СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 вересня 2006 року | Справа № 2-5/8044-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Горошко Н.П.
Борисової Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача: Кашлєв П.В., дов. № 25 від 22.02.2006
відповідача: Сітніков А.В., дов. № 3 від 01.08.2006
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Руслана-2" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П. ) від 15.06.2006. у справі № 2-5/8044-2006
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації
(вул. Знаменка, 19,Москва,119160)
в особі 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Горького (Італійська), 17,Феодосія,98100)
до приватного підприємства "Фірма "Руслана-2"
(вул. Горького (Італійська), 25,Феодосія,98100)
про повернення орендованого нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2006 позов Міністерства оборони Російської Федерації задоволено.
Відповідач зобов'язаний усунути перешкоди в користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями в будівлі № 33, загальною площею 154,87 кв.м. у військовому містечку № 64.
Не погодившись з зазначеним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15.06.2006, як прийняте з порушенням норм процесуального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на порушення статті 396 Цивільного кодексу України, оскільки суд, задовольняючи позов про повернення орендованого майна, не з’ясував питання чи мав позивач право вимагати усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, яке належить іншій особі. Крім того, на думку відповідача, спірний договір оренди, в силу положень статті 764 Цивільного кодексу України, повинен вважатися продовженим, так як з січня 2006 року позивач з відповідними вимогами про звільнення орендних приміщень до відповідача не звертався.
Від заявника апеляційної скарги в судовому засіданні поступило клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке мотивовано тим, що приватним підприємством "Фірма "Руслана-2" подано позов до Міністерства оборони Російської Федерації про визнання спірного договору суборенди від 01.05.2004 недійсним. Судова колегія вважає, що дане клопотання відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскільки стороною не надані докази прийняття зазначеного позову до провадження місцевого господарського суду.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 травня 2004 року між 1998 Відділенням морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації, яке виступає від імені Міністерства оборони Російської Федерації на підставі довіреності Міністра оборони Російської Федерації та довіреності командуючого Чорноморського флоту Російської Федерації від 25.03.2004, та приватним підприємством «Фірма «Руслана-2» укладено договір суборенди № 3.(арк..с. 5-6).
Як вбачається із предмету договору (п. 1.1 ), орендодавець (позивач) передає, а оре ндар (відповідач) приймає в термінове платне користування майно - вбудовані нежитлові приміщення, площею 154,87 кв.м, які розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Горького, 25, для використання вбудованого нежилого приміщення у будівлі № 33, загальною площею 154,87 кв.м, під розміщення службових приміщень у військовому містечку № 64, яке знаходить ся на балансі 1998 Відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (арк.с.5-6 ).
Згідно пункту 10.1 договору строк дії договору визначений до 01 травня 2004року.
05 ли стопада 2004 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 1 від 01.05.2004, у від повідності до якої, строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2005 року (арк.с. 7).
Пунктом 10.5 договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку оренди. У разі припинення договору майно орендарем повертається орендодавцю ( балансоутримувачу) (пункт 2.5 договору).
Листами від 11.10.2005 за № 1403, від 31.10.2005 за № 1503, від 08.12.2005 за № 1697 позивач звернувся до орендаря з повідомленням про припинення договірних відно син з 31.12.2005 у зв'язку з закінченням терміну оренди та необхідністю повернути оре ндоване майно в порядку, встановленому пунктами 2.4-2.7 договору. ( арк..с. 10-12 ).
Приватне підприємство «Фірма «Руслана-2»листом за вих. № 84 від 30.12.2005 (арк.с. 16) повідомило позивача про належне виконання своїх зобов’язань за договором оренди, тому в силу пункту 10.6 і частини 1 статті 26 Закону України „Про оренду майна держаних підприємств” вважає , що він на законних підставах продовжує використання спірного майна.
19.01.2006 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 86, на підставі якої сторона вимагала від орендаря повернути орендоване майно на підставі акту технічного стану майна і акту прийому –передачі. (арк.с. 17).
Оскільки вимога позивача була залишена без уваги, Міністерство оборони Російської Федерації в особі 1998 Відділення морсь кої інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації, на підставі статей 20,147,218 Господарського кодексу України, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства «Фірма «Руслана-2»про усунення перешкод в користуванні спірним приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що строк договору суборенди закінчився 31.12.2005 (арк.с.2-3).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2006 позов Міністерства оборони Російської Федерації задоволено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Оскільки предметом спірного договору є суборенда державного майна, а також сторони в договорі передбачили, що у випадку невиконання сторонами умов договору вони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України до спірних відносин підлягають застосуванню норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (надалі –Закон).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 10.5 договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку оренди.
Згідно додатковій угоді від 05.11.2004 строк дії спірного договору закінчився 31.12.2005. ( арк.с. 7).
Відповідно до статті 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Матеріали справи свідчать про те, що орендодавець, дотримуючись вимог пункту 5.9 договору, листами від 11.10.2005 за № 1403, від 31.10.2005 за № 1503, від 08.12.2005 за № 1697 звернувся до орендаря з повідомленням про припинення договірних відно син з 31.12.2005 у зв'язку з закінченням терміну оренди.( арк..с. 10-12 ).
Оскільки після закінчення строку договору суборенди майно не було повернуто орендодавцю, висновок суду першої інстанції про те, що воно знаходилось у відповідача в незаконному володінню є обґрунтованим , у зв’язку з чим позовні вимоги про зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірними приміщеннями відповідає вимогам закону та правомірно задоволені судом.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Міністерство оборони Російської Федерації є неналежним орендодавцем, отже, і позивачем у даній справі, судова колегія не приймає до уваги з наступних підстав.
Так, укладаючи договір суборенди № 3, начальник 1998 відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації діяв від імені Міністерства оборони Російської Федерації, як юридичної особи, на підставі довіреності командуючого Чорноморським Флотом від 25.03.2004, про що вказано в преамбулі до договору.
Земельна ділянка та розташовані на ній спірний об'єкт берегової інфраструктури воєнного містечка № 64 у місті Феодосії по вулиці Горького -25, урядом України передано в оренду Російській стороні на підставі статті 1 Угоди, укладеної між Україною та Російською Федерацією про параметри розподілу Чорноморського Флоту, підписаної 28 травня 1997 року та ратифікованою Законом України від 24.03.1999 №547-ІV, (додаток № 3 до Угоди, арк.с.14-15) .
Також неспроможне посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом статті 764 Цивільного кодексу України, так як вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони регулюються спеціальним Законом, а саме, - Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.
Частиною 2 статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення терміну дії договору. Таку заява заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди. ( пункт 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/237 від 25.05.2000 „ Про деякі питання практики застосування Закону Країни „Про оренду державного та комунального майна” ).
Як встановлено судом, листами від 11.10.2005, 31.10.2005 і 08.12.2005 відповідач був повідомлений про припинення договору, отже, твердження відповідача про те, що спірний договір оренди було автоматично продовжено, є хибним. Як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, орендна плата з 2006 року орендодавцем не приймалася.
Документи, надані заявником апеляційної скарги в судовому засіданні від 19.09.2006 (арк.с. 50-51), не приймаються апеляційною інстанцією до уваги в силу частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не надав їх суду першої інстанції та не обґрунтував неможливість їх надання при розгляді позову судом першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Також судова колегія вважає, що зазначені документи не змінюють суті прийнятого рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статями 101,103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2006. у справі № 2-5/8044-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Руслана-2" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова