У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

01.03.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Лізанця П. М. (головуючий), Гошовського Г. М., Дорчинець С. Г., з участю прокурора Міцовди К. Д., підсудної  ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями підсудної ОСОБА_3 та її захисника – адвоката ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2010.

          Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з незакінченою середньою освітою, непрацююча, розлучена, яка має на утриманні неповнолітню дитину, не судима, засуджена за ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі.

          Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишено тримання під вартою, строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 20.04.2009.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області судові витрати на суму 232,48 грн., на користь фінансового управління Закарпатської обласної державної адміністрації та фінансового відділу Тячівської районної державної адміністрації витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 7530.12 грн.

Речові докази – ніж, джинсову куртку та джинси, ухвалено знищити.

ОСОБА_3 визнана винною в тому, що 19.04.2009 близько 23-ої години на подвір’ї по АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з ОСОБА_5, на ґрунті неприязних відносин, умисно нанесла йому кухонним ножем удар в область епігастрії, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення з ушкодженням навколосерцевої сумки.       

В апеляції та доповненні до неї ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд або постановлення нового вироку з перекваліфікацією її дій як умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Посилається на те, що суд неповно дослідив обставини справи, безпідставно поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_5 та суперечливі показання свідків, які не були очевидцями події. Стверджує, що ніж вона взяла з метою захисту, так як потерпілий наносив їй побої та ображав. Вказує, що позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, перебуває у скрутному матеріальному становищі, має на утриманні  неповнолітню дитину, що потерпілий не має до неї претензій.     

В апеляції захисник ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину. Стверджує про відсутність доказів її вини, умислу на вбивство та про те, що судом не перевірено показання підсудної щодо обставин події, не дано належної оцінки суперечливим показанням потерпілого та свідків.       

Заслухавши доповідь судді, пояснення підсудної ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію, промову прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція підсудної підлягає до задоволення, а апеляція захисника - до задоволення частково.  

В порушення вимог ст.ст.64, 65, 67 КПК України висновок суду про винність ОСОБА_3 в замаху на умисне вбивство ОСОБА_5 є передчасним, не ґрунтується на аналізі зібраних доказів, а тільки на показаннях потерпілого, які не перевірені і не оцінені як доказ.

Як вбачається з вироку, цей висновок зроблено тільки з даних про те, що удар ножем було нанесено у життєво важливий орган.

Згідно ч. 2 ст. 15 КК України замах на злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом – коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання.

З показань ОСОБА_3 видно, що вона не визнає себе винною у замаху на умисне вбивство ОСОБА_5, стверджує, що у неї не було умислу на позбавлення його життя, а удар ножем вона нанесла захищаючись від його нападу.

Висновок судово-медичної експертизи містить дані про наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень (т.1 а.с.114-115).

Питання про те, з якою метою ОСОБА_3 взяла з собою ніж, з якою метою повторно зустрілась з ОСОБА_5, які події відбулись безпосередньо перед нанесенням удару ножем, при яких обставинах заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_3, предметом дослідження в судовому засіданні не були. Судом не з’ясовано, чи усвідомлювала ОСОБА_3 можливі наслідки своїх дій, яких наслідків вона прагнула досягти.

На підтвердження висновку про винність ОСОБА_3 у замаху на вбивство ОСОБА_5 суд послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які не були очевидцями події та на письмові докази, зміст яких не розкрито. Оцінки у вироку ці докази також не отримали.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового слідства, і постановив вирок, який не відповідає вимогам ст.ст.323, 334 КПК України і тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Окрім усунення зазначених порушень кримінально-процесуального закону при новому розгляді справи необхідно ретельно перевірити і доводи, викладені в апеляціях.

Приймаючи до ваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за обтяжуючої обставини, апеляційний суд вважає, що запобіжним заходом щодо неї слід залишити тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

апеляцію підсудної задовольнити, апеляцію захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду від 29.11.2010 щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.

Судді: