Справа № 2 –35/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року                                                                                 Цюрупинським районний суд                 

                                                                                                                    Херсонської області

у складі:

головуючого судді                                                                                     Яценко О.М.

при секретарі                                                                                       Брустман О.М.

за участю позивача                                                                                    ОСОБА_1

за участю представника позивача                                                            ОСОБА_2                                                                                                                   

за участю представника відповідача                                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Цюрупинськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення  боргу за договором позики, зазначивши, що 10 вересня 2009 року між ним та гр. ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач зобов’язується надати відповідачу позику, а відповідач її повернути до 10 грудня 2009 року. Сума позики складає 2720,00 (дві тисячі сімсот двадцять доларів 00 центів) доларів США, що є еквівалентом 24480,00 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) гривень. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою відповідача від 10 вересня 2009 року. Забезпеченням виконання зобов’язання передбачено п. 6.1. договору, а саме: у разі невиконання «позичальником»умов вказаного договору позики, сума боргу буде звертатися на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6525010100:01:205:0011. У зв’язку з тим, що до 15 грудня 2009 грудня грошові кошти не були повернуті позивач просить стягнути з відповідача на його користь за договором позики борг у сумі 24480 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) а також витрати на сплату державного мита та ІТЗ, що разом складає 368,48 (триста шістдесят вісім) гривень 48 коп.

            19.04.2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, зазначивши, що в серпні 2009 року вона запросила до себе жити онука свого двоюрідного брата ОСОБА_5. За час проживання ОСОБА_5 дізнався, що у неї є державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0661 га по АДРЕСА_1. 10.09.2009 року до ОСОБА_5 прийшли ОСОБА_1 та хлопець на прізвище Гаврилов. В присутності неї вони почали розмову за гроші, ОСОБА_1 сказав, що може позичити ОСОБА_5 гроші строком на три місяці. Як пізніше вона зрозуміла, кошти ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 під гарантію державного акту на право власності на землю. Цього ж дня ОСОБА_5 умовив її передати державний акт на землю ОСОБА_1 та написати розписку про отримання грошей від ОСОБА_1 Діями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вона була заведена в оману. Тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, а її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі –визнати договір позики укладений між нею та ОСОБА_1 10.09.2009 року недійсним, зобов’язати ОСОБА_1 надати до суду державний акт на право власності на землю 1-ХС № 041696, виданий на її ім’я  та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі.

          В судовому засіданні позивач по первинному позову, відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі, позовні вимоги по зустрічному позову не визнав, та пояснив, що 10.09.2009 року між ним і ОСОБА_4 укладений договір позики №1 від 10.09.2009 року, згідно якого ОСОБА_4 до 10 грудня 2009 року повинна повернути 2720 доларів США, що є еквівалентом 24480 грн. Те, що ОСОБА_4 отримала гроші від нього підтверджується розпискою від 10.09.2009 року, написаною особисто відповідачем. Забезпеченням виконання зобов’язання передбачено п.6.1. Договору, а саме у разі невиконання «Позичальником»умов вказаного договору позики, сума боргу буде звертатися на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В оговорений строк ОСОБА_4 гроші не повернула, він звернувся до неї з претензією, щодо виконання умов договору. Однак ОСОБА_4 усно відмовила повертати гроші і запропонувала переоформити земельну ділянку, згідно договору, але державний акт на землю потребував заміни. ОСОБА_4 видала нотаріально завірену довіреність на ОСОБА_6 на отримання нового державного акту на земельну ділянку. Але коли державний акт на земельну ділянку було виготовлено, проведено всі платежі, пов’язані з отриманням нового державного акту, ОСОБА_4 відмінила довіреність на ОСОБА_6 та особисто сама отримала державний акт на землю, але й повертати гроші відмовилась. На сьогодні ОСОБА_4 кошти не повернула, ніяких виплат на погашення заборгованості не зробила. Тому вважає зустрічний позов безпідставним та просить суд задовольнити його позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_4 на його користь борг за договором позики в сумі 24480 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ в сумі 368 грн. 48 коп.

          Представник позивача ОСОБА_2  суду пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує і просить їх задовольнити в повному обсязі, позовні вимоги по зустрічному позову не визнає.              

          Відповідач по первинному позову, позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 заявлені до неї позовні вимоги не визнала, свої позовні вимоги до ОСОБА_1 підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі, суду пояснила, що грошей від ОСОБА_1 вона не потребувала та не отримувала, його самого бачила вперше. Діями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вона була заведена в оману, в якій кожен із них мав свій зиск. ОСОБА_5 отримав гроші, а ОСОБА_1 гарантії їх повернення за її рахунок. В грудні 2009 року на вимогу ОСОБА_1 вона надала довіреність на внесення змін до державного акту на право власності на землю, яку скасувала в березні 2010 року. Тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, а її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі –визнати договір позики укладений між нею та ОСОБА_1 10.09.2009 року недійсним, зобов’язати ОСОБА_1 надати до суду державний акт на право власності на землю 1-ХС № 041696 виданий на її їм'я, та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі.

          Представник відповідача по первинному позову ОСОБА_3 суду пояснив, що він повністю підтримую позовні вимоги ОСОБА_4 по зустрічному позову до ОСОБА_1 і вважає, їх такими які підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 вважає безпідставними та не підлягаючими задоволенню, а також заявив клопотання про призначення по справі судово –психологічної експертизи, на вирішення якої поставити запитання: як за особливостями свого психологічного стану та особливостей віку, укладу життя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 усвідомлювала своє волевиявлення при укладенні 10.09.2009 року договору позики з ОСОБА_1 на 24480 грн.

          Третя особа на стороні відповідача по зустрічному позову ОСОБА_5 суду пояснив,що

позовні вимоги ОСОБА_4 не визнає, вважає їх безпідставними. ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою його діда, так як вона проживала одна, він оселився у неї в будинку. ОСОБА_4 попросила його знайти кредитора, щоб зайняти гроші. Він привів ОСОБА_1, який зайняв гроші ОСОБА_4 про що уклали договір. Він гроші не отримував, гроші отримала ОСОБА_4, а під гарантії надала свій державний акт на право власності на землю.

          Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_4 були потрібні гроші, про це він дізнався від ОСОБА_5 В момент укладення угоди він був присутній як свідок. Гроші ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 в руки. ОСОБА_4 сказала, що гроші потрібні їй та ОСОБА_5 і що розрахунки вони будуть вести з ОСОБА_1 разом. Коли підійшов строк сплати за договором позики він приїхав разом з ОСОБА_1 до ОСОБА_4, вона сказала, що грошей у неї немає, беріть землю. ОСОБА_4 видала на нього доручення на отримання державного акту на право власності на землю на її ім'я. Дійсно, він звертався до філії на переоформлення державного акту, сплачував витрати, а коли прийшов час отримувати державний акт, ОСОБА_4 сказала, що вона їх не знає.

          Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона запропонувала ОСОБА_4, щоб у неї пожив її онук ОСОБА_5, та допоміг по господарству. ОСОБА_4 погодилася. У ОСОБА_4 в будинку було скопище бомжів, наркоманів, та осіб, що відсиділи в тюрмі, тому вона забрала ОСОБА_5 від неї. Вважає, що ОСОБА_4 навмисне розповідає, що позичила гроші для ОСОБА_5, вона позичила їх для себе, а коли витратила і треба було віддавати, почала на її онука наводити наклеп. У ОСОБА_4 ніколи не було грошей, вона отримувала пенсію і всю відразу тратила, а потім ходила і позичала гроші та бідкалась.

          Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_4 є його двоюрідною сестрою. Він має проблеми з зором та збирав гроші на операцію. Операцію по зору він сплатив за свої кошти 1000 грн. Ті кошти, яких не вистачало, 500 грн., його рідна сестра позичила у своєї приятельки ОСОБА_9  

 Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків оцінивши у сукупності добуті та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним слід відмовити за необґрунтованістю. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики вважає, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 10 вересня 2009 року між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу позику, а відповідач зобов’язався її повернути до 10 грудня 2009 року. Сума позики складає 2720,00 (дві тисячі сімсот двадцять доларів 00 центів) доларів США, що є еквівалентом 24480,00 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) гривень.

             Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

          З матеріалів справи вбачається, що договір позики був укладений в письмові формі між позивачем та відповідачем –ОСОБА_4, що є дотриманням вимоги ст.1047 Цивільного кодексу України.

За умовами договору позики, відповідач зобов’язалась повернути зазначений борг до 10 грудня 2009 року. Однак, в порушення умов договору, в зазначений строк кошти не повернула. Даний факт відповідачем ОСОБА_4 не заперечується та визнається, що також підтверджується поясненнями свідків.

          Згідно висновку експертизи № 4 експерта –психолога ОСОБА_10 від 26 липня 2010 року за особливостями свого психологічного стану та особливостей віку, укладу життя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, усвідомлювала своє волевиявлення при укладанні 10.09.2009 року договору позики з ОСОБА_1 на двадцять чотири тисячі вісімдесят гривень, як позику своєму онукові ОСОБА_11.

          Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином

Таким чином, оцінивши у сукупності добуті та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем надано достатньо доказів щодо існування з відповідачами боргових зобов’язань. Задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача ОСОБА_4 заборгованість по договору позики в еквіваленті –гривні в сумі 24480 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), оскільки це передбачено умовами договору та дозволяється ст.524 Цивільного кодексу України.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити за необґрунтованістю

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ, що разом складає 368,48 (триста шістдесят вісім) гривень 48 коп.

Стягнути з відповідача витрати по проведенню судово-психологічної експертизи в сумі 469,50 грн. (чотириста шістдесят дев’ять гривень)50 коп.

              Керуючись ст.ст.524, 625, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.212-215 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 24480 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок,  витрати по сплаті державного мита в сумі 244.48 гривень та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього –24,844.48 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати по проведенню судово-психологічної експертизи в сумі 469,50 (чотириста шістдесят дев’ять гривень)50 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним –відмовити за необгрунтованістю.

          Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його проголошення  шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд Херсонської області.         

Суддя                                                                                                                             О.М.Яценко