№2-19\2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 березня 2007 року

Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі

головуючої судді Кононихіної Н.Ю.,

при секретарі Пефті Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2про розірвання трудового договору, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення суми вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

17 Липня 2006 року Позивачка звернулася до суду з позовом до Відповідача, в яком)' просила розірвати трудовий договір та стягнути усі належні їй до сплати суми та відшкодувати заподіяну моральшу шкоду, - посилаючись на наступні обставини:

відповідно до трудового договору від 18 травня 2004 року, - вона перебувала у трудових стосунках з Відповідачем, працюючи на посаді адміністратора. За період роботи, у порушення вимог чинного законодавства, їй систематично не виплачувалася заробітна плата, не провадилися доплати за надурочні роботи та роботу в нічний час, Відповідачем не забезпечувалася також сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення. Через наявні грубі порушення чинного законодавства про працю з боку Відповідача, 20 червня 2006 року Позивачкою на адресу Відповідача надіслано заяву про звільнення за власним бажанням з 22 червня 2006 року разом з вимогами виплати заробітної плати, компенсації за невикористану

відпустку та вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, а також про видачу

трудової книжки. Однак трудовий договір не розірвано, виплати не проведені, трудова книжка не

повернена. Крім того, зазначено, що внаслідок порушення законодавства про працю з боку

Відповідача Позивачка тривалий час залишається без будь-яких коштів до існування та

забезпечення звичайних життєвих потреб, а також позбавлена можливості утримувати дитину,

відсутність належним чином оформленої трудової книжки перешкоджає її працевлаштуванню.

Таким чином, з вини Відповідача повністю порушено її звичайний життєвий уклад, що призвело

до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль

для організації свого життя. На підставі ст.ст. 38, 44, 115-117, 235, 2371 КЗпП України, просить:

визнати розірваним з 22 червня 2006 року трудовий договір від 18 травня 2004 року, укладений

між нею та Відповідачем на зайняття посади адміністратора; стягнути з Відповідача на її користь

заборгованість із заробітної плати з урахуванням доплат за надурочні роботи та роботу у нічний

час; стягнути з Відповідача на її користь суму вихідної допомоги у розмірі тримісячного

середнього заробітку; стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного

прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні; зобов'язати

Відповідача видати їй належним чином оформлену трудову книжку; зобов'язати Відповідача

сплатити внески на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування із

розрахунку її заробітної плати. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює у 10000грн. 00коп.,

які теж просить стягнути з Відповідача.

13 Листопада 2006 року представник Позивачки, адвокат ОСОБА_3., що діяв на підставі довіреності, подав до суду заяву про збільшення заявлених позовних вимог, яка обґрунтована наступним: після порушення судом провадження у справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2., Відповідачем не вжито жодних заходів щодо поновлення порушених трудових прав Позивачки, трудова книжка не оформлена, заборгованість із заробітної плати не сплачена, повний розрахунок при звільненні не проведений. Від явки до суду Відповідач злісно

 

ухиляється, що перешкоджає своєчасному розгляду справи та поновленню трудових прав Позивачки. Крім того, Відповідач неодноразово направляв на адресу Позивачки листи з повідомленням про те, що Позивачка звільнена за п.п. 4, 7 ст. 40 КЗпП України. Оскільки зазначені норми передбачають розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу внаслідок прогулу (у тому числі відсутності на роботі більш, як трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; а також появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, - а в дійсності такі факти не мали місця, - такі дії Відповідача розцінюються Позивачкою як намагання уникнути "передбаченої законом відповідальності шляхом незаконного звільнення Позивачки за порушення трудової дисципліни і розповсюдження відомостей, що підривають її честь, гідність та ділову репутацію. Такі дії Відповідача з урахуванням їх тривалості та характеру, спричиняють Позивачці додаткові моральні страждання, які вона оцінює у 5000грн. 00коп., і просить стягнути з Відповідача на її користь.

23 Січня 2007 року Позивачка заявила про часткову відмову від заявлених позовних вимог та про уточнення позову, мотивуючи такими обставинами: Позивачкою віднайдено її трудову книжку, яка весь час перебувала у бухгалтера КРЦ „Звездный" ОСОБА_4., яка раніше допомагала ПП ОСОБА_2. здійснювати бухгалтерський облік, тому Позивачка відмовляється від раніше заявлених вимог про повернення їй трудової книжки. Крім того, під час слухання справи з'ясувалося, що Відповідач сплачував за неї внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим від раніше заявлених позовних вимог у цій частині Позивачка теж відмовляється. В решті викладені вище позовні вимоги, Позивачка підтримала. При цьому зауважила, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку обґрунтовуються нею змістом ст.ст. 116, 117 КЗпП України, тобто затримкою розрахунку при звільненні. Уточнила, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовуються тривалим та істотним порушенням її трудових прав з боку Відповідача: надурочною роботою без затвердженого графіку та без виплати встановленої заробітної плати, ухиленням від належного оформлення її звільнення що потягло неможливість подальшого працевлаштування, ухиленням від погашення заборгованості із заробітної плати, значною затримкою розрахунку при звільненні, що поставило її у скрутне матеріальне становище, завдало і продовжує завдавати значної моральної шкоди.

Ухвалою суду від 21 вересня 2006 року від Відповідача витребувані оригінали для огляду в судовому засіданні та копії для долучення до матеріалів справи: заяви ОСОБА_1. про прийняття на роботу, трудового договору, трудової книжки, свідоцтва про реєстрацію Відповідача як СПД,  графіку роботи СПД, графіку виходів на роботу ОСОБА_1., відомостей про нараховану та сплачену заробітну плату за весь час дії трудового договору, відомостей про нараховані та утримані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставками, що стягуються з ФОП та утримуються із заробітку застрахованої особи, а також довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1. за останні два місяці роботи. Ухвалою суду від 27 листопада 2006 року, через ненадання витребуваних документів Відповідачем, зазначені документи були тимчасово вилучені у Відповідача, а сторони зобов'язані судом особисто з'явитися у судове засідання.

У судовому засіданні Позивачка та її представник, адвокат ОСОБА_3., що діяв на підставі довіреності, підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування позову пояснили, що з лютого 2004 року вона працювала в приватного підприємця ОСОБА_2. на посаді адміністратора сауни. 18 Травня 2004 року між ними було укладено трудовий договір, який був зареєстрований у центрі зайнятості населення Київського району м. Донецька, - отже, на Позивачку, як і на усіх інших найманих працівників, повинен поширюватися КЗпП України. Однак Відповідач, порушуючи чинне законодавство, не склав графіку роботи, згідно до якого Позивачка повинна була працювати, не ознайомив з ним Позивачку, не вів табелю обліку робочого часу, згідно до якого повинна була нараховуватися до сплати заробітна плата, та не сплачував заробітної плати. Позивачка працювала ще з одним адміністратором, ОСОБА_5., позмінно, протягом 24 годин, з 8год 00хв до 8год 00хв, через добу, без вихідних. Протягом усього періоду роботи Позивачки Відповідач не сплачував їй заробітної плати, щоразу обіцяючи виплатити заборгованість. Позивачка не залишала роботи, бо вважала, що Відповідач виплатить їй заборгованість лише у разі, коли вона працюватиме. Час від часу Відповідач надавав їй незначні суми на проїзд, однак у рахунок виплати заробітної плати їх враховувати не можна, бо жодна із сторін не може визначитися з їх розміром. Право на відпустку теж не було використане Позивачкою жодного разу, проте компенсація за невикористану відпустку не нарахована і не

 

сплачена. У середині червня 2006 року на робоче місце ОСОБА_1. прийшла дружина ОСОБА_2., яка пояснила, що ОСОБА_1. звільнено з роботи, і, без жодних пояснень, попросила звільнити приміщення. З того часу Позивачка фактично відсторонена від роботи. 20 Червня 2006 року Позивачкою надіслано на адресу Відповідача заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 22 червня 2006 року, у заяві викладені вимоги про виплату заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, а також про видачу трудової книжки. Вважають, що вказана заява отримана Відповідачем, оскільки була відправлена цінним листом, який назад не повертався. Однак вимоги заяви залишені Відповідачем без відповіді і задоволення. Таким чином, Відповідач ухилився як від розірвання трудового договору, так і від погашення заборгованості із заробітної плати та здійснення розрахунку при звільненні, - що змусило Позивачку звернутися до суду. Після відкриття провадження у справі, у серпні 2006 року, Відповідач неодноразово надсилав Позивачці повідомлення про те, що вона звільнена з роботи на підставі п.п. 4, 7 ст. 40 КЗпП України. Однак Позивачка стверджує, що жодного випадку порушення нею трудової дисципліни за період її роботи у Відповідача не було, тому твердження Відповідача про наявні факти порушення трудової дисципліни з боку Позивачки безпідставні та такі, що не відповідають дійсності. Крім вимог майнового характеру, підтримала заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди з наведених вище підстав, пояснивши, що з вини Відповідача вона досі не працевлаштована, оскільки її трудова книжка належним чином не оформлена. Скрутне матеріальне становище примусило її, здорову і працездатну людину, перебувати разом з дочкою на утриманні у своїх батьків, людей похилого віку, пенсіонерів. Відповідаючи на запитання представника Відповідача Позивачка доповнила, що ОСОБА_5. дійсно звільнилася з роботи у січні 2006 року, але сама вона на прохання ОСОБА_2. продовжувала працювати до червня 2006 року, стажуючи нових кандидатів на посаду. Зауважила також, що ОСОБА_6. не адміністратор, а бухгалтер, і прийшла вона на роботу не у лютому 2006 року, а значно пізніше. Просила задовольнити заявлені позовні вимоги з наведених вище підстав: визнати трудовий договір розірваним з 22 червня 2006 року на підставі ст. 38 ч.3 КЗпП України у зв'язку з невиконанням з боку Відповідача законодавства про працю; стягнути з Відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати з урахуванням доплати за надурочну роботу та за роботу у нічний час за період з 18 травня 2004 року по серпень 2004 року, та з 01 квітня 2005 року по дату звільнення відповідно до вимог ст.ст. 115-116 КЗпП України; стягнути з Відповідача на її користь суму вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України; стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України; зобов'язати Відповідача внести в її трудову книжку запис про звільнення в порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, просила відшкодувати за рахунок Відповідача спричинену їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 15000грн. 00коп.

Відповідач, ОСОБА_2., у судове засідання жодного разу не з'явився, хоча повідомлявся про дату й місце розгляду справи в порядку, встановленому чинним законодавством. До суду надійшов лист, в якому він просить розглянути справу за його відсутності. На вимогу суду з'явитися особисто надіслав телеграму, якою повідомив про те, що перебуває за межами області (а.с. 46, 66).

Представник Відповідача, ОСОБА_7., що діяла на підставі ордеру, заявлені позовні вимоги відхилила повністю, пояснивши, що згідно до трудового договору, Позивачка працювала у Відповідача адміністратором сауни у період з 18 травня 2004 року по останній робочий день грудня 2005 року, в січні 2006 року вона на роботу не вийшла, пояснивши ОСОБА_2., що знайшла іншу роботу. У січні 2006 року Відповідач надіслав до ДПІ в Київському районі м. Донецька, Київського районного центру зайнятості населення листи з повідомленням про те. що його наймані працівники покинули роботу з 01.01.2006р. Заробітна платня Позивачці виплачувалася у повному обсязі і в строк, заборгованість із заробітної плати відсутня. Оскільки розірвання трудового договору передбачає присутність обох сторін, Відповідач дійсно у серпні 2006 року направляв Позивачці листи з проханням з'явитися для розірвання-трудового договору. Наказу про звільнення Позивачки ні за п. 4, ні за п. 7 ст. 40 КЗпП України Відповідачем не видавалося. Трудова книжка при прийомі на роботу Позивачкою не пред'являлася, була надана лише її копія. Трудовий договір не містить умови про виплату вихідної допомоги чи компенсації за невикористану відпустку, тому підстав для задоволення цих вимог немає. Як приватний

 

підприємець - фізична особа, Відповідач не повинен складати і вести графіку виходів ОСОБА_1. чи табелю обліку робочого часу, тому їх відсутність не є; порушенням трудового законодавства. Графік роботи Позивачки, за твердженням представника Відповідача, було узгоджено сторонами: спочатку представник Відповідача повідомила суду, що робочий день Позивачки був перерваним: з 8год 00хв до 12год 00хв, та з 17год 00хв до 20год 00хв, як про це зазначено в трудовому договорі. Потім змінила позицію, пояснивши, що зміна Позивачки була безперервною, тривала 12 годин, з 8год 00хв по 20год 00хв, як зазначено у копії договору, наявної в Позивачки. Однак доповнила, що вважати таку роботу надурочною підстав немає, оскільки при підписанні трудового договору такий графік роботи Позивачку влаштовував. Крім адміністраторів, роботу в сауні виконували чи сам підприємець, чи його дружина. Доповнила, що у січні 2006 року сауна взагалі не працювала, була на ремонті, а з лютого 2006 року адміністратором сауни працює ОСОБА_6., а не Позивачка. На підставі викладеного, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Після зміни складу суду представник Відповідача у судові засідання не з'являлася, про причини неявки суд не повідомляла, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує Позивачка.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8. пояснила, що вона працювала у КРЦ „Звездный" кухарем, за трудовим договором з приватним підприємцем ОСОБА_9. їй відомо, що Позивачка прийнята на роботу до ПП ОСОБА_2., адміністратором в сауну в лютому 2004 року, і працювала там по 18 червня 2006 року. їй відомий графік роботи сауни -цілодобово. У сауні було позмінно працювали адміністратори, ОСОБА_5. та ОСОБА_1., кожна по 24 години, через одну добу. Перерви в роботі сауни не було, ремонту сауни за цей період теж не було. Ні сам ОСОБА_2., ні його дружина, роботи в сауні не виконували. Після звільнення ОСОБА_5. на посаду другого адміністратора було запрошено кількох нових кандидаток, яких навчала роботі ОСОБА_1Однак жодної з них свідок не знає, бо надовго вони не затримувалися.

Заслухавши пояснення сторін, допитаного у судовому засіданні свідка, проаналізувавши надані сторонами докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 58 ч.ч. 1, 3 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування. Ст. 69 ч. 2 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 43 Конституції України гарантує право кожного на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог ст. 38 ч.3 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати безстроковий трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

 

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ст. 47 ч. 1 КЗпП України).

Статтею 116 ч. 1 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Абз. 2, 3 п. 32 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі. затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 2 ч.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна. виплата. Ст. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до ст. 75 ч. 1 КЗпП України, працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Така тривалість відпустки передбачена й п. 6 трудового договору, укладеного сторонами 18.05.2004р.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Ст. 7 Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні

 

перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Ч.ч. 1, 2 Цього Закону передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

У відповідності до ст. 2371 КЗпП України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган відшкодовує працівнику заподіяну моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними у п.5 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У ході судового розгляду із представлених сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_2. зареєстрований як СПД - фізична особа, за місцем проживання - АДРЕСА_1, - що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію, копія якого є у матеріалах * справи (а.с. 51). 18 Травня 2004 року між Фізичною особою, що використовує найману працю -ОСОБА_2., та Працівником - ОСОБА_1., укладено безстроковий трудовий договір на виконання роботи адміністратора, зареєстрований Київським районним центром зайнятості м. Донецька. Згідно до п. З Договору, Фізична особа зобов'язалася оплачувати працю Працівника у розмірі 205грн. 00коп. на місяць, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Графік виконання робіт не встановлено, не визначені й вихідні дні (п.п. 4. 5 Договору). Тривалість відпустки встановлена у 24 календарні дні (п. 6 Договору) (а.с. 41). Заявою від 20 червня 2006 року ОСОБА_1повідомила ОСОБА_2. про те, що вона без законних підстав відсторонена від роботи, при цьому трудовий договір з нею не розірвано, розрахунок не проведено, заборгованість із заробітної плати не погашена, тому ОСОБА_1просить звільнити її за власним бажанням з 22 червня 2006 року, видати їй заборгованість із заробітної плати, з розрахунку не нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, включаючи компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України, в розмірі тримісячного середнього заробітку, та видати оформлену трудову книжку (а.с. 6). Листом від 11 грудня 2006 року Донецький міський центр зайнятості повідомив суд про те, що згідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260 „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.06.2001р. за № 554/5745, трудовий договір, укладений між працівником та фізичною особою - підприємцем, фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи. На реєстрацію в центр зайнятості сторони подають три автентичних примірника вже укладеного між ними трудового договору, після реєстрації 1 примірник повертається роботодавцю, 1 - працівнику, 1- залишається у службі зайнятості. Примірник трудового договору, наданий Донецьким міським центром зайнятості, не містить графіку роботи Позивачки. Жодних інших трудових договорів з ОСОБА_1., окрім наведеного.

 

фізична особа-підприємець ОСОБА_2. не реєстрував. Центр зайнятості не має письмової інформації про те, що трудовий договір між сторонами розірвано, та він знятий з реєстрації, (а.с. 40, 87). Управління ПФУ в Київському районі м. Донецька повідомило суд про розмір утриманих внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування із заробітку ОСОБА_1., що дорівнював мінімальній заробітній платі, встановленій чинним законодавством, за період з 20.05.2004р. по 31.12.2005р. Додатково повідомлено, що звітність по персоніфікованому обліку за 2006 рік буде надана в строк до 01 квітня 2007 року (а.с. 42-43). Листом від 27.12.2006р. ДПІ в Київському районі м. Донецька повідомило суд про те, що лист від ОСОБА_2. за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. в інспекцію не надходив (а.с. 82). Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька листом від 20.12.2006р. повідомило суд про те, що лист СПД ОСОБА_2. відділення Фонду отримало в квітні 2006 року. До листа Фонду докладено копію листа ОСОБА_2., отриманого Фондом 11 квітня 2006 року. У листі зазначається, що співробітники сауни „Звездная" самочинно покинули робочі місця з 01.01.2006р., не розірвавши при цьому трудові договори. Співробітники сауни „Звездная" звільнені з 01.01.2006р., у зв'язку з чим заробітна плата за 1 квартал 2006 року їм не нараховувалась (а.с. 84-85). Листом від 09.01.2007р. Управління ПФУ в Київському районі м. Донецька повідомило суд про те, що ОСОБА_2 надіслав на їхню адресу листа про розірвання ним трудового договору з працівником, який самочинно покинув місце роботи (а.с. 96). Суду надані письмові докази того, що заробітну плату за вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий, березень 2005 року Позивачка отримала повністю. Цей факт не оспорює в судовому засіданні сама Позивачка, стверджуючи, що саме її підписи містяться у цих відомостях напроти її прізвища (а.с. 104-110).

Доказів на підтвердження факту отримання Позивачкою заробітної плати за всі інші місяці у період її роботи суду не надано.

Ухвалою суду від 01 лютого 2007 року інспекторам Територіальної Державної інспекції праці в Донецькій області доручено провести перевірку дотримання вимог чинного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_2. з виїздом на орендований ним об'єкт. 16 Лютого 2007 року на адресу суду надійшла відповідь ТДІП в Донецькій області, у якій зазначено, що на час проведення перевірки приватному підприємцеві було запропоновано надати такі документи: заяву про прийом на роботу ОСОБА_1. - заява надана не була; трудовий договір від 18.05.2004р., який було надано. Під час укладення трудового договору ПП ОСОБА_2 порушені вимоги ст.ст. 3, 11 Закону України „Про оплату праці" та ст.ст. 95, 96 КЗпП України та Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організації роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками та профоб'єднаннями на 2004-2005 роки, а саме: ОСОБА_1. була встановлена мінімальна заробітна плата, у той час як мінімальна заробітна плата встановлюється за просту, некваліфіковану працю. Пункт 4 Договору не містить відомостей про час початку та закінчення роботи, що є порушенням ст. 57 КЗпП України. Відсутність належного обліку витрат на оплату праці є порушенням ч. 2 ст. 20 Закону України „Про оплату праці". На вимогу інспекторів приватним підприємцем не було надано ні графіку виходів на роботу ОСОБА_1., ні табелю обліку робочого часу, відомості про нарахування та сплату заробітної плати надані лише за період з вересня 2004 року по березень 2005 року (а.с. 124-125).

