Справа № 1-59/11

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04.03.2011м. Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Мулявка О.В.

         при секретарі судового засідання Табен Л.В.

         з участю прокурора Телефанка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі

суду в місті Радехів справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта неповна середня, не працюючого, вдівця, не військово повинного, згідно ст.89 КК України не судимого

за ч.1 ст.129, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 23 грудня 2010 року, приблизно о 01год. 30хв. ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті ревнощів до своєї колишньої співжительки ОСОБА_2, з метою вчинення погрози вбивством, із застосуванням фізичної сили, умисно, будучи достовірно обізнаним про місцеперебування ОСОБА_2 в житлі ОСОБА_3, шляхом вибиття вхідних дверей, незаконно, без дозволу власника, проник в житло ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2.

Крім цього, ОСОБА_1 23 грудня 2010 року, приблизно о 01год.35хв. ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і незаконно перебуваючи в квартирі ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2, на ґрунті ревнощів до своєї колишньої співжительки ОСОБА_2, яка в цей час там знаходилась, умисно, тримаючи в руці господарський ніж, підійшов до ОСОБА_3 та махаючи лезом ножа в його сторону, одночасно наносячи йому ногами та рукою фізичну біль, погрожував вбивством, яку ОСОБА_3 сприйняв як реальну підставу побоюватись здійснення цієї погрози.

Крім цього, ОСОБА_1 23 грудня 2010 року, приблизно о 2год. ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і знаходячись в м.Радехів по пр.Відродження, під час суперечки із ОСОБА_2, умисно приставив їй господарський ніж до її шиї, погрожуючи їй при цьому вбивством, яку ОСОБА_2 сприйняла як реальну підставу побоюватись здійснення цієї погрози.     

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.162 ч.1, 129 ч.1, 129 ч.1 КК України визнав повністю і у судовому засіданні показав, що близько півночі 22.12.2010р., вживши 250гр. горілки та догадуючись, що ОСОБА_2 знаходиться в ОСОБА_3, він вирішив поїхати до останнього та налякати їх вбивством. Взявши господарський ніж, який запхав у рукав куртки він під’їхав до будинку ОСОБА_3 та постукав у двері його квартири. Оскільки двері йому ніхто не відкрив, він два рази вдарив їх ногою, від чого вони відкрилися. Зайшовши в квартиру він побачив ОСОБА_2, яка в цей час одівалась штани. Після цього, він підійшов до ОСОБА_3, який лежав на ліжку та почав наносити йому рукою удари в обличчя і махати ножем біля горла, погрожуючи, що вб’є якщо і дальше зустрічатиметься із ОСОБА_2. Виходячи із квартири, він ще декілька раз ударив ОСОБА_3, від чого той упав на підлогу. Після цього, коли він їхав на велосипеді із ОСОБА_2 між ними виникла суперечка, оскільки та відмовлялася повернутися жити до нього. Із-за цього, він зупинив її велосипед, кинув її на сніг, лівою рукою притиснув її груди та правою рукою, тримаючи ніж приставив його до шиї, погрожуючи вбити її. Однак, заспокоївшись відпустив ОСОБА_2 та поїхав додому. В скоєному щиро кається, просить суворо не карати.

Підсудний ОСОБА_1 не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів по епізодах погрози вбивством ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.12.2010р. у м.Радехові та по епізоду незаконного проникнення у житло ОСОБА_3. Суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно обставин погрози вбивством ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в ніч 23.12.2010р. та по епізоду незаконного проникнення у житло ОСОБА_3, що знаходиться у АДРЕСА_2, так як обставини погрози вбивством потерпілим та незаконне проникнення у житло, не оспорюються всіма учасниками судового розгляду і суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Таким чином, винність підсудного ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України, доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_4 правильно кваліфіковано досудовим слідством за ч.1 ст.129 КК України, як погроза вбивством, оскільки для потерпілого ОСОБА_3 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла, що порушує його недоторканість та за ч.1 ст.129 КК України, як погроза вбивством, оскільки для потерпілої ОСОБА_2 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

У якості пом’якшуючих вину обставин, підсудному ОСОБА_4 судом визнається щире каяття та визнання вини.

Обтяжуючою вину обставиною, в діях підсудного ОСОБА_4, судом визнається те, що злочин він скоїв в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи приведені вище пом’якшуючі та обтяжуючі вину обставини, особу підсудного, який позитивно характеризується по місцю проживання та позицію потерпілої, яка подавши письмову заяву просить підсудного суворо не карати, суд вважає за можливе виправлення підсудного ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

  ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України та призначити йому покарання:

-          за ч.1 ст.129 КК України у вигляді обмеження волі на строк два роки;

-          за ч.1 ст.162 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000грн.;

-          за ч.1 ст.129 КК України у вигляді обмеження волі на строк один рік та вісім місяців.

Згідно ст.ст.70,72 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити засудженому ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки та штрафу в розмірі 1000грн. для самостійного їх виконання.

Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання у вигляді обмеження волі звільнити та встановити іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_4 покласти обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, засудженому ОСОБА_4, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області на протязі п’ятнадцяти діб з дня його проголошення усіма учасниками процесу.     

Суддя   О. В. Мулявка