Справа № 2-352/11

                                                                РІШЕННЯ

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     

    11 січня 2011 року                                                                                   м. Запоріжжя  

      Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О. при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі регіонального відділення у м. Запоріжжя, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі регіонального відділення у м. Запоріжжя, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.   

В позові зазначено, що 17.03.2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 581, за яким було звернуто стягнення на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки №PM-SME201/234/2008 від 14.05.2008 року, передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк”, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № CM-SME201/234/2008 від 14.05.2008 року.      

Позивач вважає, що даний виконавчий напис є незаконним, таким, що вчинений з порушенням вимог діючого законодавства України, не підлягає виконанню та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий в порушення вимог ст. 3, 35 Закону України „Про іпотеку”, ст. 87-91 Закону України „Про нотаріат”, п. 164-172, 283, 284 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, вимог ЦК України. Зазначені порушення вимог чинного законодавства, на думку позивача, при чиненні оскаржуваного виконавчого напису призвели до порушення його законних прав на інформацію.   

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та наполягаючи на них, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.   

В судовому засіданні представник відповідача, позов не визнав, просить відмовити позивачу у його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог.   

Третя особа по справі приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи, надав до суду письмові заперечення на позов відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.   

Представник третьої особи Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, з таких підстав.   

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.   

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   

Судом встановлено, що 14.05.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»(правонаступником є ПАТ «ОТП Банк») і Позивачем укладено кредитний договір № CM-SME201/234/2008, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит.     

Цього ж дня між ЗАТ «ОТП Банк»і Позивачем укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого Позивач у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.   

Оскільки Позивач взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, ПАТ «ОТП Банк»звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 14.05.2008 року.     

17.03.2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернено стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності Позивачу.     

Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України «Про нотаріат», спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються судом за позовом боржника до стягувача.     

Оспорюючи законність і обґрунтованість вчинення нотаріусом виконавчого напису, позивач посилаючись на ст. 35 Закону України «Про іпотеку», виходив з того, що йому і боржнику не було надіслано письмової вимоги щодо усунення порушень основного зобов’язання до боржника;  нотаріус вчинив виконавчий напис не попередивши боржника та позивача про необхідність погашення заборгованості в 30-тиденний термін, як того вимагають п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій і ст. 87 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис не відповідає вимогам ЦК України.   

Проте суд ставиться критично до таких заперечень з огляду на наступне.     

Позивач обґрунтовуючи свій позов зазначає, що в відповідності до ст. 35 Закону України „Про іпотеку", ст. 87 Закону України „Про нотаріат", п. 282 Інструкції про порядок   вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі в разі надсилання вимоги про усунення порушення, на документах, що встановлюють  заборгованість,  при  наданні  документів  підтверджуючих  безспірність заборгованості здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.   

Дійсно, у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.  

В той же час, як зазначає позивач, ним вимога про усунення порушень не отримана, оскільки така вимога йому не направлялась.   

Проте як вбачається з матеріалів справи Позивачем такі вимоги-повідомлення отримано, про що свідчить: копія Досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором та Акт вручення поштової кореспонденції від 11.02.2010 року відповідно до якого Позивач відмовился від отримання Досудової вимоги.   

Згідно п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом № 20/5 від 03.03.2004 року Міністерства юстиції України (надалі Інструкція), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.     

Проте дана норма не передбачає обов’язку саме нотаріуса безпосередньо направляти таку вимогу боржнику, тим більше після надходження заяви про вчинення нотаріального напису та перед його вчиненням.     

Системний аналіз наведеного пункту Інструкції і ст. 35 Закону України «Про іпотеку»вказує на те, що такий обов’язок покладається на кредитора-іпотекодержателя.     

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.     

Пункт 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, визначає, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.   

Відповідно до Постанови № 1172 від 29.06.1999 року КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.     

Стягувачем надано зазначені документи, надано розрахунок суми заборгованості за кредитним договором.   

Розрахунок зроблений відповідачем проведено у відповідності до умов кредитного договору. Доказів, які б спростовували б вказаний розрахунок позивачем не наведено.   

Отже за таких обставин суд приходить до переконання, що вимоги Банку не були безпідставними.   

Позивач, не заперечує факт існування боргу, що додатково підтверджує, що вчинений виконавчий напис є законним, так як згідно ч. 1 ст. 88 Закону України „Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ, нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, наведена норма Закону № 3425-ХІІ, як обов'язкову умову вчинення такої нотаріальної дії встановлює безспірність самого факту заборгованості конкретного боржника перед конкретним кредитором на момент вчинення виконавчого напису.   

Статтею 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

В той же час, статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.   

В відповідності до ст. 627 ЦК України (свобода договору), визначено, що згідно зі ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст.629 ЦК України.   

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.   

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).   

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.   

Отже, дії ПАТ „ОТП Банк" щодо дострокового стягнення заборгованості з позивача повною мірою відповідають вимогам Цивільного кодексу України та умовам укладених між сторонами договорів.   

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.   

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). Частиною 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.   

Аналогічна норма міститься і в ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, якою встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.   

Частинами 1, 2, 4 ст. 8 ЦПК України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який мас вишу юридичну силу.   

Порядок, процедура вчинення виконавчих написів нотаріусами та їх виконання визначений Законами України „Про нотаріат", „Про іпотеку", „Про виконавче провадження", Цивільним кодексом України.   

Статтями 10, 11 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.     

Отже оскільки боржник - Позивач свого зобов’язання належним чином не виконував, що не заперечується сторонами, Банк мав повне право звернути стягнення на предмет іпотеки.     

З огляду на викладене в задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити.   

Керуючись ст.ст. 526, 527, 546, 589, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі регіонального відділення у м. Запоріжжя, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Засоби забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 08.07.2010 року у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 581 від 17.03.2010 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на нежиле приміщення, загальною площею 73,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) –скасувати. 

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.   

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя                                                                                 В.О.Макаров