ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 березня 2011 р.                                                                                    № 10/130  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Сибіги О.М.

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиПАТ "Страхова компанія "ВУСО"   

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010

у справігосподарського суду Донецької області

за позовомВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Донецької філії         

до

3-тя особаПАТ "Страхова компанія "ВУСО"   

гр. ОСОБА_4

простягнення 19279, 20 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Великородний А.О. (дов. від 24.02.11 № 450-1/14),

відповідача: не з’явились,

3-тої особи: не з’явились,

                                               ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.10.2010 господарського суду Донецької області позов задоволено частково, з ПАТ "Страхова компанія "ВУСО"  на користь позивача стягнуто  18419, 20 грн. виплаченого страхового відшкодування та судові витрати, в частині стягнення 350 грн. за проведення експертного дослідження та франшизи в сумі 510 грн. відмовлено.

Постановою від 07.13.10 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Страхова компанія "ВУСО"    звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору від 28.03.2007, укладеного між Донецькою філією ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” застраховано автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, державний номер НОМЕР_1, власником якого є гр. ОСОБА_6, що підтверджується полісом добровільного страхування транспортного засобу, водія та  пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-3393913, згідно якого транспортний засіб був застрахований як таксі (страховий тариф 4.5). За полісом  № 19-3393913 від 28.03.2007 страховим випадком, зокрема, є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судами з’ясовано, що 02.03.2008 о 02 год. 15 хв. в Калінінському районі м. Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ-210990", державний номер НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_7,  під керуванням гр. ОСОБА_4 та автомобілем "ДЕУ Ланос", державний номер НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_6, під керуванням гр. ОСОБА_8 (довіреність на управління транспортним засобом за № 2258 від 30.03.2007), в результаті якої вказані автомобілі отримали механічні  ушкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області №2519 від 02.04.2008, постановою Амвросіївського районного суду Донецької області у справі №3-1527/08 від 08.04.2008 року.  

Постановою від 08.04.2008  Амвросіївського районного суду Донецької області  у справі № 3-1527/08 гр. ОСОБА_4 було притягнено до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України.

За актом автотоварознавчого дослідження автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69Y, держномер НОМЕР_1 № 590/03-08 від 27.03.2008 спеціаліста Центру незалежних експертиз (Свідоцтво НОМЕР_3 від 31.01.2007) експерта ОСОБА_9, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69Y, держномер НОМЕР_1 складає 22830, 08 грн. з урахуванням ПДВ. При проведенні експертизи враховувалися дані щодо забезпеченого транспортного засобу з урахуванням того, що транспортний засіб був застрахований саме як таксі.

На виконання умов полісу добровільного страхування транспортного засобу водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-3393913 від 28.03.2007, у зв’язку з настанням страхової події (пошкодження ТЗ внаслідок ДТП), на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 03.03.2008, акту автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 27.03.2008, листа ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 09.04.2008 № 10/0263, позивачем складено страховий акт № 10825  від 13.04.2008, зроблено розрахунок виплати страхового відшкодування  та прийнято рішення  про виплату.

          Згідно розрахунку виплати страхового відшкодування  та рішення про виплату загальна сума страхового відшкодування складає 18929, 20 грн., франшиза за договором страхування 0,2% від страхової суми –95, 87 грн. За умовами договору страхування, при розрахунку страхового відшкодування з розміру матеріального збитку вираховується ПДВ, а також безумовна франшиза. Знос та перепробіг не враховуються.

Судами встановлено, що страхове відшкодування в сумі 18929, 20 грн.  виплачено позивачем страхувальнику – гр. ОСОБА_6, що підтверджується платіжним дорученням № 2156  від 12.05.2008 року.

Також, судами з’ясовано, що транспортний засіб –ВАЗ 210990, державний номер НОМЕР_2, власником якого є гр. ОСОБА_7, застраховано ЗАТ “Страхова компанія “ВУСО” (в подальшому ПАТ) на підставі договору від 01.11.2007 (поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3322479), згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 25000 грн., франшиза - 510 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Донецької філії просило стягнути з ЗАТ СК "ВУСО" в порядку регресу сплачене страхове відшкодування.          

З врахуванням вказаного, приписів ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. 27  Закону України "Про страхування", згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має, до особи, відповідальної за заподіяний збиток, ст. 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою, зокрема, встановлено, що особами, зобов'язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність за заподіювану шкоду, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування саме в розмірі  18419, 20 грн. за відрахуванням франшизи в сумі 510 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення 350 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, суди правомірно послались на ст. 9 Закону України "Про страхування", відповідно до якої  страхове відшкодування - страхова виплата,  яка  здійснюється страховиком   у  межах  страхової  суми  за  договорами  майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування  не  може перевищувати розміру прямого збитку,  якого зазнав  страхувальник.  Непрямі  збитки  вважаються застрахованими,  якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості  застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у  такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше  не  передбачено  умовами  страхування.

Згідно ст. 34  Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи  день  отримання письмового повідомлення про страховий випадок),  зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на  місце  настання  страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого  майна  для  визначення  причин  настання  страхового випадку  та  розміру  збитків.  Якщо  у визначений строк аварійний комісар або експерт не  з'явився,  потерпілий  має  право самостійно обрати аварійного комісара  або  експерта  для  визначення  розміру  шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення   експертизи.

При цьому судами враховано, що позивачем не доведено, що спірна сума є прямими збитками, яки виникли у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.                                                                                                        

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України             

                                          ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 07.12.10 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 10/130 залишити без змін.

Головуючий                                                                                          Божок В.С.

Судді                                                                                                       Костенко Т.Ф.

                                                                                                                Сибіга О.М.