ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 р. № 27/182-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Яценко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
відХарківського апеляційного господарського суду
12.01.2011 року
у справі№ 27/182-08 Господарського суду Харківської області
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_1
до
треті особиСахновщинської селищної ради
1. Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області
2. Сахновщинське мале госпрозрахункове комунальне підприємство інвентаризації
3. Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця"
4. Сахновщинська районна державна адміністрація в Харківській області
провизнання права власності
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи - 1:
від третьої особи - 2:
від третьої особи - 3:
від третьої особи - 4:
не з'явились
не з'явились
не з'явились
не з'явились
Тур Р. С. –дов. від 14.01.10р.
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом Сахновщинської селищної ради про визнання права власності.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2010 року по справі № 27/182-08 (суддя Мамалуй О. О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 27/182-08 (головуючий суддя Сіверін В. І., судді Білоконь Н. Д., Терещенко О. І.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 43, 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", ст. ст. 12, 17, 83, 84, 122, 125, 126, 149, 173 ЗК України, ст. ст. 5-7, 14 ст. ст. 554, 653, 806, ЦК України, ст. ст. 27, 32, 33, 43, 101 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники сторін, першої, другої, четвертої третіх осіб в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін, першої, другої, четвертої третіх осіб.
В судовому засіданні 15.03.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої осби-3, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем побудовано магазин "Зоомагазин" площею 31,10 кв. м в смт. Сахновщина Харківської області по вул. Південновокзальній, однак права землекористування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно, ним оформлено не було.
Судами встановлено, що побудоване позивачем спірне майно є самочинним будівництвом, підстави для набуття права власності на яке у позивача відсутні.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Судами встановлено, що позивачем не надано доказів надання йому відповідного дозволу на розробку проекту на будівництво, доказів на підтвердження відповідності спірного об’єкту вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Частиною 3 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду лише за особою, якій земельна ділянка з розташованими на якій самочинно збудованими спорудами належить на праві власності або на праві користування.
Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що передбачено в ст. 116 ЗК в межах їх повноважень.
Пунктом 34 стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Оскільки судами встановлено, що будівництво спірного об’єкта здійснювалося за відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт та без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані спірний об’єкт нерухомості, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Скаржника серед іншого посилається на те, що суд першої інстанції порушив положення ст. 65 ГПК України, залучивши Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" та Сахновщинську районну державну адміністрацію в якості третіх осіб, а не належних відповідачів, як заявлялось позивачем.
Колегія суддів зазначає, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Звертаючись до суду з клопотанням на підставі ст. 24 ГПК України, позивачем не надано доказів належності земельної ділянки третім особам на праві володіння чи користування.
Відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Решта доводів, викладених в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 27/182-08 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
О. В. Яценко