Справа № 2-20/11                                                              

  РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     15 лютого 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:          

головуючого судді   Масалигіної Н.С.

при секретарі            Пацера  А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, та СГРФО Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою площею, та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

     06.03.2007 року Республіканське підприємство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» звернулось з позовними вимогами до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею.

    Ухвалою попереднього судового засідання від 18.09.2009 року, була замінена назва позивача по справі з Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» на його правонаступника - ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», та уточнені вимоги у частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку.      

     24.01.2011 року за клопотанням представника позивача до участі у справі залучені треті особи - територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, СГРФО Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, уточнена назва третьої особи – КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, та прізвище відповідача ОСОБА_2, у зв’язку із реєстрацією шлюбу і зміну прізвища на ОСОБА_2 (а.с.141-142).

    Позов вмотивований тим, що рішенням суду відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були виселені з наданої їм раніше квартири АДРЕСА_2. У зв’язку з тим, що вони не бажають добровільно виконати рішення суду, державним виконавцем було проведено примусове виселення. Однак, відповідачі, які на теперішній час фактично проживають в АДРЕСА_1, наданої їм в порядку поліпшення житлових умов, перебувають зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2, що позбавляє позивача, як розпорядника цього житла використовувати його за призначенням.

    В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

    Представник третьої особи -  територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради  - Проніна О.І., яка діє на підставі довіреності, не заперечувала  проти позову, надала суду письмові пояснення стосовно викладених вимог (а.с.128-129).

    Відповідачі ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, не надали суду будь-яких заперечень стосовно позову або клопотань щодо відкладення розгляду справи. При цьому суд належним чином у порядку ст.74 ЦПК України повідомляв їх про час та місце розгляду справи. Судова повістка направлялась за адресою фактичного місця проживання, вказаною у позові, і відповідно до поштового повідомлення, виклик до суду отриманий відповідачами особисто (а.с.114,126).

    Представник третьої особи - СГРФО Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с.123).

    Представник третьої особи - КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належно, про причини неявки суд не сповістив (а.с.127).

    Зі згоди учасників процесу, які з’явилися до судового засідання суд ухвалив розглядати справу за відсутністю осіб, які не з’явились.

    Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала викладені вимоги, враховуючи надані пояснення представника Сімферопольської міської ради, вивчивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини по справі, які підтверджені наданими письмовими доказами в їх сукупності, дослідивши цивільну справу № 2-424/10, суд вважає позов частково обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню, виходячи з наступного.

   Завданням цивільного судочинства, на підставі статті 1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.  

    Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    На підставі частини 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Виконавчий комітет Симферопольської міської ради, відповідно до свідоцтва про право власності, є власником будинку АДРЕСА_2 (а.спр. 140).

    22.02.2001 року між ДМА «Сімферополь» і виконавчим комітетом Залізничного району м.Сімферополя був укладений договір «Про передачу відомчого житлового фонду, що належить ДМА «Сімферополь», згідно якого аеропорт передає, а виконком Залізничного району приймає в комунальну власність 15 жилих будинків, у тому числі і будинок АДРЕСА_2 (а.с.132).

    Згідно пункту 14 цього договору ДМА «Сімферополь» залишає за собою право на 25 квартир у будинку №9 по вул.Мальченко для використання їх як малосімейного гуртожитку.

    22.05.2001 року виконком Залізничної районної ради м.Сімферополя рішенням № 116 прийняв у комунальну власність житловий фонд ДМА «Сімферополь», зобов’язавши аеропорт забезпечити виконання умов договору від 22.02.2001 року, а ЖЄО Залізничного району м.Сімферополя – прийняти 15 будинковолодінь на баланс (а.с.131).

    Після передачі житлового фонду в комунальну власність ДМА «Сімферополь» 04.06.2001 року уклав договір з ЖЄО Залізничного району м.Сімферополь про сумісну експлуатацію 25 квартир у будинку АДРЕСА_2, відповідно до якого при зміні статуту цих квартир ДМА «Сімферополь» залишає за собою право на повторне заселення цих квартир, після чого вони переходять у комунальну власність (а.с.136).

    Зазначені договори нікім не оспорені та не визнані недійсними.

    Отже, житловий фонд ДМА «Сімферополь» зареєстрований як власність територіальної громади на підставі умов договору від 22.02.2001 року та 22.05.2001 року, за умовами яких ДМА «Сімферополь» залишив за собою право використання 25 квартир у будинку № 9 по вул.Мальченка, як малосімейний гуртожиток і вони належать йому на праві повного господарського ведення РП «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», яке є правонаступником ДМА «Сімферополь», а на цей час правонаступником якого є ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», тобто воно має правові підстави на звернення до суду із зазначеним позовом.

    Як убачається із матеріалів справи у порядку поліпшення житлових умов, на підставі рішення сумісного засідання адміністрації і профкому авіакомпанії «Крим» № 15 від 25.04.1996 року, відповідачу ОСОБА_1 на сім’ю з двох осіб постановлено надати однокімнатну квартиру у ЖБК № 92, членом якого є ОСОБА_1, а рішенням №11 від 18.07.1997 року постановлено рекомендувати правлінню ЖБК №92, виділити ОСОБА_1 на сім’ю з двох осіб двокімнатну квартиру (а.с.143-145).

    Згідно довідки голови ЖБК №92 ОСОБА_1 з донькою Лімант О.О. надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 м.Сімферополя.

    На підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 24.03.2006 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, з 06.04.2006 року (а.с.146-147).

    Зазначені обставини підтверджуються матеріалами цієї справи і були також встановлені судовим рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 21.07.2010 року по справі № 2-424/10 за позовом ВАТ Міжнародний аеропорт «Сімферополь» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, третя особа територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, на підставі якого відповідачі виселені з кв. АДРЕСА_2.

    Вказане рішення суду 23.11.2010 набрало законної сили і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені під час його ухвалення, не підлягають доказуванню у цій справі, оскільки вони мають преюдиціальний зв’язок стосовно особи, відносно якої вони встановлені.

    Але, ані після отримання квартири АДРЕСА_1 в порядку поліпшення житлових умов, ані після набрання законної сили вищенаведеного рішення суду про виселення, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за спірною адресою - кв. АДРЕСА_2 не знялися і на пропозицію позивача з цього приводу не відреагували (а.с.9).

     Пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» зазначає, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це.

      На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання.

З часу одержання наймачем у порядку поліпшення житлових умов іншого жилого приміщення, укладення договору найму цього приміщення і його заселення договір найму попереднього жилого приміщення відповідно до ст.107 ЖК України вважається розірваним і в тому разі, коли наймач продовжує виконувати обов’язки за цим договором і не звільнив приміщення повністю (п.18 листа Верховного Суду України від 26.05.2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)».  

Отже, правовий аналіз встановлених судом обставин, свідчить про те, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 втратили право на користування житловим приміщенням у кв. АДРЕСА_2, відповідно до статті 107 ЖК України, на підставі якої заявлений позов, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з цим, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, поряд з вимогами про визнання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, позивач, уточнюючи позовні вимоги просив зняти їх з реєстрації за спірною адресою.

Проте, у позові не вказано і не встановлене під час судового розгляду справи, наявність з боку СГРФО Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, який є лише третьою особою по справі, будь-яких порушень прав позивача у вигляді бездіяльності чи неправомірних дій.

Тому, розглядаючи вимоги в частині зняття осіб з реєстраційного обліку, суд враховує положення статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» згідно якої, це питання залежить зокрема від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, і проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом, який, в даному випадку, не є відповідачем по справі і такі вимоги до СГРФО Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим позивачем не заявлені.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявних у справі доказів, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв’язок у сукупності, з’ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише в частині визнання їх особами, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_2. Решта вимог не заснована на законі, а тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі ст.16 ЦК України, ст.107 ЖК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214, 294  ЦПК України, суд

  ВИРІШИВ:

Позов ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, та СГРФО Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим про визнання такими, що втратили право користування житловою площею, та зняття з реєстраційного обліку – задовольнити частково.

Визнати відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою № 70 по вул. Мальченка, 9 в м. Сімферополі.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

      Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судовий збір на користь позивача - ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» в сумі  8,50 гр. солідарно.

      Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне  забезпе-

чення розгляду справи в сумі 7,50 гр. солідарно.

      Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: