і навпаки, кожен з них сформував свій трудовий колектив, який необхідно було забезпечити роботою. Зокрема, після того, як в липні 2008 року керівником підприємства знову став ОСОБА_3, потерпілих, а також інших працівників, які  були

прийняті на роботу ОСОБА_4, не було допущено до роботи і незаконно звільнено з роботи за прогули без поважних причин, хоча в дійсності потерпілі прогулів не допускали.  Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03  грудня потерпілі були поновлені на попередній посаді з 15 серпня 2008 року. Оскільки КП «Будматеріали -99»не працювало у зимовий період, наказ про поновлення потерпілих на роботі був виданий лише 19 лютого 2009 року. З 01 квітня 2009 року КП «Будматеріали»відновило роботу і потерпілі з*явились на роботу, відповідно встановленого на підприємстві  графіку роботи. Однак 02 квітня 2009 року до їх відому було доведено наказ №5 від 02 квітня 2009 року, яким  його та потерпілого ОСОБА_2 було  поновлено на роботі з 15 серпня 2008 року по 04 грудня 2008 року, а також скасовано наказ № 47 від 19 лютого 2009 року, виданий підсудним  на виконання рішення суду від 03.12.2008 року. З зазначеним наказом ні він, ні ОСОБА_2 не були згідні, оскільки  приймались на роботу безстроково, у той час, як відповідно до наказу від 02 квітня 2009 року їх було поновлено на роботі на певний строк, зокрема лише до 04 грудня 2008 року. З цієї причини  вони не надали  трудових книжок для здійснення записів про поновлення їх на роботі. Того ж дня підсудний видав наказ №7 про звільнення потерпілих  з займаних посад з  04 грудня 2008 року, що також суперечило закону, оскільки потерпілі були прийняті на роботу безстроково. Вважає, що його звільнення та звільнення потерпілого ОСОБА_2 з роботи мало місце у зв’язку з тим, що останні були прийняті на роботу ОСОБА_4, з яким в підсудного тривають неприязні стосунки.

          Аналогічні показання дав в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2.

          Показаннями свідка ОСОБА_6, даними ним в судовому засіданні 21.12.2010   доводиться та обставина, що підсудний ОСОБА_3 усвідомлював неправомірність своїх дій, які полягали  у незаконному звільненні потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з роботи.   Зокрема, з показань  свідка вбачається, що   на виконанні у відділі ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції перебували виконавчі провадження  з примусового виконання виконавчого листа № 2-1951/2008, виданого 03.12.2008 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області про негайне виконання рішення суду в частині поновлення потерпілого ОСОБА_1 на посаді завідуючого складами КП «Будматеріали- 99»з 15 серпня 2008 року та поновлення ОСОБА_2   на посаді формувальника КП «Будматеріали-99»з 15 серпня 2008 року. Боржником по даних виконавчих провадженнях являється колективне підприємство «Вудматеріали-99». Відповідно до ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.02.2010 року вибулу сторону виконавчого провадження КП "Будматеріали-99" замінено на її правонаступника - Приватне Підприємство "Люблинецьбуд" .  Керівником ПП "Люблинецьбуд" являється ОСОБА_3.  10.12.2008 року державним виконавцем  Кушніром С.М. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження  з виконання   рішення суду  і копії постанов  скеровані сторонам виконавчого провадження.  19 лютого 2009 року  директор   СП «Будматеріали - 99»ОСОБА_3  видав наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 та   ОСОБА_2 з 15 серпня 2008 року. 06.03 2009 року державний виконавець склав акт про поновлення потерпілих,  згідно наказу № 47 від 19.02.2009 року,  на попередніх посадах, а 10.03.2009 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. Разом з тим, на виконання  протесту Ковельської  міжрайонної  прокуратури  Волинської області зазначені постанови про закінчення виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів були скасовані постановами начальника ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції від  31.12.2009 року, а 11.01.2010 року   винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень. 09.06.2010 року ним винесено постанови про поновлення виконавчих проваджень та постанови про заміну сторони виконавчих проваджень, копії яких скеровано 10.06.2010 року сторонам виконавчою провадження, а боржнику рекомендованим листом з повідомленням. В постановах про заміну сторони виконавчого провадження правонаступнику боржника ПП «Люблинецьбуд»було надано добровільний строк для виконання виконавчого листа суду до 16.06.2010 року. Протягом червня - серпня 2010 року між ВДВС та посадовими особами ПП «Люблинецьбуд», у тому числі з підсудним  ОСОБА_3 велась активна переписка з метою спонукання керівництва ПП «Люблинецьбуд»до виконання рішення суду від 03.12.2008 року в частині   поновлення потерпілих на роботі. Крім цього,    

з метою спонукання  до виконання рішення суду державним виконавцем на підсудного  ОСОБА_3, як директора ПП «Люблинецьбуд», було накладено штрафи  за невиконання рішення суду.  На час розгляду справи потерпілі не поновлені на попередніх посадах.  

              Вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доводиться наступними письмовими доказами : копією наказу №32 від 14 серпня 2008 року, з якого вбачається, що директор КП «Будматеріали –99»ОСОБА_3 звільнив з роботи за прогул без поважних причин, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, ОСОБА_2 –з посади формувальника і ОСОБА_1 –з посади завідуючого складами КП «Будматеріали –99»(а.с.85); рішенням Ковельського міськрайонного суду від 13 грудня 2008 року згідно якого звільнення директором КП «Будматеріали –99»ОСОБА_3 з роботи потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відбулось без законних підстав у зв’язку з чим ухвалено поновити потерпілих  на попередніх посадах з 15 серпня 2008 року. (а.с.13); копією наказу №47 від 19 лютого 2009 року згідно якого підсудний ОСОБА_3, як директор  КП «Будматеріали –99»поновив на посаді завідуючого складами КП «Будматеріали –99»з 15 серпня 2008 року на невизначений термін ОСОБА_1 та поновив на посаді формувальника КП «Будматеріали –99»з 15 серпня 2008 року на невизначений термін потерпілого ОСОБА_2. (а.с.32); копією наказу №5 від 02 квітня 2009 року згідно якого підсудний вдруге, на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду від 03.12.2008 року поновив на посаді завідуючого складами КП «Будматеріали –99»з 15 серпня 2008 року ОСОБА_1, а також поновив на посаді формувальника КП «Будматеріали –99»з 15 серпня 2008 року ОСОБА_2 Однак цим   наказом потерпілі поновлені  на роботі на визначений термін, а саме з 15 серпня 2008 року по 04 грудня 2008 року. Крім цього, даним наказом підсудний скасував попередній наказ №47 від 19 лютого 2009 року про поновлення потерпілих на роботі. (а.с.33); копією повідомлення №19 від 20.07.2009 року за підписом бухгалтера КП «Будматеріали –99»ОСОБА_7 доводиться та обставина, що  наказ  №7 від 02 квітня 2009 року, згідно якого підсудний звільнив потерпілого ОСОБА_2 з посади формувальника КП «Будматеріали –99»з 04 грудня 2008 року, видано заднім числом. (а.с. 34, 92); протестом Ковельського міжрайонного прокурора №3672 від 21.09.2009 року, згідно якого підсудному ОСОБА_3 вказувалось  на незаконність наказу №5 від 02.04.2009 року (а.с.69); відповіддю директора КП «Будматеріали –99»ОСОБА_3 від 07.10.2009 року №28 на протест заступника Ковельського міжрайонного прокурора, у якій підсудний відхилив протест прокурора (а.с.71); копіями трудових книжок потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно яких потерпілому ОСОБА_2, згідно запису №33 від 19.12.2007 року, продовжено дію строкового трудового договору за професією формувальника, без зазначення строку трудового договору а  потерпілий ОСОБА_1 призначений на посаду завідуючого складами КП «Будматеріали –99»на невизначений термін (а.с.84,96);

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  заперечив факти незаконних звільнень потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з роботи з особистих мотивів          . Зокрема, скасування наказу №47 від 19 лютого 2009 року пояснює сезонним характером роботи підприємства, що обумовлено колективним договором та невідповідністю чинному колективному договору наказів, що видавались ОСОБА_4, як керівником підприємства.

          Однак, наявність зазначених обставин, на думку суду, не повинна впливати на права та інтереси громадян і зокрема потерпілих у справі, які, як убачається із записів у трудових книжках, працювали у КП «Будматеріали –99»на підставі безстрокових трудових договорів.

          Та обставина, що підсудний наказом №47 від 19 лютого 2009 року фактично поновив  потерпілих на попередніх посадах безстроково,  свідчить про усвідомлення підсудним як змісту рішення суду від 03.12.2008 року про поновлення  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на роботі, так і тієї обставини, що зазначені особи працювали на підставі безстрокових трудових договорів.

           В судовому засіданні встановлено, що підсудний не звертався до суду з заявою про роз’яснення рішення суду, зокрема в частині поновлення потерпілих на  попередніх посадах безстроково, за умови  сезонного характеру роботи підприємства. Також в судовому засіданні встановлено, що підсудний не повідомляв потерпілих, відповідно до ст.32 КЗпП України, про зміну істотних умов праці.

          У зв’язку з наведеним суд розцінює скасування наказу №47 від 19.02.2009 року про поновлення потерпілих на роботі та звільнення зазначених осіб  з роботи без дотримання  вимог чинного трудового законодавства, як незаконне звільнення потерпілих  з роботи з особистих мотивів.

          На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що умисні дії підсудного ОСОБА_3 органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 172 КК України.

          Зокрема, умисні дії підсудного ОСОБА_3, які виразились у незаконному звільнені  потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з роботи з особистих мотивів, а також у іншому грубому порушенні  законодавства про працю, як то ст. 32 КЗпП України, містять склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.

          При призначенні покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого підсудним злочину та особу винного у їх сукупності.   

          Обтяжуючих покарання підсудного обставин суд не вбачає.

          До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить  позитивну характеристику підсудного з місця постійного проживання,  а також вік підсудного.

          Враховуючи наведене суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному покарання в межах санкції ч.1 ст.172 КК України у виді штрафу.

          На підставі наведеного, керуючись ст. 323,324 КПК України, суд –

                                                                  З А С У Д И В :

             ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину,     передбаченого ч.1 ст. 172   КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (вісімсот п’ятдесят грн..).

             Міру запобіжного заходу   засудженому  ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу  залишити попередню –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

             Вирок може бути  оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайсуд протягом п’ятнадцяти днів з   дня  його проголошення.

      Головуюча:                                                                                         Т.М.Луньова