Доводи представника Відповідача про відсутність обов'язку ведення бухгалтерського обліку фізичними особами - приватними підприємцями не грунтуються на вимогах чинного законодавства, тому до уваги судом не беруться. Суд не бере до уваги і доводи представника Відповідача про те, що Позивачка сама не зверталася до Відповідача з вимогами про розрахунок, оскільки ці доводи спростовуються доказами, що є у справі (а.с. 4-6, 89-90), а також у зв'язку з тим, що і після пред'явлення позову до суду повний розрахунок з Позивачкою Відповідачем не здійснено.

Доводи представника Відповідача про те, що ОСОБА_2. не отримував заяви ОСОБА_1. про звільнення та сплату заборгованості спростовуються доказами, що є у матеріалах справи. Так, листом від 25.12.2006р. Центр поштового зв'язку № 1 Донецької дирекції „Поштамт" повідомив, що цінний лист № 526902 від 21.06.2006р. з м. АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_2., виданий 30 червня 2006 року адресату по паспорту НОМЕР_1. До цього листа докладається копія рекомендованого повідомлення. заповненого ОСОБА_2., що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 із написом про те, що він відмовляється відкривати листа.

 

Після отримання такої заяви ОСОБА_2. не здійснено заходів щодо звільнення Позивачки і проведення з нею розрахунку.

Листи ОСОБА_2. до ФССНВУ в Київському районі м Донецька та УПФУ в Київському районі м. Донецька про розірвання трудових договорів з працівниками, судом не враховуються як належні і допустимі докази факту припинення роботи Позивачкою в грудні 2006 року, оскільки у зазначених листах не вказано, які саме працівники самочинно покинули роботу, напроти, зазначається, що працівники, які покинули роботу, звільнені ОСОБА_2. з 01.01.2006р. Крім того, судом ураховується, що листи були отримані адресатами лише 11.04.2006р. і 13.04.2006р.

Жодних об'єктивних доказів на підтвердження того, що заява про звільнення, що є в матеріалах справи на аркуші 103, на якій міститься віза ПП ОСОБА_2. від 22.12.2005р., або написана ОСОБА_1., або підписана нею, суду не надано. Сама Позивачка ці факти заперечує.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним факт порушення чинного законодавства про працю з боку Відповідача. Обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, суд визнає вимоги Позивачки:

·  про розірвання трудового договору від 18.05.2004р. з підстав, передбачених ст. 38 ч.3 КЗпП України, у зв'язку з порушенням чинного законодавства про працю з боку Відповідача. - з дати, про яку просила Позивачка, тобто з 22 червня 2006 року. Крім того, Відповідача слід зобов'язати внести відповідні записи до трудової книжки Позивачки відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях;

·  про стягнення заборгованості із заробітної плати на підставі ст. 115-116 КЗпП України, за період роботи з 18 травня 2004 року по 20 червня 2006 року (за виключенням часткової оплати заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий, березень 2005 року, про що у справі є документальні підтвердження), виходячи із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, яка складала: з 01 грудня 2003 року - 205грн. 00коп., з 01 вересня 2004 року - 237грн. 00коп., з 01.01.2005р. - 262грн. 00коп., з 01 квітня 2005 року - 290грн. 00коп., з 01 липня 2005 року - 310грн. 00коп., з 01 вересня 2005 року - 332грн. 00коп., з 01 січня 2006 року - 350грн. 00коп. Жодних доказів про наявність правових підстав для сплати заробітної плати нижче законодавчо встановленого мінімуму суду не надано. Тому стягненню з Відповідача на користь Позивачки підлягає 5946грн. 14коп. заборгованості із заробітної плати, виходячи з розрахунку:

період	розмір мінімальної заробітної плати	фактично сплачена заробітна плата	заробітна плата, що підлягає сплаті	зароргованість із заробітної плати
2004 рік:
18.05-31.05	205грн. 00коп.	-	85грн. 97коп.	85грн. 97коп.
червень	205грн. 00коп.	-	205грн. 00коп.	205грн. 00коп.
липень	205грн. 00коп.	-	205грн. 00коп.	205грн. 00коп.
серпень	205грн. 00коп.	-	205грн. 00коп.	205грн. 00коп.
вересень	237грн. 00коп.	207грн. 99коп.	237грн. 00коп.	29грн. 01коп.
жовтень	237грн. 00коп.	207грн. 99коп.	237грн. 00коп.	29грн. 01коп.
листопад	237грн. 00коп.	207грн. 99коп.	237грн. 00коп.	29грн. 01коп.
грудень	237грн. 00коп.	207грн. 99коп.	237грн. 00коп.	29грн. 01коп.
2005 рік:
січень	262грн. 00коп.	229грн. 10коп.	262грн. 00коп.	32грн. 90коп.
лютий	262грн. 00коп.	229грн. 10коп.	262грн. 00коп.	32грн. 90коп.
березень	262грн. 00коп.	-	262грн. 00коп.	262грн. 00коп.
квітень	290грн. 00коп.	-	290грн. 00коп.	290грн. 00коп.
травень	290грн. 00коп.	-	290грн. 00коп.	290грн. 00коп.
червень	290грн. 00коп.	-	290грн. 00коп.	290грн. 00коп.
липень	310грн. 00коп.	-	310грн. 00коп.	310грн. 00коп.
серпень	310грн. 00коп.	-	310грн. 00коп.	310грн. 00коп.
вересень	332грн. 00коп.	-	332 грн. 00коп.	332 грн. 00коп.
жовтень	332грн. 00коп.	-	332грн. 00коп.	332грн. 00коп.
листопад	332грн. 00коп.	-	332грн. 00коп.	332грн. 00коп.
грудень	332грн. 00коп.	-	332грн. 00коп.	332грн. 00коп.
2006 рік:
січень	350грн. 00коп.	-	350грн. 00коп.	350грн. 00коп.
лютий	350грн. 00коп.	-	350грн. 00коп.	350грн. 00коп.
березень	350грн. 00коп.	-	350грн. 00коп.	350грн. 00коп.

 

 

квітень	350грн. 00коп.	-	350грн. 00коп.	350грн. 00коп.
травень	350грн. 00коп.	-	350грн. 00коп.	350грн. 00коп.
01.06-20.06	350грн. 00коп.	-	233грн. 33коп.	233грн. 33коп.

-   про стягнення з Відповідача сум вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України і про

стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по дату розгляду справи. Проте

при присудженні оплати за час вимушеного прогулу слід зарахувати суму стягненої вихідної

допомоги. При обчисленні зазначених сум судом враховується законодавчо встановлений розмір

мінімальної заробітної плати, який складав: з 01 січня 2006 року - 350грн. 00коп., з 01 липня 2006

року - 375грн. 00коп., з 01 грудня 2006 року - 400грн. 00коп. Таким чином, сума вихідної

допомоги, що підлягає стягненню з Відповідача, складає 1050грн. 00коп.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22 червня 2006 року по 02 березня 2007 року складає: 2583грн. 00коп., виходячи з розрахунку: (700грн. 00коп. \ 61 день = 11грн. 48коп. X 255 днів затримки розрахунку). Однак стягненню з Відповідача підлягає сума середнього заробітку із зарахуванням суми нарахованої вихідної допомоги, тобто 1533грн. 00коп. (2583грн. 00коп. - 1050грн. 00коп.)   

-   про стягнення компенсації за невикористану відпустку. За період роботи у Відповідача

Позивачка не використала 50 днів основної щорічної відпустки: 24 дні за період з 18.05.2004р. по

18.05.2005р., 24 дні за період з 18.05.2005р. по 18.05.2006р., та 2 дні за період з 18.05.2006р. по

20.06.2006р. Таким чином, компенсація за невикористану відпустку, яка підлягає стягненню з

Відповідача, складає: за 24 дні відпустки за період роботи з 18.05.2004р. по 18.05.2005р. = 190грн.

32коп. (2893грн. / 365 днів = 7грн. 93коп. в день X 24 дні відпустки); за 24 дні відпустки за період

роботи з 18.05.2005р. по 18.05.2006р. = 260грн. 64коп. (3962грн. 86коп.\365 днів = 10грн. 86коп. в

день X 24 дні відпустки); за 2 дні відпустки за період з 18.05.2006р. по 20.06.2006р. = 23грн. 04коп.

(380грн. 10коп.\33дні = 11грн. 52коп. в день х 2 дні відпустки); а всього за 50 днів невикористаної

відпустки слідя стягнути 474грн. 00коп. грошової компенсації.

Вирішуючи вимоги про відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд виходить з таких міркувань: самим фактом тривалої несплати заробітної плати, тривалою відсутністю в розпорядженні Позивачки належним чином оформленої трудової книжки і неможливістю через це працевлаштуватися, обставинами, що їх супроводжували, Позивачці завдано моральної шкоди. Заподіяна моральна шкода заявлена до відшкодування Позивачкою у грошовому еквіваленті. При * визначенні ступеню і розміру завданої моральної шкоди, суд виходить із того, що винними діями Відповідача Позивачці завдано душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок порушення звичайного укладу її життя, втрати звичних зв'язків. Судом ураховується також характер допущеного Відповідачем порушення прав Позивачки, адже Відповідачем порушене одне з основних гарантованих Конституцією України прав людини. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги Позивачки про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з Відповідача на користь Позивачки слід стягнути 3000грн. 00коп.

Водночас суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного графіку роботи Позивачки, тому при вирішенні заявлених позовних вимог про стягнення плати за надурочні роботи та роботу в нічний час суд виходить з наступного: підписуючи умови трудового договору, Позивачка висловила свою згоду виконувати роботу адміністратора за вказану в договорі винагороду. Таку згоду Позивачка підтвердила своєю роботою в подальшому та відсутністю звернень до будь-яких контролюючих органів чи до самого приватного підприємця за врегулюванням цього питання. Тому суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення додаткової оплати за виконання надурочної роботи і роботу у нічний час задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 4 п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», робітники та службовці звільняються від сплати державного мита за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин. Пунктом З Порядку оплати витрат з Інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. зазначено, що Позивачі за такими вимогами не обтяжуються й витратами з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи під час їхнього звернення до суду. Ці витрати покладаються на сторони після розгляду справи судом. Тому на підставі ст. 88 ч.3 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Відповідача.

 

 

Крім того, з Відповідача на користь держави слід стягнути 76грн. 50коп. судового збору та 30грн. 00коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 КУ. ст.ст. 232. 235 КЗпП України, ст.ст. 11. 60. 169 ч. 4, 213-215, 226 ЦПК України, суд. -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2про розірвання трудового договору. стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення суми вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. -задовольнити частково.

Трудовий договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18 травня 2004 року визнати розірваним з 22 червня 2006 року на підставі ст. 38 ч.3 КЗпП України у зв'язку з невиконанням законодавства про працю з боку ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2внести запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 5946грн. 14коп. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 14 копійок) заборгованості із заробітної плати за період роботи з 18 травня 2004 року по 20 червня 2006 року.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2на користь ОСОБА_11533грн. 00коп. (одну тисячу п'ятсот тридцять три гривні 00 копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22 червня 2006 року по 02 березня 2007 року.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2на користь ОСОБА_11050грн. 00коп. (одну тисячу п'ятдесят гривень 00 копійок) вихідної допомоги.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2на користь ОСОБА_1474грн. 00коп. (чотириста сімдесят чотири гривні 00 копійок) компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 18 травня 2004 року по 20 червня 2006 року.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2на користь ОСОБА_13000грн. 00коп. (три тисячі гривень 00 копійок) на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2на користь держави 76грн. 50коп. судового збору та 30грн. 00коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до даного районного суду.