ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03 березня 2011 р. № 12/5/20/437-Н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиРадошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області
на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року
у справі господарського суду Хмельницької області
за позовомХмельницької обласної спілки споживчих товариств
доРадошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Ізяславського районного споживчого товариства,
2. Ізяславського міського споживчого товариства
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. ОСОБА_1.,
2. Виконкому Радошівської сільської ради
провизнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2010 року в задоволені позовних вимоги Хмельницької обласної спілки споживчих товариств до Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Радошівської сільської ради № 11 від 30.03.2005 року було відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року апеляційну скаргу Хмельницької обласної спілки споживчих товариств – задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Радошівської сільської ради № 11 від 30.03.2005 року „Про визнання права власності на нежитлові об’єкти” в частині визнання права власності за Радошівською сільською радою на будівлю магазину в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславського району та видачі свідоцтва про право власності щодо вказаного об’єкту нерухомості, визнано право власності за Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств на будівлю магазину в с. Радошівка, вул. Леніна, 1, Ізяславського району.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 04.11.2010 року, Радошівська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2010 року у справі № 12/5/20/457-Н –залишити без змін.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду, оскільки скарга на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2010 року № 12/5/20/437-Н не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
За змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи Радошівська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області вже зверталась до Вищого господарського суду з даною скаргою, однак, оскільки скаржником не було дотримано форми подання касаційної скарги та її змісту, ухвалою Вищого господарського суду України від 29.12.2010 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Колегією суддів встановлено, що у відповідності до статті 110 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження цієї постанови закінчився 24.11.2010 року, тоді як скаргу скаржником було подано вдруге лише 21.01.2011 року, що підтверджується відтиском штемпелю поштового відділення зв'язку, а тому встановлений для оскарження судового акту строк було пропущено.
Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Згідно частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому Кодексом порядку та зобов'язана добросовісно користуватися належним їй процесуальним правом (частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено лише прохання про відновлення пропущеного строку та не вказано жодної поважної причини пропуску процесуального строку.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт зазначення в п. 1 прохальної частини касаційної скарги клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження не кореспондується з автоматичним обов’язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Таким чином, можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб’єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду не вбачає.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) не приймаються до розгляду і повертаються судом, якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Вищого господарського суду від 29.12.2010 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, зокрема, на підставі п. 6 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу, проте відповідачем не було усунуто зазначених недоліків та, більш того, положення поданої вдруге касаційної скарги повністю дублюють попередньо подану касаційну скаргу.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. 5, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
УХВАЛИВ:
1. Клопотання Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області про відновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі № 12/5/20/437-Н –відхилити.
2. Касаційну скаргу Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі № 12/5/20/437-Н –повернути скаржнику.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський