ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2011 р.                                                                                    № Б26/198-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУдовиченка О.С.,

суддівЗаріцької А.О.,

Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "ПриватБанк"

на ухвалу

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2010 року

у справі

господарського суду № Б26/198-09  

Дніпропетровської області

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал"

про

розпорядник майнабанкрутство

Вдовін М.В.

за участю представників сторін: ліквідатора Вдовіна М.В.,

ПКВФ “Хімсервіс” Бровка О.М.,

ТОВ "Франко-термінал" Карамишева Д.В.,

                                               В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2009 року за заявою боржника ТОВ "Франко-термінал" на підставі ст.ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) порушено провадження у справі про банкрутство № Б26/198-09, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року (суддя Камша Н.М.) за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів з вимогами, зокрема, приватної виробничо-комерційної фірми “Хімсервіс” (далі –ПВКФ "Хімсервіс") на суму 24 096 806, 44 грн. –4 черга задоволення; публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ “ПриватБанк”) на суму 8 184 520, 55 грн. –1 черга задоволення; штрафу в сумі 75 000 грн. –6 черга задоволення, пені 30 167,78 грн. –6 черга задоволення; тощо.

Не погодившись із вказаною ухвалою, кредитор ПАТ "КБ “ПриватБанк” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати в частині затвердження вимог ПВКФ “Хімсервіс”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2010 року (колегія суддів: Голяшкін О.В. –головуючий,           Науменко І.М., Мороз В.Ф.) ухвалу місцевого господарського суду від               22 жовтня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від               22 жовтня 2010 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2010 року ПАТ "КБ "ПриватБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, ухвалу місцевого господарського суду в частині затвердження вимог ПВКФ "Хімсервіс" на суму 24 096 806, 44 грн. Касаційна скарга мотивована порушенням судами вимог ч. 2 ст. 34, ч. 1 ст. 36 ГПК України, п. 3 ст. 512 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом в обгрунтування оскаржуваної ухвали зазначено, що 18 листопада 2009 року до суду надійшов реєстр вимог кредиторів, який було уточнено та розглянуто 22 жовтня 2010 року у попередньому судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції витребувано у боржника докази на підтвердження заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю науково виробничою фірмою "Енерговторресурс" (далі –ТОВ НВФ "Енерговторресурс"), які надані боржником листом від 20 грудня 2010 року № 1/20-12.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ НВФ “Енерговторресурс” звернулось із заявою з грошовими вимогами до ТОВ “Франко-термінал” загальною сумою в розмірі 26 385 772, 83 грн., які обґрунтовані невиконанням боржником умов договорів поставки від                   1 жовтня 2008 року № 01/10, від 2 січня 2009 року № ДП-01/01/09, договору про надання послуг по розробці програмного продукту від 1 квітня 2008 року № 0104 та договору про надання торговельно-посередницьких послуг від               1 жовтня 2009 року № 01/10/08 (т. 4 а.с. 10-16, 25-30, 66-71).

Крім того, за договором про відступлення права вимоги від 18 лютого 2010 року № 01-Ц ТОВ НВФ “Енерговторресурс” передало ПВКФ "Хімсервіс" право вимоги до боржника за заборгованістю, що склалась за вказаними вище договорами (т. 2 а.с. 125).

Таким чином, судом апеляційної інстанції за результатами надання оцінки вказаним договорам та іншим документам у підтвердження наявності боргу, встановлено, що факт поставки товару, виконання робіт та надання послуг за договорами підтверджується наявними у справі документами первинного бухгалтерського обліку, а також документами фінансового обліку та податкової звітності. Загальна сума кредиторської заборгованості перед ТОВ НВФ “Енерговторресурс” підтверджується боржником, а також звітом про результати незалежної аудиторської перевірки. До того ж, заявлені ТОВ НВФ “Енерговторресурс” вимоги розглянуті боржником спільно з розпорядником майна та визнані в сумі 24 096 806, 44 грн., інші вимоги у розмірі 2 288 966, 39 грн. відхилені, оскільки є поточними (т. 2 а.с. 119-120).

За вказаних обставин, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені доводи ПАТ "КБ “ПриватБанк” про недоведеність грошових вимог, заявлених ТОВ НВФ “Енерговторресурс”, та уступки права вимоги ПВКФ "Хімсервіс".

В обгрунтування касаційної скарги ПАТ "КБ “ПриватБанк” вказує про порушення судами ч. 3 ст. 512 ЦК України на тій підставі, що договорами, а саме п. 9.2 договору від 1 жовтня 2008 року, п. 6.2 договору від 1 квітня         2008 року, передбачена згода ТОВ “Франко-термінал” на передачу прав, обов'язків, інформації за договорами, а боржником такої згоди не надано.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 3 вказаної норми кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З листа ТОВ “Франко-термінал” від 31 травня 2010 року № 1/31-05, що міститься в матеріалах справи, вбачається згода боржника на укладання договору уступки права вимоги від 18 лютого 2010 року № 01-Ц та заміну кредитора у зобов'язаннях, тому вказані доводи скарги не можна визнати обґрунтованими (т. 2 а.с. 119-120, 128).

Оскільки касаційна інстанція не має права на оцінку доказів та встановлення фактичних обставин справи, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року, в частині вимог ПВКФ "Хімсервіс", та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2010 року прийняті відповідно до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2010 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року у справі № Б26/198-09 залишити без змін.

Головуючий                                                                            О. Удовиченко

Судді                                                                                  А. Заріцька

          П. Міщенко