РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р.                                                                Справа № 5/845-10       

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Гудак А.В.  
 суддів                                                                             Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання  ЮрчукЮ.М.     

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  у приміщенні  Рівненського  апеляційного  господарського  суду  апеляційну скаргу відповідача   Публічне акціонерне товариство "Фірма "Хмельницькбуд"   на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 23.11.10 р.

у справі № 5\845-10 

позивач  Приватне підприємство "ВЛАДОГОР"

відповідач  Публічне акціонерне товариство "Фірма "Хмельницькбуд"

про стягнення боргу за договорами позики в сумі 115 000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Горбатюка  В.П.(директора ),Костючок С.Ю.( довіреність  в справі )    

відповідача -  Вороновської Н.В. ( довіреність      в справі ) 

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

02 березня 2011 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17 березня 2011 року .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23 листопада 2010 року у справі № 5/845-10 (головуючий суддя Грамчук І.В.  судді Заверуха С.В., Смаровоз М.В.)   частково задоволено позов приватного підприємства "Владогор" (м. Хмельницький) та стягнуто на його користь з „фірми "Хмельницькбуд" (м. Хмельницький) 110000 гривень основного боргу, 51760,65 гривень інфляційних втрат, 7966,46 гривень 3% річних, 3328,61 гривень витрат по сплаті за проведення судово-бухгалтерської експертизи; 1697,27 гривень витрат по оплаті державного мита  та 217,69 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, а саме в частині стягнення 5000 гривеь основного боргу, 7515,35 гривень інфляційних та 1761,54грн. - 3% річних     відмовлено.

          Не погодившись з означеним рішенням, публічне акціонерне товариство «Фірма «Хмельницькбуд» подало апеляційну скаргу, якою вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 85000 гривень основного боргу, 40540,33 інфляційних та 6200,14 гривень трьох відсотків річних прийнятим з порушенням норм матеріального права ,  а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків колегії суддів першої інстанції про те, що позивач виконав зобов'язання по на данню позики по договорам позики від 25.06.2007 р., 04.07.2007р.,13.07.2007р.,27.07.2007р.,30.07.2007р., 19.11.2007р., 20.11.2007р. та 20.12.2007р., надавши відповідачу пози ку у розмірі 115000 грн., в т.ч. і за договорами позики від 25.06.2007р. на суму 5000,00 грн., від 04.07.2007р. - 20000,00 грн., від 13.07.2007р. - 10000.00 грн., від 27.07.2007р. - 20000,00 .грн., від 30.07.2007р. - 30000,00 грн. (разом на суму 85000,00 грн.), здійснивши проплату суми позики згідно платіжних доручень: №115 від 25.0б.2007р. на суму 5000,00 грн. (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 25.06.2007р.» та доданим листом позивача №20, що дану оплату рахувати як надану позику); № 513 від 04.07.2007р. на суму 20000 грн. (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 04.07.2007р.» та доданим листом позивача №21, що дану оплату рахувати як надану позику); №171 від 13.07.2007р. на суму 10000,00грн. (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 13.07.2007р.» та доданим листом позивача №22, що дану оплату рахувати як надану позику); №180 від 27.07.2007р. на суму 20000 грн. (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 17.07.2007р.» та доданим листом позивача №26, що дану оплату рахувати як надану позику); № 181 від 30.07.2007р. на суму 30000 грн. (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 30.07.07.2007р.»).  На думку апелянта, за договорами позики від 25.06.2007р.,  04.07.2007р.,  13.07.2007р.,  27.07.2007р., 30.07.2007р. на загальну суму 85000,00 гривень позивачем кошти не перераховувались, та, відповідно до п.3.3 та 6.1 договорів позики  та ст.1046 ЦК України договори позики не є укладеними.

Також апелянт вважає помилковими посилання суду на додані до платіжних доручень листи позивача про те, що «да ні оплати рахувати як надану позику», як на доказ домовленості сторін про заміну боргу, який виник з купівлі-продажу будівельних матеріалів, на позику з огляду на відсутність : доказів направлення листів позивачем відповідачу;  відсутності  документів про зараху вання коштів в сумі 85000грн., що сплачені за будівельні матеріали, як одержану по зику, як це передбачено  ст. ст. 1053 та 1047 ЦК України.

Просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача  85000,00 гривень основного боргу, 40540,33 гривень інфляційних та 6200,14 гривень трьох відсотків річних (разом - 131740,47 грн.) скасувати та прийняте в цій частині нове рішення, яким в позові  відмовити, а в іншій частині рішення  залишити без змін.

02.03.2011 у та 12.03.2011 року публічним акціонернерним  товариством «Фірма «Хмельницькбуд» подано додаткові пояснення до апеляційної скарги  б/н та № 39 (відповідно) у яких звертає увагу на те, що відповідно до ст.1053, 1047 ЦК України,  заміна боргу позиковим зобов'язанням в разі, якщо позичальником є юридична особа, здійснюється у формі двостороннього правочину. Експертним висновком № 930 від 20.10.2010р. судово-економічної бухгалтерської експертизи не було підтверджено наявність заборгованості саме по позиці, як і не було підтверджено наявність листів про зміну призначення платежу та про зарахування коштів як позики. Додатковими поясненнями апелянт свідчить, що позивач отримавши у власність дві квартири,  намагається на сьогоднішній день повернути кошти, які  зараховані в рахунок оплати даних квартир. За даними бухгалтерського обліку позивача та відповідача, які підтверджені висновком судово-економічної бухгалтерської експертизи № 930 від 20.10.2010 року 120327,66  грн.станом на 01.01.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 120327,66 гривень та вартість виданого відповідачем векселя на суму 192274,8 гривень. Дана заборгованість  відповідача перед позивачем не є заборгованістю за позикою,  так як обліковується в ПП «Владогор» на рахунку 361 «розрахунки з відчизняними покупцями   та замовниками»  та ПАТ «Хмельницькбуд»  на  рахунку  63 «розрахунки   з постачальниками та підрядниками» ПАТ   «Хмельницькбуд».

Також на час укладення договорів позик  головою правління відповідача був Горбатюк В.П., про що свідчать його підписи на договорах та у найменуваннях сторін, та він же був керівником та засновником позивача. Обидва підприємства були зареєстровані за однією адресою. На переконання апелянта, ПП «Владогор» було створено Горбатюком В.П. для поступового заволодіння майном та грошовими коштами відповідача.

До додаткових пояснень від 02.03.2011 у та 12.03.2011 року апелянтом долучено копії простого векселя , додаткової угоди № 1 від 07.12.2007 року до договору підряду № 3 від 15.05.2006 року, акт прийому передачі векселя від 11.12.2007 року, копію свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ „Фірми "Хмельницькбуд", копію витягу від 14.03.2001 року з відомостями про позивача, копію карточки-довідки по особовому рахунку ОСОБА_1

Представником приватного підприємства «Владогор» подано заперечення на апеляційну скаргу, якими вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним. Так, договори позики відповідачем не оспорюються. Заборгованість відповідача за договорами позики об»єктивно підтверджується актами звіряння розрахунків від 01.01.2010 року у розмірі 334086,46 гривень та висновком судово-економічної бухгалтерської експертизи № 930 від 20.10.2010 року, яка призначалася судом за клопотанням позивача.

Первісні зобов’язання відповідача перед ПП „Влодогор" виникли в зв’язку із проведенням розрахунків згідно договорів купівлі-продажу за придбані будівельні матеріали на потреби відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями та,в подальшому, замінені на боргові зобов»язання, в підтвердження чого на підставі ст..1053 ЦК України укладені договори позики.

Відповідно до ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням. Відповідачем не виконані зобов»язання про повернення коштів за договорами позики, а тому суд обґрунтовано стягнув заборгованість, інфляційні втрати та три відсотки річних.

          Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          У судовому засіданні апеляційного  господарського суду представник публічного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що викладені у скарзі та додаткових поясненнях до апеляції. Просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ПП «Владогор»  85000,00 гривень основного боргу, 40540,33 гривень інфляційних та 6200,14 гривень трьох відсотків річних скасувати та прийняте в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

          В ході апеляційного перегляду справи представник ПП «Владогор» проти апеляційної скарги заперечував. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм  процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

20 грудня 2007 року, 20 листопада 2007 року,19 листопада 2007 року між приватним підприємством «Владогор» та  ВАТ «Фірма «Хмельницькбуд» укладено договори позики, на виконання яких позивач перерахував відповідачу платіжними дорученнями № 228 від 20.12.2007 року, № 222 від 20.11.2007 року та № 221 від 19.11.2007 року кошти у розмірі 5000 гривень, 5000 гривень та 20000 гривень (відповідно), а всього 30000 гривень ( а.с.8-13).

Платіжними дорученнями : №115 від 25.06.2007р. на суму 5000,00 гривень (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 25.06.2007р.), № 513 від 04.07.2007р. на суму 20000 гривень (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 04.07.2007р.),  №171 від 13.07.2007р. на суму 10000 гривень (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 13.07.2007р.), №180 від 27.07.2007р. на суму 20000 гривень (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 17.07.2007р.), № 181 від 30.07.2007р. на суму 30000 гривень (із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали згідно рах. від 30.07.07.2007р.») приватне підприємство «Владогор» перерахувало ВАТ «Фірмі «Хмельницькбуд» грошові кошти на загальну суму 85000 гривень ( а.с.14,17, 20,22,25).

Отримання означених коштів відповідачем, як в ході судового розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи, не заперечувалося та не спростовано.

          Поряд з тим,  25.06.2007 року, 04.07.2007 року, 13.07.2007 року, 27.07.2007 року, 30.07.2007 року між приватним підприємством «Владогор» та ВАТ «Фірма «Хмельницькбуд» укладено договори позики, за умовами яких позивач зобов»язувався надати відповідачу позики на суму 5000 гривень, 20000 гривень, 10000 гривень, 20000 гривень, 30000 гривень ( а.с.24,19,27,16,21).

          Листами №20, 21,22,26 позивач повідомляв відповідача про зарахування коштів, перерахованих  за будівельні матеріали, як позики.

Відповідно до статті 655 ЦК України  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Консенсуальна природа договору про новацію тягне за собою наслідки, за якими кредитор не вправі вимагати виконання первісного зобов’язання навіть тоді, коли особа, яка є боржником за договором про новацію боргу, не виконує умови цього договору, так як первісне зобов’язання припинилося.

Отже, одним із способів припинення зобов’язання за домовленістю сторін є новація зобов’язання або заміна первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами. При цьому новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов’язання та щодо умов нового зобов’язання;  припинення всіх додаткових зобов’язань; виникнення між тими ж особами нового зобов’язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Згідно зі ст. 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути змінений позиковим зобов’язанням. Заміна боргу позиковим зобов’язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

При цьому статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачена письмова форма договору позики у випадках, коли позикодавцем є юридична особа.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України, під  договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних прав та обов’язків.

Сторони вільні в укладені договору  та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

Також, висновком № 930 від 20.10.2010р. судово-економічної бухгалтерської експертизи  додатково підтверджується заборгованість ПАТ фірми „Хмельницькбуд" по взаєморозрахунках перед ПП „Владогор"  у розмірі 120327,66 гривень (а.с.98-103).

Поряд з тим, всупереч статті 33 ГПК України відповідачем не надано доказів, які б свідчили про передачу ним позивачу будівельних матеріалів, оплата яких здійснена означеними платіжними дорученнями.

На переконання колегії апеляційного господарського суду, укладаючи  договори позики 25.06.2007 року, 04.07.2007 року, 13.07.2007 року, 27.07.2007 року, 30.07.2007 року сторони змінили одне зобов’язання ( купівлю – продаж будівельних матеріалів)  іншим зобов’язанням, яке має інший предмет, тобто здійснили новацію у розумінні   ст. 604 Цивільного кодексу України, в зв’язку з чим з моменту підписання договорів позики 25.06.2007 року, 04.07.2007 року, 13.07.2007 року, 27.07.2007 року, 30.07.2007 року, первісні зобов’язання  по купівлі-продажу будівельних матеріалів, оплата по яких здійснена на підставі : №115 від 25.06.2007року, № 513 від 04.07.2007року, №171 від 13.07.2007року, №180 від 27.07.2007 року, № 181 від 30.07.2007 року, припинилися.

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 договорів позики від 25.06.2007р., 04.07.2007р., 13.07.2007р., 27.07.2007р., 30.07.2007р., 19.11.2007р., 20.11.2007р., 20.12.2007р., договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту передання позики відповідачу. У відповідності до пункту 5.1  договорів, позичальник зобов’язується протягом 5 календарних днів повернути позикодавцю позику. Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Позика вважається поверненою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на його поточний рахунок (п.п. 5.2, 5.3 вищезазначених договорів).

Згідно платіжного доручення № 747 від 27 листопада 2007 року  відповідач перерахував позивачу 30000 грн.

Суд першої інстанції вірно  встановив  ,що  відповідно до договору позики   від 20 листопада 2007 року   позивач надав відповідачу позику лише у розмірі 5000 грн.,а тому  вірно  врахував  сплату 5000 грн. згідно означеного платіжного  доручення ,як поверення  позики згідно даного договору.

Таким чином, апеляційний суд повністю  погоджується із висновком місцевого господарського суду по часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача основної суми боргу за договорами позики у розмірі 110000 гривень.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України,  що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунтами 4.1. та 6.1 вищезазначених договорів, позики позивач та відповідач визначили строки, на які надається позика -1 місяць та  погодили строки повернення позикових коштів -25.07.2007 року, 04.12.2007 року, 13.08.2007 року, 27.12.2007 року, 30.12.2007року, 19.12.2007 року, 20.12.2007 року та 20.01.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Апеляційний  суд вважає правильними розрахунки суду першої інстанції інфляційних втрат та трьох відсотків річних  та обґрунтованим задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 51760,65 грн. - інфляційних та 7966,46 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов»язання.

Апеляційний господарський суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги про те, спірна заборгованість  відповідача перед позивачем не є заборгованістю за позикою так як обліковується в ПП «Владогор» на рахунку 361 «розрахунки з відчизняними покупцями   та замовниками»  та ПАТ «Хмельницькбуд»  на  рахунку  63 «розрахунки   з постачальниками та підрядниками» ПАТ   «Хмельницькбуд».

Відповідно до преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року ( з змінами та доповненнями) передбачено, що план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій взагалі не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини, пов'язані з наданням чи ненаданням позивачем позик відповідачеві.

Разом з тим, норми Цивільного та Господарського кодексів України не містять застережень, які б звільніли сторону від обов'язку оплатити отриманий товар, повернути отриману позику тощо у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами та невірним відображенням господарський операцій у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє дані доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та помилкові.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги не міститься обґрунтування неможливості подання апелянтом додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а тому такі додаткові докази (копія простого векселя , додаткова угода № 1 від 07.12.2007 року до договору підряду № 3 від 15.05.2006 року, акт прийому передачі векселя від 11.12.2007 року, копія свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ „Фірми "Хмельницькбуд", копія витягу від 14.03.2001 року з відомостями про позивача) апеляційним господарським судом не приймаються та не розглядаються.

При цьому   враховується ,що представник відповідача приймав участь  в  засіданнях суду першої інстанції і  клопотань  про долучення доказів  не заявляв.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції  в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги публічне акціонерне товариство «Фірма «Хмельницькбуд» та скасування чи зміни рішення господарського  суду Хмельницької області від 23 листопада 2010 року у справі № 5/845-10.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення  господарського  суду  Хмельницької області   від 23.11.2010 року у справі № 5/845-10  залишити без змін,а апеляційну скаргу  відповідача    публічного акціонерного товариства " Фірма Хмельницькбуд"  без задоволення.  

Постанова набирає  законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Гудак А.В.  

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.