СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
18 вересня 2006 року |
Справа № 2-29/7785-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № НОМЕР_1 від 29.03.06, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;
відповідача: Дерюгіної Жанни Анатоліївни, довіреність № 17 від 07.03.06, Сакське Районне споживче товариство;
відповідача: не з'явився, Виконавчий комітет Сакської міської Ради;
відповідача: не з'явився, Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації;
розглянувши апеляційну скаргу Сакського Районного споживчого товариства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 27.04.2006 у справі №2-29/7785-2006
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Саки,96500)
до Сакського Районного споживчого товариства (вул. Новоселовське шосе, 5,Саки,96500)
Виконавчого комітету Сакської міської Ради (вул. Леніна, 15,Саки,96500)
Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (вул. Нєкрасова, 45,Євпаторія,97400)
про визнання права власності на майно та спонукання до здійснення певних дій
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до господарського суду з позовом до Сакського районного споживчого товариства «Кримспоживспілка», Виконавчого комітету Сакської міської ради, Євпаторійського МБРТІ про визнання права власності на об'єкт нерухомості -ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташована у місті Саки, вул. АДРЕСА_2, а також про спонукання Євпаторійського МБРТІ зареєструвати право власності на цей об'єкт.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у встановленому законом порядку здійснив будівництво об'єкту, об'єкт тривалий час знаходиться в його правомірному володінні. Крім того, позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, Закону України „Про власність”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2006 у справі №2-29/7785-2006 (суддя Башилашвілі О.І.) задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Сакського районного споживчого товариства «Кримспоживспілка», Виконавчого комітету Сакської міської ради, Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності на майно та спонукання здійснити певні дії.
За ОСОБА_2 визнано право власності на об'єкт нерухомості -ІНФОРМАЦІЯ_2 з навісом літ. «Э-Э1», розташовану за адресою: м. Саки, АДРЕСА_2, що складається із: літ. «Э»- ІНФОРМАЦІЯ_2, площею забудови 36,6 кв.м., загальною площею 25,2 кв.м.; літ. «Э1»- навіс, площею забудови 21,4 кв.м.
Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зобов'язано здійснити реєстрацію права власності за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомості -ІНФОРМАЦІЯ_2 з навісом літ. «Э-Э1», розташовану за адресою: м. Саки, АДРЕСА_2, що складається із: Літ. «Э»- ІНФОРМАЦІЯ_2, площею забудови 36,6 кв.м., загальною площею 25,2 кв.м.; Літ. «Э1»- навіс, площею забудови 21,4 кв.м.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Сакське районне споживче товариство «Кримспоживспілка»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.
Сакське районне споживче товариство в апеляційній скарзі вказує на неприйняття до уваги судом першої інстанції того факту, що спірний об'єкт -ІНФОРМАЦІЯ_2 літ. „Э-Э1” входить до складу цілісного майнового комплексу „ІНФОРМАЦІЯ_1”, на який у відповідача є правовстановлюючі документи, а саме: свідоцтво про право власності на об'єкти в цілому на Центральний ринок, що розташовані у м. Саки, вул. АДРЕСА_3, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №НОМЕР_2, в якому вказано, що Сакскьке районне споживче товариство є власником земельної ділянки площею 1,1559 га по вул. АДРЕСА_3 у м. Саки для обслуговування Центрального ринку.
Також апелянт вказує, що об'єкти Центрального ринку є неподільною частиною майна Сакського районного споживчого товариства, оскільки зобов'язані забезпечувати позитивну фінансово-господарську діяльність та подальше існування усіх членів кооперації Сакського районного споживчого товариства та кожний місяць поповнювати міський бюджет.
Крім того, заявник посилається на норми матеріального права про непорушність власності споживчої кооперації -ст.51 Закону України „Про власність” та Закон України „Про споживчу кооперацію”.
З причин зайнятості судді Гонтаря В.І. в іншому судовому процесі на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 здійснено його заміну на суддю Горошко Н.П.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги щодо скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову, представивши судовій колегії нові докази в заперечення проти позовних вимог та обґрунтовуючи їх своєчасне ненадання суду поважними причинами, а саме відсутністю під час судового розгляду в суді першої інстанції представника відповідача у зв'язку з хворобою.
Представник позивача відхилив доводи апеляційної скарги, звертаючи увагу суду на обґрунтованість позовних вимог та підкріплення їх доказами, просив судову колегію залишити рішення без змін.
Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації -відповідач по справі - не забезпечив явку представника до судового засідання, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Виконавчий комітет Сакської міської ради також не забезпечив явку представника до судового засідання, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі представників Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації та Виконавчого комітету Сакської міської ради.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України після дослідження матеріалів справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2. ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 11 Закону України „Про власність” суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Згідно зі статтею 12 Закону України „Про власність” (підстави виникнення права приватної власності) праця громадян є основою створення і примноження їх власності.
Судом першої інстанції правильно встановлені всі обставини справи, що свідчать про створення об'єкту нерухомості саме позивачем по справі шляхом індивідуальної праці та господарської діяльності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем тривалий час здійснювалась господарська діяльність на колгоспному ринку у м. Саки, АДРЕСА_2, що підтверджується наступними письмовими доказами -дозволами на розміщення об'єкту торгівлі, квитанціями про сплату ринкового збору, квитанціями про сплату витрат по утриманню ринку, дозвіл про можливість функціонування об'єкту, будівельним паспортом на забудову земельної ділянки та іншими доказами.
Судом встановлено, що позивач у 1993 році звернувся до Госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування Сакського споживчого товариства «Кримспоживспілка»із заявою про надання дозволу на будівництво торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_2».
В матеріалах справи є лист, підписаний керівником Госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування Сакського споживчого товариства «Кримспоживспілка»(ГОПГХ), відповідно до якого у зв'язку з відсутністю фінансових коштів у ГОПГХ, адміністрація дозволяє ОСОБА_2 провести забудову торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_2»на території колгоспного ринку власними силами за свій рахунок.
Після проведення будівельних робіт на об'єкті позивачу також була видана довідка про те, що Госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування «Кримспоживспілка»при будівництві будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_2»на ринку витрат не понесло. В довідці також повідомлялося, що даний об'єкт на балансі ГОПГХ не знаходиться, а також керівник підприємства просив зареєструвати право власності на будівлю «ІНФОРМАЦІЯ_2» за забудовником -ОСОБА_2.
Виконання будівельних робіт саме позивачем по справі підтверджується наступними обставинами.
Згідно зі статтею 24 Закону України „Про планування та забудову території” фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Судова колегія встановила, що будівництво об'єкту здійснювалось суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі дозволу органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до статті 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” (станом на 1998 рік) до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва, крім інших, віднесені питання надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності (п.п.9 п. а ч.1). та видачі забудовникам архітектурно-планувальних завдань і технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.
З матеріалів справи вбачається, що у 1998 році у виконавчому органі Сакської міської ради - відділі архітектури та містобудування Сакської міської ради позивачем був отриманий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, що була виділена індивідуальному забудовнику -ОСОБА_2.
В паспорті об'єкта вказані його технічні характеристики, цільове призначення об'єкта, власник об'єкту (власне ОСОБА_2.), а також вказівка, що об'єкт нерухомості введено в експлуатацію, а саме: будова відповідає будівельним нормам і правилам та збудована ОСОБА_2 з дотриманням проектної документації.
Вказані документи є письмовими доказами в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України і містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, судовою колегією, на підставі письмових доказів встановлено, що будівництво об'єкту здійснювалось позивачем по справі з дозволу органів місцевого самоврядування та об'єкт був введений до експлуатації, що цілком відповідає вимогам законодавства щодо будівництва нових об'єктів містобудування.
Після закінчення будівництва і до теперішнього часу позивач вільно та відкрито володів та володіє об'єктом нерухомості -здійснює господарську діяльність у приміщеннях „ІНФОРМАЦІЯ_2”, несе витрати з експлуатації та утримання майна, у зв'язку з чим судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що будівництво об'єкту здійснювалось за рахунок власних коштів Сакського споживчого товариства «Кримспоживспілка», оскільки наявними в матеріалах справи документами повністю скасовується таке твердження апелянта, яким на порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів зворотного.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до Інформаційного листа ВАСУ № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, що регулюють питання, пов'язані зі здійсненням права власності та його захистом»одним з основних критеріїв визнання законності володіння майном є джерело фінансування.
В даному випадку, фінансування саме позивачем будівельних робіт зі створення спірного об'єкту нерухомості та його витрат шодо його подальшого утримання є незаперечним.
До того ж, з усіх документів дозвільного характеру - на розміщення об'єкту торгівлі, квитанцій про сплату ринкового збору, патентів, різного роду дозволів на здійснення підприємницької діяльності та документів щодо будівництва і експлуатації ІНФОРМАЦІЯ_2, що містяться у матеріалах справи, судова колегія вбачає вказівку тільки на єдиного власника та забудовника об'єкту -позивача по справі.
Також, судова колегія зазначає, що саме позивачем були понесені витрати на розробку проектної документації, отримання технічних умов з підключення електроенергії, водовідведення, складання інвентарної справи та т. і.
Крім того, згідно з Технічним висновком (замовлення ЕН-04-384) фахівців, ДП «Кримпроектреконструкція»судовою колегією вбачається, що створена позивачем будівля „ІНФОРМАЦІЯ_2” відповідає будівельним нормам та правилам.
Згідно з вимогами Закону України «Про власність»майно, набуте в результаті господарської діяльності, є власністю господарюючого суб'єкта, до кола яких відноситься позивач відповідно до норм статті 55 Господарського кодексу України.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку про те, що за рахунок власних зусиль та за власні кошти позивачем у встановленому законом порядку було створено об'єкт нерухомості, який являє собою нову річ в розумінні статті 331 Цивільного законодавства України.
На підставі статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлене договором або законом.
В даному випадку які-небудь перешкоди для придбання позивачем права власності на спірне майно відсутні, оскільки спірне майно безпосередньо створено позивачем, що є прямою підставою для виникнення права власності на нього, а жоден з відповідачів не поніс витрат, пов'язаних з будівництвом і створенням нової речі.
Посилання апелянта на те, що об'єкти Центрального ринку є неподільною частиною майна Сакського районного споживчого товариства та не можуть бути відокремлені від ринку у самостійний об'єкт, також не приймаються судом до уваги, у зв'язку з наступним.
Згідно зі статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст.181 ЦК України).
В свою чергу, відповідно до статті 183 Цивільного кодексу України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Судова колегія вважає за можливе визнати право власності на ІНФОРМАЦІЯ_2 окремо від об'єктів, що належать на праві власності відповідачу (Центральний ринок) у зв'язку з тим, що відповідно до інвентарної справи на об'єкт нерухомості, що видана Євпаторійським МБРТІ, ІНФОРМАЦІЯ_2 з навісом літ. «Э-Э1»знаходиться на відстані від інших об'єктів нерухомості, що розташовані на ринку, ІНФОРМАЦІЯ_2 з навісом також не пов'язана загальними стінами та приміщеннями з іншими будовами, має окремий вхід-вихід, що у сукупності свідчить про можливість визнання права власності на спірний об'єкт без спричинення шкоди іншим об'єктам ринку.
При цьому, визнання права власності за позивачем на ІНФОРМАЦІЯ_2 не змінює цільового призначення інших об'єктів, що належать відповідачу та розташовані на території ринку.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 „Про затвердження тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” реєстрації підлягає право власності лише на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також будови, не пов'язані фундаментом із землею; інвентаризації та реєстрації підлягають об'єкти, що мають ознаки капітальної будови.
Євпаторійським МБРТІ проведена технічна інвентаризація об'єкта, внаслідок чого позивачу були видані інвентаризаційні дані на будову - інвентарна справа БТІ, відповідно до якої об'єкт має наступні технічні характеристики: ІНФОРМАЦІЯ_2 з навісом, літ. «Э-Э1», що розташована у м. Саки, вул. АДРЕСА_2, що складається: літ. «Э»- ІНФОРМАЦІЯ_2, площею забудови 36,6 кв.м., загальною площею 25,2 кв.м.; літ. «Э1»- навіс, площею забудови 21,4 кв.м.
За таких обставин, той факт, що спірне майно є об'єктом нерухомості в розумінні чинного законодавства, підтверджується безпосередньо Євпаторійськім МБРТІ, оскільки в інвентарній справі в розділі «Опис конструктивних елементів будов і визначення зносу»вказано, що об'єкт має фундамент, кам'яні стіни, підлоги на цементному стягуванні, водопровід, каналізацію, електрифіковані -тобто, майно неможливо відділити від земельної ділянки без спричинення шкоди.
Крім того, капітальність будови підтверджується також Звітом відділу експертної оцінки та консалтінгу ЄМБРТІ про оцінку вартості майна, згідно з яким вартість об'єкта нерухомості (ІНФОРМАЦІЯ_2) - складає 44170 грн.
