ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

11 березня 2011 р.                                                                                   № 5002-1/2198-2010  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючий,

Саранюка В.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши  матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від 27 січня 2011 року

у справі№ 5002-1/2198-2010

господарського судуАвтономної республіки Крим

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

треті особи:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Український промисловий банк"

2) Державного підприємства "Контора капітана

Севастопольського рибного порту"

3) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-

    Інтеройл"

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

провизнання недійсним договору, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

В с т а н о в и В :

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до пп. "а", "б" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п. "г" п.2 ст. 3 Декрету КМ України "Про державне мито" із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається зі справи, предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій були чотири позовних вимоги, з них три –немайнового характеру, а одна –про визнання права власності на майно вартістю 1 500 000 грн. – за висновками судів майнова.

Постанова апеляційного суду оскаржується скаржником в повному обсязі, при цьому ним до касаційної скарги додано квитанцію №5049649 від 17.02.2011 р. про сплату державного мита за подання касаційної скарги в сумі 2 042, 50 грн., тоді як державне мито виходячи з матеріалів справи підлягало сплаті в розмірі 50% від 1% вартості майна (1 500 000 грн.) - за майновою вимогою, та по 50% від 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на даний час 85, 00 грн.) за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, до касаційної скарги не додано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі, що є підставою для її повернення касаційної відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься прохання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у зв’язку з тим, що в судовому засіданні апеляційної інстанції від 27.01.2011 р. було оголошено тільки вступну та резолютивну частини оскаржуваної постанови, а повний текст постанови був направлений на адресу скаржника поштою 07.02.2011 р. і надійшов  лише 10.02.2011 р.

На підтвердження зазначеного до касаційної скарги додано ксерокопію конверта з поштовим штемпелем від 07.02.2011 р., адресований Севастопольським апеляційним господарським судом Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл", яке є третьою особою у даній справі. Крім того, згадана ксерокопія в порушення ч. 2 ст. 36 ГПК України належним чином не засвідчена.

Оскільки касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 не відповідає вимогам ГПК України щодо форми і змісту касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно  до ст. 53 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

          Відмовити Фізичні особі-підприємцю у відновленні пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 у справі № 5002-1/2198-2010.

          Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути скаржнику.

Головуючий суддя                                                                                І. Плюшко

Судді:                                                                                                    В. Саранюк

С. Самусенко