Справа №  2-35/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року  Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді: Хоменко Л. В.,

при секретарі Халимон Т.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду   в м. Чернігові справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5   про визнання будинку спільною сумісною власністю,

                                                      В С Т А Н О В И В:

            Позивач  звернувся до суду з позовом,  у якому просить визнати будинок АДРЕСА_1 та області майном, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_5 відповідно до ч.3 ст. 368 ЦПК України. Вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка за вказаною вище адресою була надана для забудови ОСОБА_5, вона ж вважається забудовником, однак фактично всі будівельні роботи виконувались позивачем та ОСОБА_1 в період їх шлюбу, тому просить визнати зазначений будинок спільною сумісною власністю.          

          У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.  Зазначив, що  земельна ділянка для забудови будинку виділялась ОСОБА_5, однак всі будівельні роботи велись за спільні кошти їх сім’ї та спільними зусиллями, він особисто рив фундамент, заготовляв ліс, розпилював його на пилорамі, фактично всі будівельні роботи по будинку виконувались за його участі. У будівництві також допомагали  його родичі та родичі дружини, друзі, колеги по роботі, а батьки, як з його сторони, так і зі сторони дружини, допомагали ще й грошима.

          Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні, вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та зазначила, що будинок підлягає визнанню спільною сумісною власністю, оскільки придбаний за спільні кошти сім’ї, а бабусі дружини надавалась земельна ділянка під забудову.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала та суду стверджувала, що будинок будували для її бабусі. В основному в будівництві приймали участь її батько та брат. Не заперечувала, що відповідач вносив фізичний вклад у будівництво будинку, однак категорично заперечувала вкладення ним грошей. Кошти надавали її батьки та  бабуся, яка отримувала пенсію та мала деякі заощадження. Не заперечувала, що будинок обкладали кирпичем свідки та позивач.

Представник відповідачки ОСОБА_3 вважав, що позов не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог. Зазначив, що земельна ділянка бабусі надавалась під забудову, як потерпілій від ЧАЕС. Просив до вимог позивача застосувати строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши  матеріали справи, вважає, що позов  підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 1986 року( а.с. 8), шлюб між ними  розірвано 21 січня 2011 року.

30 червня 2004 року  ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку в с. Ст. Білоус по вул. Слов’янській, 12  площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення 12 сесії 24 скликання Старобілоуської сільської ради від 30.06.2004 року  ( а.с. 47)

Спірний житловий будинок прийнятий в експлуатацію 25 лютого 2009  року ( а.с.50). та на ОСОБА_5 видано свідоцтво  на житловий будинок в цілому у АДРЕСА_1 на підставі рішення Старобілоуської сільської ради Чернігівського району № 21 від 25 лютого 2009 року( а.с. 55). На час розгляду справи  9/50 спірного будинку зареєстровано за ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності від 31.07.2009 року, а 41/50 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14.08.2009 року(а.с. 34  ).

Таким чином, спірний будинок  придбаний в період дії  ЦК України 2004 року та СК України 2004 року, тому спірні правовідносини повинні  розглядатися відповідно до зазначених кодексів та  Закону України „Про власність”. Відповідно до частини четвертої  прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно довідки Старобілоуської сільської ради Чернігівського району № 969 від 23.06.2010 року в с. Ст. Білоус по вул. Слов’янській, 12 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_1.( а.с.9). Виходячи з положень ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої   сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, вони складали одну сім’ю.

Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Це положення також знайшло відображення  в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”.

          Згідно зі ст. 16 та 17 ЗУ «Про власність»таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям у період шлюбу –жилий будинок у зв’язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім’ї –жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

З показів свідків  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, допитаних у судовому засіданні вбачається,  що   будівництво спірного будинку велось, як за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_1,  так і ОСОБА_5 До свідчень ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13  в тій частині, що позивач ОСОБА_1 не приймав участі у будівництві спірного будинку суд відноситься критично, оскільки це спростовано показами самої відповідачки ОСОБА_1, яка визнала, що позивач вносив фізичний вклад у будівництво будинку, а також приймав участь в обкладенні його цеглою.  

З експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку вбачається, що станом на 19.12.1994 року були побудовані котельня, кухня, вітальня, три житлові кімнати, санвузол, а відповідно до змін, внесених 24.06.09 року, добудованими значаться коридор, тамбур, коридор, кладова.( а.с.41). За таких обставин твердження позивача, що він за свої кошти придбавав цеглу у 2002 -2003 році, що відображено в накладних на а.с. 20-24, на будівництво  прибудови, заслуговують на увагу.

Розписку ОСОБА_15 від 12.12.2010 року суд не приймає до уваги, оскільки вона  не є документом, що підтверджує перехід права власності на житловий будинок.  

Таким чином, судом встановлено, що спірний житловий будинок будувався за спільні кошти та спільними зусиллями ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які складали одну сім’ю, письмової угоди, яка б встановлювала інше суду не надано, тому спірний будинок є їх спільною сумісною власності і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” у тих випадках, коли правовстановлюючі документи на майно, придбане кількома особами з метою створення спільної власності, оформлені на одного з них і вони користувались цим майном, строк позовної давності для вимог про право на майно учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі, обчислюється   відповідно до ст. 76 ЦК України з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись, що його право на це майно оспорюються, а не з часу оформлення угоди на придбання майна.

          Судовий збір та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, сплачені позивачем при зверненні до суду, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають  відшкодуванню відповідачами на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 15-1, 30, 62, 202, 202-1, 203, 209 ЦПК України, ст. ст.  368 ЦК України, ст.ст. 13, ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність»,  суд,-

                                                               В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги задовольнити.  

           Визнати будинок АДРЕСА_1 та області спільною сумісною власністю ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 по 910 грн.. в рахунок сплаченого судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення у той же строк з моменту отримання ними копії рішення суду.

Суддя                                                                                  Л. В. Хоменко