Також, судова колегія вважає, що заперечення апелянта з посиланням на наявність в нього державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №НОМЕР_2 в якому вказано, що Сакскьке районне споживче товариство є власником земельної ділянки площею 1,1559 га по вул. АДРЕСА_3 у м. Саки для обслуговування Центрального ринку, не є перешкодою для визнання права власності на спірне майно за позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення позивачем будівництва об'єкту, земельна ділянка по вул. АДРЕСА_3 у м. Саки (Центральний ринок) перебувала у власності територіальної громади м. Саки та перейшла у власність Сакського районного споживчого товариства «Кримспоживспілка»на підставі рішення Сакської міської ради від 30.07.2003 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Сакському районному споживчому товариству «Кримспоживспілка»після повної сплати вартості земельної ділянки та отримання відповідачем державного акту на право власності на земельну ділянку у 2006 році (державний акт серія ЯБ №НОМЕР_2) -тобто, значно пізніше закінчення позивачем робіт щодо будівництва та моменту створення об'єкту нерухомості.
При цьому, як вже було встановлено раніше, будівництво та створення спірного об'єкту здійснювалось позивачем за наявності всіх необхідних дозволів та згоди на будівництво як збоку власника земельної ділянки на той час -Сакської міської ради, так і збоку власника центрального ринку в особі власного підприємства апелянта - Госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування Сакського споживчого товариства «Кримспоживспілка».
Як під час будівництва та створення об'єкту нерухомості, так і в подальшому при використанні його позивачем, будь-які претензії чи зауваження з боку відповідачів з даних питань були відсутні -позивач відкрито, вільно і на свій розсуд здійснював користування та володіння спірним майном для реалізації цілей та завдань своєї господарської діяльності.
До того ж, на думку судової колегії, зі змісту статті 120 Земельного кодексу України випливає, що визнання за позивачем права власності на спірне майно ніяким чином не порушує права власника земельної ділянки, оскільки не тільки не виключає, але й прямо передбачає можливість врегулювання взаємних прав та обов'язків сторін щодо використання земельної ділянки під об'єктом нерухомості шляхом укладення договору оренди цієї земельної ділянки.
Більш того, розміщення на території ринку стаціонарного об'єкту торгівлі, що належить на праві власності іншій особі, аніж власнику земельної ділянки наданої для розміщення та обслуговування ринку, не суперечить діючому законодавству, оскільки на підставі п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. N 57/188/84/105, під ринком розуміється не сукупність належних власнику ринка об'єктів нерухомого майна, а саме суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Отже, судова колегія вважає, що здійснення позивачем правомочностей власника щодо спірного об'єкту нерухомості не тягне перешкод для власника земельної ділянки та створеного ним суб'єкта господарювання ( центрального ринку) в частині реалізації повноважень власника землі та надання послуг за функціональними обов'язками.
Згідно зі статтею 48 Закону України „Про власність” власник має право вимагати усунення будь-яких порушень свого права, а на підставі пункту 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі статтею 134 Господарського кодексу України право власності є основним майновим правом у сфері господарювання і суб'єкт господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність на основі права власності на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Згідно з частиною 1 статті 139 Господарського кодексу України майном в даному кодексі визначається сукупність речей і інших цінностей, які мають вартісне значення, проводяться або використовуються в діяльності суб'єктів господарювання.
У відповідності з частиною 1 статті 320 Господарського кодексу України і частиною 1 статті 6 Закону України "Про власність», власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, окрім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку про те, що позивач відповідно до закону створив та використовує своє майно - ІНФОРМАЦІЯ_2 для здійснення господарської діяльності, і це майно за своєю суттю, є сукупністю речей, має вартісне значення, а отже, цілком обґрунтовано використовуються в діяльності суб'єкта господарювання - позивача по справі.
Таким чином, зважаючи на те, що спірне майно безпосередньо створено та тривалий час використовується позивачем з метою реалізації своїх цілей та завдань, враховуючи, що при здійсненні будівництва не порушені права відповідачів по справи, а також приймаючи до уваги ту обставину, що будівництво здійснювалось з дозволу та з відома відповідачів по справі -органів місцевого самоврядування та Сакського районного споживчого товариства «Кримспоживспілка», судова колегія вважає, що судове рішення господарського суду першої інстанції ухвалено відповідно до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2006 у справі № 2-29/7785-2006 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Сакського Районного споживчого товариства залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Г.К. Прокопанич
Н.П. Горошко